Ухвала суду № 19997328, 29.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5019/2634/11

За позовом Приватного підприємства “Укрпалетсистем”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Енергоконсалтінг”

про стягнення в сумі 125878 грн. 74 коп.

Cуддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1. довіреність б/н від 28.11.2011 року;

від відповідача: не зявився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ПІК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Укрпалетсистем» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Енергоконсалтінг» на свою користь 54000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 66420,00 грн. пені та 5458 грн. 74 коп. 30% річних. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзиву на позов не подав Про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, вивчивши у відкритому судовому засіданні подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 року між ПП «Укрпалетсистем»та ТОВ-фірма «Енергоконсалтінг» було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №519/05, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу нафтопродукти, а відповідач своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору визначено, що відповідач зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару.

У відповідності до пункту 4.3.. договору позивач зобовязався здійснити 100% попередню оплату товару.

На виконання умов договору, відповідно до накладної на відпуск ГСМ №002-1306 від 25.05.2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77100 грн. 92 коп., який відповідач отримав на підставі довіреності № 8 від 25.05.2011 року.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 23100 грн. 92 коп., що підтверджується матеріалами справи.

03.10.2011 року позивач направив відповідачу претензію за №1658, з вимогою сплати заборгованість за поставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на 29.11.2011 року у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 54000 грн. 00 коп.. В матеріалах справи відсутні докази оплати вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.529 Цивільного кодексу України, Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Пунктом 5.2. договору визначено, що при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки відповідачем строків розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення виконання зобовязання за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

На підставі пункту 5.2. договору позивачем за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року нараховано пеню в розмірі 66420 грн. 00 коп. та 30% річних в розмірі 5458 грн. 74 коп..

Суд не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку пені виходячи з наступного.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», відповідно до розрахунку зробленого судом розмір пені за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року становить 3508 грн. 52 коп..

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевказане суд прийшов до висновку, що правомірними та такими, що ґрунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 54000 грн. 00 коп. заборгованості, 3508 грн. 52 коп. пені та 5458 грн. 74 коп. 30% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача повкладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1259 грн. 35 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Енергоконсалтінг» (код ЄДРПОУ 25322584, 33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 25, р/р 2600202209304 в РВ ЦВ ПАТ “Кредобанк”, МФО 325635) на користь Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (код ЄДРПОУ 22800, Вінницька область м.Немирів, вул.Леніна, буд.216-А, р/р №26004000724001 в Житомирський ВАТ “Укрінбанк”, МФО 311584) 54000 грн. 00 коп. заборгованості, 3508 грн. 52 коп. пені, 5458 грн. 74 коп. 30% річних та 1259 грн. 35 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підпсианий “06” грудня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >