Постанова № 20001255, 08.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р.Справа № 2-а-6939/10/1470 Категорія:11.1Головуючий в 1 інстанції:

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів Турецької І.П., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, про зобовязання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність ДСА України, зобовязання ДСА України з 01.10.2010 року проводити перерахування та виплату заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний період та внести зміни у штатний розпис суддів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства, зобовязання ДСА України провести перерахунок довічного утримання судді ОСОБА_1. у 2010 році відповідно до чинного законодавства; стягнення з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів з Державного казначейства України на користь позивачки 175 290,95 грн. з урахуванням індексації заробітної плати з утриманням відповідних платежів в бюджет. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заробітну плату позивачеві всупереч діючому законодавству, не було перераховано виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, заробітна плата виплачувалась виходячи з 332,00 грн., відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року, даний пункт скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак не виконується відповідачами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо непроведення перерахунку та виплати заробітної плати судді ОСОБА_1 згідно з встановленими діючим законодавством розмірами мінімальної заробітної плати.

Зобовязано Державну судову адміністрацію України проводити перерахування та виплату заробітної плати судді ОСОБА_1 з 01.10.2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої діючим законодавством України на відповідний період. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок довічного утримання судді ОСОБА_1 у 2010 році відповідно до норм чинного законодавства України. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України (01021 м. Київ, вул. Липська 18/5 , код 26255795) на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 суму 175290,95 грн. (сто сімдесят пять тисяч двісті девяноста грн. 95 коп.) з урахуванням індексації заробітної плати.

В частині вимог про внесення змін у штатний розпис судів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства в позові відмовлено. В частині вимог до Державного казначейства України, - в позові відмовлено.

Апелянти, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб у судове засідання, та за відсутності клопотань від усіх осіб, про розгляд справи за їх участю.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що для обрахунку посадового окладу позивача за ці періоди необхідно брати не встановлений Кабінетом Міністрів України в Постанові №1243 розмір мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн., а розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Однак з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 червня 1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України «Про призначення заступників голів та арбітрів арбітражних судів України»N 2486-XII обіймає посаду судді господарського суду Миколаївської області.

До 01 січня 2006 року посадовий оклад позивачки визначався, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»в сумі 430 грн., а з 01 січня 2006 року встановлювався, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»на рівні 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, нарахування посадового окладу позивачці здійснювалося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн.

При підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводився.

Провівши аналіз діючого на той час законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами було порушено право позивачки на оплату праці, як в період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року, так і в період з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року.

Крім того, суд задовольняючи позов послався на рішення судів, якими був визнаний протиправним п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці щомісячне грошове утримання суддів»та визнана нечинною Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів.

Стосовно цього слід зазначити, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, якими були визнані незаконними - Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1241 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 Постанови від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865»та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», на які посилався суд у своєму рішенні, як на підставу для задоволення позову - постановою Вищого адміністративного суду від 13 квітня 2011 року скасовані.

Але, апеляційний суд бажає зазначити, що навіть, якщо вказані рішення судів і не були б скасовані касаційною інстанцією, у Миколаївського окружного адміністративного суду не було визначених законних підстав для перерахунку позивачці заробітної плати на наступних підставах.

Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм відповідно до Закону України «Про статус суддів»спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення. Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу, посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці»умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з Державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року на виконання вказаного Закону, Кабінет Міністрів України прийняв Постанови № 514 № «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої, посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною Постановою іншою Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332 грн.

Далі Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865»доповнено пункт 4-1, згідно з яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до вказаної Постанови до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що вказана постанова у редакції до внесення доповнень, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, не було підстав для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів.

Також, слід зазначити, що позиція Миколаївського окружного адміністративного суду щодо зобовязання перерахувати заробітну плату позивачки, виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої Державним бюджетом на відповідній рік, не може вважатися обґрунтованою, так як суд не має повноважень щодо прийняття замість органу виконавчої влади норм права.

Так, відповідно до ст.117 Конституції України, ст.53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» прийняття постанов Кабінету Міністрів України є його виключною компетенцію. Положення про введення в дію кожної постанови є її частиною як нормативно правового акту.

Тому, якщо судом і були визнані незаконними акти Кабінету Міністрів України, Миколаївський окружний адміністративний суд не вправі був встановлювати розміри заробітної плати для обчислення посадового окладу позивачки.

Колегія суддів також вважає, що визнання бездіяльності протиправною, можливо лише за умови навмисного невиконання державним органом покладених на нього обовязків або вчинення дій, які б суперечили нормам діючого законодавства. Враховуючи, що таки ознаки відсутні в діях Державної судової адміністрації України, у суду не було підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, про зобовязання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої заробітної плати скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, про зобовязання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої заробітної плати відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Головуючий :

Судді :