Ухвала суду № 19998519, 20.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа №2а/0570/9006/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.

при секретарі Крамскій С.О. за участю представника позиваяа Іванової І.О., представника відповідача Козаря І.В., представника другого відповідача Чернюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/9006/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Т" , Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-мвтеріальних цінностей за угодою від 07.06.2010 року № 07-06/10,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Т" , Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-мвтеріальних цінностей за угодою від 07.06.2010 року № 07-06/10.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 р. У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Авдіївці Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “КВАН-Т”, закритого акціонерного товариства “ТММ-Енергобуд” про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей за угодою від 07.06.2010 № 07-06/10 відмовлено

в повному обсязі.

Позивач не погодившись з таким рішення, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 228 Цивільного кодексу України не враховано норми ст. ст. 2,10,11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги, Представник відповідача заперечував проти довождів апе5ляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник другого відповідача заперечував проти довождів апе5ляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у місті Авдіївці Донецької області є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України “Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Товариство з обмеженою відповідальністю “КВАНТ-Т”(перший відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36582595, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 365825905013, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у місті Авдіївці.

Приватне акціонерне товариство “ТММ-Енергобуд” (другий відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 33889106, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

07 червня 2010 року між відповідачами був укладений договір №07-06/10, предметом якого є поставка товару, найменування, кількість та ціна яких встановлюється в специфікаціях та додаткових угодах. На поставлений товар - сталь відповідач 1 були видані відповідачу 2 наступні документи:

-податкова накладна від 22 червня 2010 року №26 на суму 7529862,60 грн.;

-податкова накладна від 07 вересня 2010 року №37 на суму 7529862,60 грн.;

-видаткова накладна від 07 вересня 2010 року №РН-0000010;

Загальна сума згідно зазначених накладних склала 15059725,20 грн.

Державною податковою інспекцією у місті Авдіївки було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку даних бухгалтерських та інших документів ТОВ “КВАН-Т”з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків АТЗТ “УРБП “Шлях”та ЗАТ “ТММ-Енергобуд”за березень, квітень, травень, червень, вересень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 12 квітня 2011 року №69/2300/36582595 та встановлено, що по операціям продажу товарів нікчемні правочини (за угодами від 10.03.2010р. №10-03/01, від 16.04.2010р. №16-04/01, від 07.06.2010р. №07-06/10) між ТОВ “КВАН-Т”та ЗАТ “ТММ-Енергобуд”на підставі відсутності фактичного підтвердження операцій за купівлі та продажу товару необхідними документами та наявних умов.

З зазначеного акту вбачається, що у ТОВ “КВАНТ-Т”відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковим органом здійснюється висновок, що угода мають ознаки нікчемності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що спірний правочин, суд зазначає, що сам по собі правочин про купівлю - продаж товару - металопрокату не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства, і не порушує публічний порядок, з огляду на таке.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Єдиним доказом укладання правочину між відповідачами, який суперечить інтересам держави та суспільства є складений акт перевірки від 12.04.2011 року № 696/2300/36582595 ТОВ “КВАН - Т”, в основу висновків якого покладений принцип визначеності нікчемності правочину, між ТОВ “КВАН-Т”та його контрагентом ПРАТ “ТММ-Енергобуд”по господарським відносинам, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Разом з цим, колегія зазначає, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначені статтею 228 Цивільного Кодексу України.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до статті 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між відповідачами. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Відповідно до статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів погоджує висновкок судк першої інстанції щодо не приймання до уваги доводів податкового органу на не підтвердження між відповідачами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювальну нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку другого відповідача приватного акціонерного товариства “ТММ-Енергобуд”за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт перевірки від 3 березня 2011 року № 40/07-214/33889106, на сторінці 26 та 31 якого підтверджено взаємовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2, які були здійснені на виконання договору від 07.06.2010 р. № 07-06/10 ( в акті перевірки при написанні номеру договору помилково зазначено № 16-04/01 від 16.04.2010), який, на думку позивача, суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, податковим органом, в якому знаходиться на обліку відповідач 2 встановлено відповідність саме цього договору вимогам законодавства.

З огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, матеріали перевірки, інші докази надані відповідачем, судова колегія дійшла висновку, що субєкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами факти порушень відповідачами, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 14, 20, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/9006/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/9006/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст виготовлено 25.10.2011 року

Головуючий суддя: О.О. Чебанов

Судді: М.І. Старосуд

В.П. Юрченко