Постанова № 19998206, 07.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5004/1614/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 3.11.2010р.)

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність №б/н від 18.04.2011р. )

третя особа - не з'явилась

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія"

на рішення господарського суду Волинської області від 04.10.11 р.

у справі № 5004/1614/11 (суддя С.В. Костюк)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (м. Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" (м. Рівне)

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_3 (м. Рівне)

про стягнення в сумі 430 915 грн. 58 коп.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 6.12.2011р. у справі №5004/1614/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Щепанська Г.А., суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011р. у справі №5004/1614/11 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (м. Луцьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" (м. Рівне) за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (м. Рівне) про стягнення в сумі 430 915 грн. 58 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції 396153,84 грн. з них: 282070.79 грн. заборгованості по кредиту, 88393,04 грн. заборгованості по відсотках 25690,01 пені, а також 3961.54 грн. витрат на оплату державного мита та 216 96 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

В позові на суму 34761,74 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011р. у справі №5004/1614/11 та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зокрема зазначає наступне:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не виконав п. 3.2 положень договору поруки №014/01-10/905/110/905/1 від 25.05.2006 р., де зазначено, що днем виконання зобов'язанння Поручителем погасити заборгованість позичальника вважається день закінчення строку надання кредиту за кредитним договором, в тому числі і з урахуванням пролонгації..

Відповідно "Райффайзен Банк Аваль" отримав право звернення із вимогою до поручителя ТОВ "Транс - Імперія" лише 25 травня 2011р., чого позивачем зроблено не було до моменту звернення до суду , не виконано і на даний час.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги докази, які були подані представником третьої особи , що підтверджують часткове погашення тіла кредиту в сумі 32 683,97 грн.

02.12.2011р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу від 28.11.2011р. вх. №13523, в якому позивач заперечує проти вимог та доводів викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, вважає за необхідне зазначити, що з моменту подачі позовної заяви та до моменту підготовки відзиву, ні відповідачем ні третьою особою проплат в рахунок погашення кредитної заборгованості не здійснювалося, окрім суми, яку зазначає представник відповідача. Однак, відповідно до кредитного договору №014/01-10/1-906 від 25.05.2006 р. поручителем по якому є відповідач станом на дату винесення рішення суду першої інстанції і по даний час є діючим, а тому відсотки та пеня і надалі нараховуються відповідно до положень кредитного договору. Відповідно, загальна сума заборгованості по кредитному договору, як вбачається із розрахунку заборгованості, суттєво не зменшилася.

Твердження відповідача щодо невиконання позивачем положень договору поруки в частині не надіслання вимоги - попередження після закінчення договору поруки є неправильними, оскільки в матеріалів справи вбачається, що представник відповідача приймала участь у засідання суду першої інстанції неодноразово, але факт не надіслання вимоги попередження кредиторам після закінчення дії договору поруки ( після 24.05.2011р.) представником не оспорювався.

Крім того, дія кредитного договору не закінчилася, оскільки в договорі передбачено, що договір втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.05.2006р. між ОСОБА_3 та АППБ "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції було укладено генеральну кредитну угоду №014/01-10/905 та кредитний договір №014/01-10/906 згідно яких ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 100000 дол. США строком на 60 місяців з 25.05.2006р. по 24.05.2011р. із сплатою 12,5% річних.

Зі сторони банку зобовязання виконано згідно заяви на видачу готівки №К5/1 від 25.05.2006р. позичальнику надано кредитні кошти в сумі 100000 дол. США. (а.с. 11-14).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між АППБ "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції та ТзОВ "Транс-Імперія" 25.05.2006р. було укладено договір поруки №014/01-10/905/1 (а. с. 15).

Згідно п. 1.2 зазначеного договору поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати по боргових зобовязаннях боржника згідно генеральної кредитної угоди №014/01-10/905 та кредитного договору №014/01-10/905 від 25.05.2006р.

Пункт 2.1 зазначеного договору визначає, що у випадку невиконання взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Згідно п. 4.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобовязання.

Позичальником (ОСОБА_3 до 24.05.2011р. зобовязання по поверненню кредиту не виконано, згідно розрахунку позивача заборгованість за кредитом складає 282070,79 грн., по відсотках 88393,04 грн. (а. с. 17 ).

За вказаних обставин ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до поручителя -Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" (м. Рівне) про стягнення заборгованості за договором поруки в сумі 430 915,58 грн.

Як вже зазначалося раніше, рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011р. у справі №5004/1614/11 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції 396153,84 грн. з них: 282070.79 грн. заборгованості по кредиту, 88393,04 грн. заборгованості по відсотках 25690,01 пені, а також 3961.54 грн. витрат на оплату державного мита та 216 96 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

В позові на суму 34761,74 грн. відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Транс - Імперія" свої зобов"язання за договором поруки від 25.05.2006р. щодо повернення отриманого кредиту на підставі кредитного договору від 25.05.2006р. №014/01-10/906 не виконало, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом, яка склала 282070, 79 грн.

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача за відсотками по кредиту складає 88393,04., що відповідачем не спростовано (а.с. 17).

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно проведеного розрахунку позивача проведеного з врахуванням п.3.2. договору поруки, тобто в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума пені нарахованої за період з 28.01.2011р. по 28.07.2011р. на заборгованість по кредиту становить 2480,97 дол. США, на заборгованість по відсотках 739,54 дол. США, що по курсу Національного банку України станом 29.07.2011р. (7,9707) становить 25690,01 грн.

За вказаних обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 25 690,01 коп. пені, нарахованої на суму кредиту.

Судом не враховано кошти, сплачені згідно копії квитанції від 05.09.2011р. про часткове погашення тіла кредиту в сумі 32 683,97 грн., однак вищезазначена сума була сплачена в рахунок відсотків за користуванням грошовими коштами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Твердження відповідача про те, що дія кредитного договору №014Є01-10/906 від 25.05.2006 р. закінчилася 24.05.2011р. не береться судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1. вищезазначеного договору передбачено, що договір набуває чинності з часу надання Позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до повного погашення крединої заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені). Отже, договір діє до повного погашення кредитної заборгованості, а не до дати на яку вказує скаржник.

Решта доводів апеляційної скарги, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 04.10.11р. у справі №5004/1614/11залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Справу №5004/1614/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

01-12/17391/11 17391/11