Рішення № 19997167, 14.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р.Справа № 5/17-4226-2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мьобіус Констракшн Юкреін” до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „СК Пальміра”

про стягнення 287500грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. довіреність;

Від відповідача: не з"явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Мьобіус Констракшн Юкреін”звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „СК Пальміра” про стягнення помилково нарахованих грошових коштів в сумі 287500грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2011р. порушено провадження по справі №5/17-4226-2011.

14.12.2011 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача помилково перераховані грошових коштів в сумі 287500грн.

Відповідач у засідання суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, яке було повернуто з відміткою, що відповідач за даною адресою не проживає.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю „СК Пальміра” є саме та адреса, на яку суд здійснював відправку поштової кореспонденції, а саме: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 3-А., кв. 21/7.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Положеннями ст. 64 ГПК України зазначено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 14.12.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Згідно ч. 1,2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема договори та інші правочини.

Позивач 12.09.2011р. здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача в розмірі 287500, що підтверджується платіжним дорученням №1898 від 12.09.2009р.

Відповідно вказаного у платіжному дорученні призначення платежу, переказ грошових коштів здійснено як оплату за „составление смет согл. дог №0811 от 08.08.2011г.”

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 вищевказаного закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога, меморіальний ордер.

У відповідності з п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом, вказаний договір між сторонами не укладався, що підтверджується довідкою наданою позивачем, яка міститься в матеріалах справи.

13.09.2011р. позивач направив на адресу відповідача лист №11/09-13-1 відповідно до якого просить останнього повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 287500грн.

Відповідач вимогу позивача про повернення помилково перерахованих коштів не виконав, грошові кошти не повернув.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм процесуальним правом на захист не скористався, доказів на підтвердження своїх заперечень щодо отримання грошових коштів від позивача суду не надав. Також відповідачем не надано доказів існування між сторонами взаємовідносин, які б мали бути підставою для перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю „Мьобіус Констракшн Юкреін” грошових коштів в сумі 287500,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Пальміра”.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 287500грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СК Пальміра” (65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 3-А., кв. 21/7; код ЄДРПОУ 37280986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мьобіус Констракшн Юкреін” (67543, Одеська область, с. Визирка, Комінтернівський район, вул. Чапаєва, 50; код ЄДРПОУ 33663346) помилково перераховані кошти в сумі 287500грн.., державне мито в сумі 2875грн. та 236, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено 16.12.2011р.