Ухвала суду № 20001347, 01.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 р.Справа № 2-а-4357/10/2170 Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вік»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

30 серпня 2010 року, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вік»(надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) №0002670700/0 від 19.08.2010р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 263 480 грн. Згідно позовної заяви, податковим повідомленням-рішенням ДПІ №0002670700/0 від 19.08.2010р. позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2010 року на загальну суму 443 080 грн., з яких 263 480 грн. це сума ПДВ по розрахункам з ТОВ «Аватара». Позивач не погоджується з висновками акту перевірки №3610/07-0/30069040 від 14.08.2010р., який став підставою для винесення спірного рішення, про завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ на суму 263 480 грн., сплачених ТОВ «Аватара»у складі ціни товару - (дизпалива), і стверджує про правомірність віднесення сум ПДВ по операціям з цим контрагентом до податкового кредиту у відповідних періодах, та врахування цих сум при розрахунку бюджетного відшкодування за березень 2010 року. Позивач зазначає, що задекларовані ним суми податкового кредиту по ТОВ «Аватара»підтверджені необхідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, і повністю сплачені вказаному постачальнику. Посилання ДПІ на неможливість підтвердження сплати ПДВ до бюджету вказаному постачальнику позивач вважає безпідставними з тих підстав, що для віднесення ПДВ, сплаченого у складі ціни товару або послуги, до податкового кредиту не передбачено умов про сплату цього ПДВ до бюджету постачальниками цих товарів (робіт, послуг).

Відповідач надав суду першої інстанції письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальнику позивача ТОВ «Аватара»на суму ПДВ 263 480 грн., оскільки це підприємство визнано банкрутом, знято з обліку 01.12.2009р. і

не звітує до ДПІ з жовтня 2009р., а тому спірне повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 263 480 грн. є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд першої інстанції своєю постановою від 16 травня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вік»до державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнив. Скасував податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні №0002670700/0 від 19.08.2010р. в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Вік»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 263 480 грн.

ДПІ не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, як платник податку на додану вартість, за результатами своєї господарської діяльності заявляв до відшкодування з державного бюджету ПДВ у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010р. - 429426 грн., за квітень 2010р. - 13654 грн., що виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ за період з 01.01.08р. по 28.02.10р.

За висновками даного акту від 01.08.109р. №3610/07-0/3006940 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року позивачем в порушення п.1.8, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР завищено податковий кредит за вересень 2009р. на суму 236 441 грн., за жовтень 2009р. на суму 16 075,67 грн., за листопад 2009р. на суму 10 030 грн., за грудень 2009р. на суму 933 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 263 480 грн.

Дана сума завищення увійшла до податкового повідомлення-рішення №0002670700/0 від 19.08.2010р., яке винесено на підставі акту перевірки від 01.08.109р. №3610/07-0/3006940, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування за березень 2010р. на суму 429426 грн., за квітень 2010р. на суму 13 654 грн.

Дане рішення оскаржуються позивачем лише в частині зменшення відшкодування з ПДВ за березень 2010р. на суму 263 480 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про завищення позивачем відшкодування з ПДВ за березень 2010р. на суму 263 480 грн. обґрунтовується безпідставним включенням позивачем до податкового кредиту ПДВ по операціям з ТОВ «Аватара»за вересень 2009р. на суму 236 441 грн., за жовтень 2009р. на суму 16 075,67 грн., за листопад 2009р. на суму 10 030 грн., за грудень 2009р. на суму 933 грн.. Детально ці порушення описані в пунктах 3.12.2, 3.13.2, 3.14.2 акту перевірки і мотивовані податковим органом тим, що на дату перевірки ТОВ «Аватара»визнано банкрутом, знято з обліку 01.12.2009р., не звітує з жовтня 2009р.. Такі обставини діяльності ТОВ «Аватара»за висновком ДПІ унеможливлюють віднесення позивачем сум ПДВ по операціям з цим постачальником до податкового кредиту та врахування цих сум ПДВ при розрахунку бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Аватара»та визначення бюджетного

відшкодування з ПДВ, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює реалізацію паливно-мастильних матеріалів нерезидентам, тобто є експортером товару за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій, а також змістом акту перевірки. Виходячи з цього, перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача, оскільки операції з експорту товарів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних ТОВ «Аватара», за якими позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ, і не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем ТОВ «Аватара»у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень-видаткових накладних, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Аватара».

Надані позивачем податкові декларації з ПДВ, податкові накладні, платіжні доручення, накладні на передачу товару свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Аватара», та правомірність формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року з урахуванням сум ПДВ по даному постачальнику.

Таким чином наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду першої інстанції ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та ТОВ «Аватара». Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем товару у цього постачальника в вересні 2009р. на суму ПДВ 237374,67 грн., в жовтні 2009р. на суму ПДВ 16075,67 грн., в листопаді 2009р. на суму 10030 грн., а також підтверджує фактичну оплату позивачем цього ПДВ у вересні в сумі 221 853,33 грн., у жовтні 2009р. в сумі 160 75 грн. та 15 521,33 грн. кредиторської заборгованості за попередній місяць, у листопаді 2009р. в сумі 10030 грн.

З метою перевірки реальності господарських операцій по придбанню позивачем дизпалива у ТОВ «Аватара»судом першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які суду першої інстанції пояснили, що вони, які приватні підприємці, на належних їм бензовозах надавали позивачу послуги з перевезення дизпалива від підприємства «Аватара». Це дизпаливо вони за довіреністю позивача завантажували на бензосховищі по вул. Нефтянників у м. Херсоні та перевозили в порт для завантаження на судна. Оплату цих транспортних послуг позивач здійснював безготівковими платежами. Отримані доходи від таких перевезень вони відображали в своїх книгах обліку доходів та витрат.

До матеріалів справи залучені документи, які підтверджують здійснення ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підприємницької діяльності в сфері вантажних перевезень (свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про сплату єдиного податку), наявність у користуванні цих підприємців бензовозів (нотаріально посвідчені договори найму

автотранспорту), та надання позивачу послуг з перевезень нафтопродуктів (договори від 05.01.09р. №05/01).

Суду першої інстанції також надані копії книг обліку доходів та витрат ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких відображені факти перевезень дизпалива від ТОВ «Аватара»до позивача в серпні, вересні та жовтні 2009 р.. Надана суду першої інстанції копія журналу реєстрації позивачем довіреностей за 2009 рік підтверджує факт видачі позивачем довіреностей на отримання дизпалива у ТОВ «Аватара»у вказаних періодах.

Реальність здійснення господарських операцій по поставкам позивачу дизпалива від ТОВ «Аватара»підтверджена позивачем належними доказами.

Судом першої інстанції не встановлено того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Аватара», то зміст цих обставин не дає підстав для висновку, що діяльність цього контрагента має ознаки фіктивності, які визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що директор ТОВ «Аватара»- ОСОБА_7 постановою слідчого СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 15.02.2010р. дійсно притягнута до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.212 Кримінального Кодексу України, тобто за умисне ухилення від сплати податків, і дана кримінальна справа на даний час перебуває на розгляді суду, проте зі змісту вказаної постанови про притягнення в якості обвинуваченого вбачається, що обставини злочину, який інкримінується ОСОБА_7, пов'язані із неправомірним формуванням податкового кредиту по операціям з ВАТ «Галс К»у період з травня 2009р. по вересень 2009р..

Таким чином, обставини кримінальної справи відносно директора ТОВ «Аватара», на яку посилались представники ДПІ в обґрунтування своєї позиції, не стосуються операцій позивача з цим контрагентом, і не встановлюють фіктивність діяльності ТОВ «Аватара».

В будь-якому випадку вплив незаконної діяльності ТОВ «Аватара»на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо такої діяльності.

При цьому суд першої інстанції з чим погоджується колегія суддів виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про факти незаконної діяльності ТОВ «Аватара», і таким чином діяв навмисно або без достатньої обачності, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності ТОВ «Аватара»на момент придбання у цього підприємства товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Слід також врахувати, що ліквідація ТОВ «Аватара»здійснена на підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 05.10.2010р. по справі №5/21-Б-09 внаслідок визнання цього підприємства банкрутом. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «Аватара»у зв'язку із банкрутством внесено 12.10.2010р., а анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Аватара»здійснено на підставі заяви цього підприємства 20.07.2010р.

Наведені обставини підтверджують той факт, що на час проведення операцій з позивачем ТОВ «Аватара»було зареєстровано як суб'єкта господарювання та платник ПДВ.

З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Аватара»не можуть бути причинами як для зменшення задекларованих позивачем сум податкового кредиту по цьому контрагенту, так і для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач в ході судового розгляду першої інстанції та ДПІ в акті перевірки підтвердили той факт, що заявлена до відшкодування з бюджету сума ПДВ за березень 2010р. в розмірі 263480 грн. фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає пп.7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі №168/97

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ о операціям з ТОВ «Аватара»та врахування цих сум при визначенні бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2010р. свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при віднесені до податкового кредиту ПДВ на суму 263 480 грн. по операціям з ТОВ «Аватара»та при декларування на цю суму бюджетного відшкодування за березень 2010р.

Таким чином зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за березень 2010р. на суму 263 480 грн., є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вік»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан