Ухвала суду № 20000353, 08.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р.Справа № 2-а-3964/10/1470 Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області і товариства з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” до державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” звернулось до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкового рішення-повідомлення від 28.05.10р. №0000242301/0.

Свої позовні вимоги ТОВ ”Горохівський будівельний комбінат” обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року вищенаведений позов було задоволено частково. Скасовано спірне рішення в частині нарахування податкового зобовязання з позивача на загальну суму у 16250,01 гривень (основний платіж 10833,34 грн., штрафні санкції 5416,67 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” в апеляційній скарзі просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.07.07р. по 31.12.09р., за результатами якої було складено акт від 14 травня 2010 року № 619/23-35301710.

Перевіркою було встановлено, що на порушення пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем зменшено у вересні 2008р. суму податкових зобовязань на 31 870 гривень по отриманій у квітні 2008р. попередній оплаті від ТОВ ”ТПК”Болеро-Сервіс”, без повернення покупцю раніше отриманих грошових коштів за товар та без будь-якої зміни суми компенсації вартості поставленого товару.

Окрім того позивачем на порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 того ж Закону, до складу податкового кредиту в періоді з 1.03.2008р. по 31.12.2009р. віднесено податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг) в минулих періодах (до 01.03.07р.), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 21 487,34 грн., за вересень 2008 р. на 1654 грн., за жовтень 2008р. на 10 833,34 грн., за квітень 2009р. 9 000 грн.

28 травня 2010 року на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 79 738 грн. в тому числі основний платіж 52 051 грн., та штрафні санкції 27 687 грн.

Відповідно до пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Між позивачем та ТОВ ”ТПК ”Болеро-сервіс” був укладений договір №10/04 від 10.04.08р. на поставку бетону. По даному договору позивач отримав грошові кошти на загальну суму 340 797,60, в т.ч. ПДВ 56 799,60 грн., та видав податкову накладну від 15.04.08 №140 на суму 340 797,60 грн., в т.ч. ПДВ 56 799.60 грн. Позивач частково виконав умови договору відвантажив бетон на суму 165 960 грн., в т.ч. ПДВ 27660 грн., та повернув ТОВ ”ТПК ”Болеро-сервіс” кошти в сумі 174 837,60 грн., в т.ч. ПДВ 29 139,60 грн. склавши розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.08 №140 на загальну суму 366 057,60 грн., в т.ч. ПДВ 61 009,60 грн.

Таким чином позивачем на порушення пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону №168 занижено податкові зобовязання з ПДВ в вересні 2008р. на суму 31870 грн.

Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає на підставі податкової накладної, це зазначено в п.п.7.2.6 п.2.6 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2008р. суму ПДВ 1654 грн. за січень 2008 р., та до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2009р. ПДВ 9 000,00 грн. за лютий 2008 р. по ЗАТ ”Горохівський сільський будівельний комбінат”. Ці суми не підтверджуються податковими накладними.

Таким чином позивачем порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, та він не правомірно відніс дані суми до податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч.2 п.п.7.2.6 п.2.6 Закону №168, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) видати податкову накладну отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. Таким чином дана норма надає позивачу таке право, а не зобовязує його це робити.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008р. податкову накладну від 28.12.07 №1128 отриману від ТОВ ”МИР” на загальну суму 65 000 грн., в тому числі ПДВ 10 833,34 грн.

Не зважаючи на те, що право на податковий кредит виникло у позивача в 2007 р., він правомірно включив його до декларації в жовтні 2008 р., після отримання податкової накладної.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів, як і суд першої інстанції приходить до висновку, що рішення-повідомлення відповідача, підлягає скасуванню частково в частині основного платежу 10 833,34 грн., та в частині штрафних санкцій 5 416,67 грн.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, товариства з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Горохівський будівельний комбінат” до державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2010 року № 0000242301/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 12 грудня 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/