Ухвала суду № 20000543, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а-10138/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.

за участю секретаря Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Прокуратури Приморського району м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю Прокуратури Приморського району м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення №00001022350/0 від 20.09.2010р. та №0001022350/1 від 28.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 956756 грн.; зобовязати ДПІ у Приморському районі м.Одеси поновити в обліку в картці особового рахунку платника податків суму 956756 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню станом на 08.04.2010р., а також надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; стягнути з Державного казначейства України на користь ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»бюджетну заборгованість з ПДВ на суму 956756 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкова інспекція прийшла до хибного висновку, що товариством у січні 2010 року завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 956756 грн., яка не може бути підтверджена у звязку з неможливістю проведення перевірки контрагентів по ланцюгам постачання, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування. На думку товариства такий висновок суперечить п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 та ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, позивач вважає, що податкова інспекція не мала права проводити позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ , що декларувалась у грудні 2009 року, так як сума податкового кредиту в розмірі 956963 грн. вже була підтверджена Актом про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009 року від 08.04.2010р. за №4990/23-512/31068933.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві. Зазначила, що одним із основних заходів при проведенні перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ є відстеження ланцюгів постачання щодо контрагентів, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, а бюджетне відшкодування виникає лише у випадку коли підтверджена частка податкового кредиту перевищує нараховану суму податкових зобовязань. Сума податкового кредиту 956756 грн. не може бути підтверджена в ході перевірок контрагентів по ланцюгам постачання ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»у звязку з неможливістю проведення перевірки. Відповідач вважає, що спірні рішення №00001022350/0 від 20.09.2010р. та №0001022350/1 від 28.12.2010р. прийняті правомірно, в задоволенні позову просив відмовити.

Головне управління Державного казначейства України в Одеській області також подало письмові заперечення проти позову, зазначивши, що Державне казначейство України веде лише бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Висновок на повернення з Державного бюджету України сплаченого податку на додану вартість у сумі 956963 грн. на користь ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області не надходив.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №00001022350/0 від 20.09.2010р. та №0001022350/1 від 28.12.2010р. Стягнуто з Державного бюджету України через головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 956963 грн. та 1703,40 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Приморському районі м.Одеси, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області та Прокуратура Приморського району м.Одеси подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009р, за результатами якої складено акт перевірки №11064/23-512/31068933 від 20.09.2010р. В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні товариством заявленої суми до бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 956756 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010р. №00001022350/0 (в результаті процедури адміністративного оскарження від 28.12.2010р. №0001022350/1) яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 956756,00 грн. за січень 2010р.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»та скасовуючи податкові повідомлення-рішення №00001022350/0 від 20.09.2010р. та №0001022350/1 від 28.12.2010р. суд першої інстанції прийшов до висновку про помилковість висновків податкової інспекції про порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки матеріалами справи підтверджено реальний характер здійснених господарських операцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно з поданою до ДПІ у Приморському районім.Одеси податковою декларацією з ПДВ за січень 2010р. від 16.02.2010р.№10106 та розрахунком суми бюджетного відшкодування, ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»,відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 1639576 грн.

В акті перевірки від 20.09.2010р. №11064/23-512/31068933 зазначено, що в порушення п.1.8. ст.1 Закону, сума податкового кредиту в розмірі 956756 грн., не може бути підтверджена у ході проведення перевірок контрагентів по ланцюгам постачання, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, у звязку з неможливістю проведення у них перевірки.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону бюджетним відшкодуванням визначається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону).

Згідно п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідна до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредит наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Закон не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобовязаний лише сплатити відповідну суму ПДВ продавцю в ціні товару, який зобовязаний внести цю суму ПДВ до бюджету, і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону. Покупець не може нести відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем.

Ні п.1.8 ст.1 Закону, ні п.7.7 ст.7 Закону не містять будь-яких вказівок про те, що для отримання права на відшкодування ПДВ платник податку має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Поряд з цим, Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум ПДВ до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг). Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ» в момент сплати постачальнику, вартості придбаного товару, сплатило ПДВ у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними. Також, матеріали справи свідчать й про те, що відповідачем вже було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у грудні 2009р., за результатами якої складено акт від 08.04.2010р. №4990/23-512/31068933 із змісту якого вбачається, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 956963 грн. підтверджена. Однак, інформації про попередню планову виїзну перевірку ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ»посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки не зазначено.

Колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було доведено незаконність дій позивача щодо заявлення ним до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 956963 грн.; суд прийшов до правильного висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «СТАЛЬ І ПАПІР ТЕРМІНАЛ» бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. в сумі 956 963,00 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Прокуратури Приморського району м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2011р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.