Постанова № 19994424, 12.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2011 року 10:31 № 2а-14821/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КузьменкаВ.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Коновалової Г.В.;

відповідача: Туман Н.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

14 вересня 2006 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі по тексту АЕК “Київенерго”) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якій (з урахуванням подальших уточнень ) просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2006 року №0000031640/3 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3903134,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1951567,00грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2006 року у справі №32/605-А, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14березня 2007року, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ від 11вересня 2006 року №0000031640/3 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 3903134,00грн. та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 1951567,00грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 09жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14березня 2007 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справі №32/605-А присвоєно №2а-14821/09/2670 та передано на розгляд судді КузьменкуВ.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2009 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 23 грудня 2009 року.

Судове засідання неодноразово відкладалось у звязку з необхідністю одержання нових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2010 року призначено інженерно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23 березня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Суд встановив, що АЕК “Київенерго” змінило свою організаційно-правову форму на публічне акціонерне товариство, відтак позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (далі по тексту позивач, ПАТ “Київенерго”).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року провадження у справі зупинено до 10 год. 00 хв. 12 вересня 2011 року.

12 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшла заява позивача про часткову відмову від адміністративного позову, в якій позивач відмовляється від адміністративного позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року №0000061640/3 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5615929,50 грн., з яких 3743953,00 грн. основний платіж, 1871976,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року №0000061640/3 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5615929,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3743953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1871976,50 грн.

В судовому засіданні 12 вересня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 11 вересня 2006 року №0000061640/3 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” АЕК “Київенерго” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5858848,00 грн. в тому числі основний платіж 3905496,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1953352,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта від 31січня 2005 року №61/16-40/00131305 “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним товариством “Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, код ЄДРПОУ 00131305, за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р.”(далі по тексту Акт перевірки) та рішення про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації України від 01 вересня 2006 року №9727/6/25-0115.

Як свідчить розрахунок податкового зобовязання, наданий відповідачем, сума податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення визначена на підставі трьох епізодів порушення: 1) порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виявилося в не підтвердженні податкового кредиту податковими накладними ТОВ “Республіканський енергокомплекс”: основний платіж 159 181,00 грн., штрафні санкції 79590,50 грн.; 2) порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виявилося у віднесенні до складу податкового кредиту сум понаднормативних витрати електроенергії, що виникли при транспортуванні електричної енергії: основний платіж 3743953,00 грн., штрафні санкції 1871976,50 грн.; 3) порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виявилося у віднесенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість без податкових накладних: основний платіж 2359,00 грн., штрафні санкції 1179,50 грн.

Проти третього епізоду порушення позивач не заперечує та сплатив визначену суму податкового зобовязання, про що свідчать копія відповідного платіжного доручення.

Сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначена позивачу по другому епізоду порушення, списана на підставі статті 101 Податкового кодексу України та Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питання оподаткування природного газу та електричної енергії” згідно з рішенням про списання безнадійного податкового боргу від 07 липня 2011 року №2, у звязку з чим провадження у справі в цій частині закрито.

Таким чином, суд вирішує спір в межах позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2006 року №0000061640/3 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 238771,50грн., в тому числі основний платіж 159 181,00 грн., штрафні санкції 79590,50грн., стосовно порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” стосовно не підтвердження податкового кредиту податковими накладними ТОВ “Республіканський енергокомплекс”.

В Акті перевірки по даному епізоду порушення встановлено наступні обставини: АЕК“Київенерго”, користуючись правом наданим підпунктом 7.2.6пункту 7.2 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 2003-2004 років зверталася до СДПІ з листами щодо відмови у наданні податкових накладних ТОВ “Республіканський енергокомплекс”. За інформацією ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ“Республіканський енергокомплекс” 03 травня 2001 року виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

З огляду на викладене, СДПІ прийшла до висновку, що ТОВ “Республіканський енергокомплекс” не має права на нарахування податку на додану вартість та виписування податкових накладних, а позивач за операціями з вказаним підприємством не має права на податковий кредит.

Позивач вважає такий висновок СДПІ помилковим, та зазначає, що своєчасно подані до податкового органу заяви в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є підставою для включення сум податку на додану вартість, сплачених на користь ТОВ “Республіканський енергокомплекс” у складі вартості придбаного газу, до складу податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовним вимогами АЕК “Київенерго”, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 12 вересня 1999 року між ТОВ “Республіканський енергокомплекс” (постачальник) та АЕК “Київенерго” (споживач) укладено договір №41 та додаткові угоди до нього на поставку природного газу, предметом якого є поставка природного газу.

Позивач в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість неодноразово звертався до СДПІ зі заявами про дозвіл включити до складу податкового кредиту, сплаченого протягом 2003-2004 років ТОВ“Республіканський енергокомплекс”, у звязку з відмовою останнього надати податкові накладні, незважаючи на сплату позивачем грошових коштів за поставлений природний газ.

В свою чергу СДПІ листом від 23 лютого 2005 року №2549/10/16-411 повідомила позивача про відсутність у нього права на податковий кредит по господарським операціям з ТОВ “Республіканський енергокомплекс”, оскільки за даними ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначене підприємство виключено з реєстру платників податку на додану вартість 03травня 2001 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Суд враховує подання позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” заяв про відмову ТОВ “Республіканський енергокомплекс” надати податкові накладні.

Разом з тим, при вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту слід враховувати, що підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Судом встановлено, що за даними офіційного сайту Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ“Республіканський енергокомплекс” за №37509164 анульовано 03 травня 2001 року.

В даному випадку датою виникнення права позивача на податковий кредит могла б бути перша подія - дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів ТОВ“Республіканський енергокомплекс”, тобто період протягом 2003-2004 років.

Оскільки на можливу дату виникнення у позивача права на податковий кредит ТОВ“Республіканський енергокомплекс” не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, отже, не мало права на нарахування податку та складання податкових накладних, суд приходить до висновку, що право АЕК “Київенерго” на податковий кредит за спірними господарським операціями не підтверджується.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення АЕК “Київенерго” підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині не підтвердження податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ“Республіканський енергокомплекс” є обґрунтованим, а визначення за цим епізодом порушення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість - правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що СПДІ доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Київенерго” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству “Київенерго” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко