Рішення № 19997289, 15.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" листопада 2011 р. Справа № 5019/2484/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерела М”

до відповідача Кооперативного підприємства “Володимирецький комбінат громадського харчування”

про стягнення в сумі 4 073 грн. 96 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Джерела М” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Кооперативного підприємства “Володимирецький комбінат громадського харчування” про стягнення 2 855 грн. 67 коп. заборгованості за поставлений товар, 221 грн. 57 коп. 3% річних, 676 грн. 65 коп. збитків, завданих інфляцією та 320 грн. 07 коп. пені.

Представник позивача в судове засідання 15.11.2011р. не з’явився, проте, 14.11.2011р. позивач на адресу суду надіслав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі його повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

Крім того, позивач надіслав заяву, в якій, в зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 2 855 грн. 67 коп., просить стягнути з відповідача на свою користь 225 грн. 01 коп. 3% річних, 676 грн. 65 коп. збитків, завданих інфляцією та 320 грн. 05 коп. пені.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011р. не з’явився, проте 14.11.2011р. відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов, в якому, в зв’язку зі сплатою основного боргу просить провадження у справі в цій частині припинити, в решті позовних вимог відмовити за безпідставністю. Крім того, просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог в частині стягнення пені.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.11.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 53 (надалі - Договір, а.с. 12), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов’язався прийняти та оплати продукцію в порядку та умовах, що передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що продукція постачається покупцеві окремими партіями відповідно до видаткових накладних постачальника, які є невід’ємною частиною цього Договору.

В позовній заяві позивач вказує, що на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних (а.с. 13-17) він здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 5 201 грн. 67 коп.

Станом на час подачі позову до суду відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 2 346 грн. 00 коп., неоплаченою залишилася поставлена продукція на суму 2 855 грн. 67 коп..

29.08.2011р. позивач направив відповідачу претензію за № 128 (а.с. 18, доказ отримання відповідачем а.с. 19-20), з вимогою сплати заборгованість за поставлену продукцію.

Станом на час розгляду справи в суді відповідачем була сплачена сума заборгованості в сумі 2 855 грн. 67 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2241 від 31.10.2011р. (а.с. 45).

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 225 грн. 01 коп., а саме по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. за період з 01.03.2009р. по 31.10.2011р. в розмірі 66 грн. 67 коп. та по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. за період з 24.03.2009р. по 31.10.2011р. в розмірі 158 грн. 34 коп. (розрахунок а.с. 36).

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу збитки, завданні інфляцією в розмірі 679 грн. 65 коп., а саме по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. за період березень 2009р. - вересень 2011р. в розмірі 198 грн. 03 коп. та по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. за період березень 2009р. - вересень 2011р. в розмірі 481 грн. 62 коп. (розрахунок а.с. 36-37).

Крім того на підставі пункту 7.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 320 грн. 05 коп., а саме по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. за період з 01.03.2009р. по 27.08.2009р. в розмірі 94 грн. 55 коп. та по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. за період з 24.03.2009р. по 19.09.2009р. в розмірі 225 грн. 50 коп. ( розрахунок а.с. 38).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що продукція постачається покупцеві окремими партіями відповідно до видаткових накладних постачальника, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Однак суд наголошує на тому, що у вищевказаних накладних немає посилання на Договір, укладений між позивачем та відповідачем.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. Положення “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.) передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевикладеного вбачається, що поставка товару здійснювалася не на виконання умов Договору поставки №53 від 28.11.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, а на загальних підставах.

Разом з тим, відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, згідно з вищезазначеними накладними Кооперативне підприємство “Володимирецький комбінат громадського харчування” прийняло товар і між сторонами існують договірні правовідносини поставки в силу закону.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Таким чином, враховуючи приписи ч.2 ст.625 та ч.1 ст.692 ЦК України позивач фактично мав право на нарахування 3% річних та збитків, завданих внаслідок інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. з 02.12.2008р., а по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. з 25.12.2011р. Проте, останній, скориставшись своїм правом, за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував 3% річних в розмірі 225 грн. 01 коп., а саме по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. за період з 01.03.2009р. по 31.10.2011р. в розмірі 66 грн. 67 коп. та по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. за період з 24.03.2009р. по 31.10.2011р. в розмірі 158 грн. 34 коп. (розрахунок а.с. 36); збитки, завдані інфляцією в розмірі 679 грн. 65 коп., а саме по накладній № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р. за період березень 2009р. - вересень 2011р. в розмірі 198 грн. 03 коп. та по накладній № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р. за період березень 2009р. - вересень 2011р. в розмірі 481 грн. 62 коп. (розрахунок а.с. 36-37).

Разом з тим, суд не погоджується з поданим позивачем розрахунком збитків, завданих внаслідок інфляції в зв'язку з його невідповідністю встановленому порядку. З наявного в матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач не індексував суму заборгованості у місяці з від'ємним індексом інфляції, а саме липень, серпень 2009р., квітень - липень 2010р., липень, серпень 2011р. При цьому відповідно до методики нарахування збитків, завданих внаслідок інфляції, наведеної у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. за №62-97р та рекомендованої для застосування при вирішенні судових справ, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період перемножити між собою. А відтак, вбачається обгрунтованим розрахунок збитків, завданих внаслідок інфляції за період з березня 2009р. по вересень 2011р., зроблений судом, відповідно до якого сума збитків, завданих внаслідок інфляції за період березень 2009р. - вересень 2011р. (накладна № РІВ-ВН-000923 від 01.12.2008р.) складає 185 грн. 54 коп. та сума збитків, завданих внаслідок інфляції за період березень 2009р. - вересень 2011р. (накладна № РІВ-ВН-000965 від 24.12.2008р.) складає 453 грн. 28 коп., загалом 638 грн. 82 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 320 грн. 07 коп. пені, нарахованої з 01.03.2009р. по 20.09.2009р. суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Виходячи з норм ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що у видаткових накладних відсутні посилання на договір поставки №53 від 28.11.2008р. і це дає підстави господарському суду вважати, що за наявними у справі видатковими накладними поставка товару здійнювалась на загальних підставах, а не на виконання Договору поставки №53 від 28.11.2008р., тому застосувати до даних правовідносин положення пункту 7.1. Договору поставки №53 від 28.11.2008р. (Відповідальність сторін) неможливо. Крім того, з вимогою про стягнення пені позивач звернувся 31 жовтня 2011 р., тобто не в межах річного строку, який, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на зазначене в сукупності, нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару вбачається необґрунтованим, в частині стягнення 320 грн. 07 коп. пені в позові належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 829 грн. 49 коп. боргу. В решті позову відмовити. На відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частин першої, п'ятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кооперативного підприємства “Володимирецький комбінат громадського харчування”, яка знаходиться за адресою: 34300, Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, буд. 24, код ЄДРПОУ 01764610 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерела М”, яке знаходиться за адресою: 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 28, код ЄДРПОУ 25388672 225 грн. 01 коп. 3% річних, 638 грн. 82 коп. збитків, завданих інфляцією, 71 грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 166 грн. 46 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "15" листопада 2011 р.