Рішення № 19994858, 19.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2011Справа №5002-9/4885-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

До Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим (95493, АРК, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 158)

Про стягнення 11 963,18 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, ю/к, дов. пост. № 335-д від 22.04.2011 року.

Від відповідача не зявився

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 11 963,18 грн. заборгованості, у тому числі 10970,92 грн. боргу за активну електричну енергію, 50,97грн. за перевищення договірної величини споживання, 283,16 грн. 3% річних, 400,40 грн. індексу інфляції, 206,76 грн. пені.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у клопотанні від 19.12.11р. просить зменшити розмір пені на підставі п. ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з тим, що є державною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

17 березня 1989 р. між сторонами був укладений договір № 281 на користування електричної енергії.

Відповідно до умов даного договору Постачальник (ПАТ «Крименерго») постачає електричну енергію Споживачу (Відповідач), Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно умовам договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.2.1 договору сторони передбачили, що Споживач зобов'язується проводити оплату за спожиту електричну енергію.

Під час виконання умов договору сторони узяли на себе зобов'язання керуватися як пунктами вищезгаданого договору, так і чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією і ін.

У відповідності до п. 1.2 Правил користування електричної енергії, договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричній енергії і споживачем величина об'єму електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі несуть відповідальність перед електропередавальною організацією, за порушення Правил користування електричною енергією.

У відповідності з п. 6.14 Правил користування електричної енергії перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

У відповідності с п. 13. Постанови Кабінету міністрів України «Про невідкладні заходи по стабілізації фінансового положення підприємств електроенергетичної галузі» № 441 від 24.03.1999 р. споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії і потужності несуть відповідальність згідно частини п'ятої, шостої ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до підпункту 2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати об'єм спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно умовам договору і рахунків виставлених на підставі актів про порушення цих правил і умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання або порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не скаже, що їм прийняті всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно правового акту, регулюючого господарську діяльність; з господарського договору і інших операцій, передбачених законом, а так само з операцій, не передбачених законом, але що не суперечать йому.

25.08.2011р. Відповідачеві виставлений Акт про перевищення договірної величини об'єму споживання електричної енергії, а так само рахунок на оплату перевищення на суму 50,97 грн. Дана сума до теперішнього часу не сплачена.

У зв'язку з порушенням термінів і об'ємів оплати, у Відповідача утворилася заборгованість в період з березня 2010р. по жовтень 2011р., за спожиту електроенергію у розмірі 10970,92 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення 10970,92 грн. боргу за активну електричну енергію, 50,97грн. за перевищення договірної величини споживання підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення 3% річних за період з 30.03.2010р. по 29.10.2011р. у сумі 283,16 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення індексу інфляції за період з серпня 2010р. по вересень 2011р. у сумі 400,40 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 206,76 грн. за період з 30.04.2011р. по 29.10.2011р. (згідно розрахунку позивача).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на те, що є державною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені, що підлягає стягненню з сторони, порушевшей зобов'язання.

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню у розміру 50грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 19.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 20.12.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити часткове.

2.Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим (95493, АРК, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 158, ЗКПО 24522128) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260323051142 Філія КРУ Ощадбанк м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 10970,92 грн. боргу за активну електричну енергію.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим (95493, АРК, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 158, ЗКПО 24522128) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260073013142 Філія КРУ Ощадбанк м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 50,97грн. за перевищення договірної величини споживання, 283,16 грн. 3% річних, 400,40 грн. індексу інфляції, 50 грн. пені, 119,63 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4.У стягненні пені у сумі 156,76грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПєтухова Н.С.