Ухвала суду № 20001199, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а-2829/11/1470 Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

04.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 04.03.2011 року, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування на суму 51684,50 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» задоволено в повному обсязі.

09.06.2011 року Вознесенська обєднана державна податкова інспекція у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Вознесенська обєднана державна податкова інспекція у Миколаївській області зазначає, що позивачем в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно віднесено до складу податкового періоду суми ПДВ по операціям з ПП «КФ «Украгроекспорт», яке задіяне в ланцюгу постачання та повинно було сплатити зазначені суми ПДВ до державного бюджету, однак належні суми ПДВ сплачені до бюджету не були. У звязку із зазначеним податкова інспекція вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.02.2011 року Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «КФ «Украгроекспорт»по ланці постачання за червень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 535/23/35433681 від 28.02.2011 року, на підставі якого Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 04.03.2011 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 51684,50 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в розмірі 51684,50 грн. по контрагенту ПП «КФ «Украгроекспорт».

В акті про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»податковим органом зазначено, що контрагент позивача ПП «КФ «Украгроекспорт»є транзитером та у травні 2010 року мав взаємовідносини з «податковою ямою»ТОВ «Локомотив-промтех», яке необґрунтовано сформувало податковий кредит. Крім того відповідач посилається на те, що приватним підприємством «КФ «Украгроекспорт»не було сплачено до бюджету належні суми податку на додану вартість у відповідних періодах.

На підставі викладеного Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»такої підстави для бюджетного відшкодування як фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України.

В свою чергу колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 04.03.2011 року та задоволення адміністративного позову ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом.

П.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що суми податку, які підлягають бюджетному відшкодуванню визначаються як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при відємному значенні такої суми.

Крім того, згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначеного закону виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи 05.05.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»було укладено договір № 14-2 з ПП «КФ «Украгроекспорт», згідно якого продавець (ПП «КФ «Украгроекспорт») зобовязується поставити шкіряну сировину (шкури ВРХ), а покупець оплатити вказаний товар (а.с. 17-18).

На виконання зазначеної операції ПП «КФ «Украгроекспорт»було виписано податкові накладні та накладні про відвантаження товару.

Крім того, позивачем надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення придбаних ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»товарів (шкур) та платіжні доручення про сплату належних сум за придбаний товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1 статті 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

З наданих позивачем первинних документах вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правомірність формування сум податкового кредиту ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»підтверджується належними документами, оформленими відповідно до чинного законодавства, які підтверджують здійснення господарських операцій.

В свою чергу податковими органами не оспорюються відомості, що містяться у зазначених вище документах.

Зважаючи на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»дотримано вимоги п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в травні 2010 року.

Як зазначалось вище, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено конкретні умови, при дотриманні яких у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування, а саме: формування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) суми податку, що дорівнює частині цього відємного значення.

В даному випадку позивачем дотримано зазначені вимоги, що передбачені Законом, необхідні для виникнення права на бюджетне відшкодування.

В акті перевірки Вознесенська обєднана державна податкова інспекція у Миколаївській області, посилаючись на необґрунтованість заявлених ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»вимог про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, зазначає, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті вказаного податку, а в даному випадку перераховані позивачем суми податку на додану вартість фактично не надійшли до державного бюджету, у звязку несплатою їх контрагентом позивача ПП «КФ «Украгроекспорт».

Однак, з даним висновком Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області погодитись не можна, зважаючи на те, що невиконання контрагентами своїх зобовязань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування вказаного податку у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

П. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д», п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо тієї особи, яка не здійснила сплату податку до бюджету.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області № 0000022301/0 від 04.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51684,50 грн. прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.