Рішення № 19997243, 14.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5019/2355/11

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТомКар"

про стягнення в сумі 10 483 грн. 88 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : дир. Рудевич Є.А., ОСОБА_1 дов. № 01 від 03.11.11 р., ОСОБА_2. дов. № 01 від. 14.11.11 р.

Від відповідача : не з`явився

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТомКар" заборгованості по орендній платі у розмірі 5 861 грн. 04 коп. на підставі договору оренди основних засобів від 02 січня 2009 року, пені у розмірі 3 246 грн. 97 коп., суму індексації у розмірі 1 375 грн. 87 коп..

У судовому засіданні 14 листопада 2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 5 689 грн. 68 коп., пеню у розмірі 2 667 грн. 38 коп., суму індексації у розмірі 1 534 грн. 15 коп., згідно наданого розрахунку (а.с. 57-61).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову, з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТомКар" витребуваного ухвалами суду відзиву на позов не надав, вимог позивача не оспорив. До господарського суду повернувся конверт, в якому за адресою: 34577 Рівненська область, Сарненський район с. Федорівка, вул. Центральна, буд. 42, відповідачу направлено ухвали суду, з довідкою відділення підприємства звязку: "підприємство не працює".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04 листопада 2011 року (а.с. 26-27) місцезнаходження відповідача: 34577 Рівненська область, Сарненський район с. Федорівка, вул. Центральна, буд. 42.

За вказаною адресою судом направлялись відповідачу ухвали суду.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали за місцем реєстрації відповідача.

За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

02 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТомКар" (орендар) уклали договір оренди основних засобів (надалі в тексті Договір) ( а.с. 8-10). Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме частину приміщення - кімнату загальною площею 17.1 (основна) + 7.09 (допоміжна) кв.м., що знаходиться за адресою м. Сарни, вул. Широка,15 3-й поверх для розміщення офісу.

Згідно п.3 Договору, даний договір діє з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с.8-10).

02 січня 2009 року згідно акту прийняття-передачі до договору оренди основних засобів орендодавець передав а орендар прийняв частину приміщення - кімнату за адресою м. Сарни, вул. Широка,15 площею 17.1 (основна) + 7.09 (допоміжна) кв.м.(арк.с.11).

01 червня 2009 року відповідач передав а позивач прийняв частину приміщення - кімнату за адресою м. Сарни, вул. Широка,15 площею 17.1 (основна) + 7.09 (допоміжна) кв.м., що підтверджується актом прийняття-передачі до договору оренди основних засобів від 01.06.2009 р. (а.с.65).

Відповідно до п.4.1. Договору, орендна плата за основні засоби, що орендуються, становить 700 (сімсот) грн. за місяць в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця (п.4.2.).

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з січня 2009 року по травень 2009 року заборгованість відповідача по орендній платі складає 3 500 грн. 00 коп. (арк.с.58).

Відповідно до п.4.5. договору вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, тощо), а також інші витрати, що пов`язанні з утриманням основних засобів відшкодовуються щомісяця орендарем у фактичних затратах, що пов`язані з орендою основних засобів, згідно рахунків виставлених орендодавцем в трьохденний строк.

10 квітня 2009 року та 07 травня 2009 року позивачем виставлено відповідачу рахунки № 25 (а.с.77) та № 31 (а.с.66) на оплату електроенергії для опалення приміщення. Вказані рахунки відповідачем не оплачено і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за електроенергію для опалення приміщення становить 2 189 грн. 68 коп. (арк.с.59).

Позивачем на адресу відповідача не одноразово скеровувались листи з вимогами погасити заборгованість згідно Договору оренди від 02 січня 2009 року ( а.с.14, 16-18), однак вказані претензії залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 193 ГК України, - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2. Договору, передбачено, що за порушення терміну перерахування коштів, встановлених п. 4.2. та п. 4.5., орендар сплачує Орендодавцю пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та 365 процентів річних з простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання передбачених п.4.2. даного договору здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане орендарем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Покликаючись на п.7.2. договору та ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 2 667 грн. 38 коп. пені за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року та 1 534 грн. 15 коп. інфляційних за період з січня 2009 року по вересень 2011 року.

Перевіривши розрахунок пені та інфляційних наданий позивачем (а.с.58-61) суд зазначає, що вимога про стягнення пені та інфляційних підлягає задоволенню в сумі 2 652 грн. 37 коп. пені та 1 272 грн. 08 коп. інфляційних. При здійсненні розрахунку судом враховано, що рахунки № 25 та № 31 на оплату електроенергії для опалення приміщення позивачем виставлено відповідачу 10 квітня 2009 року та 07 травня 2009 року і відповідно до п.4.5. договору вказані витрати відшкодовуються відповідачем в трьохденний строк.

Також суд зазначає, що позивачем при нарахуванні інфляційних не враховано, що заборгованість в сумі 5 689 грн. 68 коп. виникла у відповідача у травні 2009 року.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 9 614 грн. 13 коп. У задоволені вимоги про стягнення 15 грн. 01 коп. пені та 262 грн. 07 коп. інфляційних - відмовити. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Оскільки, заявлені вимоги задоволені на 97,1987% - тому понесені позивачем судові витрати належить покласти на відповідача в пропорційному співвідношенні.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТомКар" (Рівненська область, Сарненський район, с. Федорівка, вул. Центральна, буд. 42, код 30981478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" (34500, Рівненська область м. Сарни, вул. Широка, буд. 15, код 13984593) 5 689 грн. 68 коп. заборгованості, 2 652 грн. 37 коп. пені, 1 272 грн. 08 коп. інфляційних, державне мито у розмірі 99 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229 грн. 29 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

СуддяВ.Р.Войтюк

Повний текст рішення оформлено та підписано 16 листопада 2011року