Постанова № 19994367, 31.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2011 року 13 год. 03 хв. № 2а-3378/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Головань О.В. та Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ТОВ «АТ Каргілл» до за участюДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Прокуратури міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення У судовому засіданні 31 жовтня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»(надалі також «Позивач», «ТОВ «АТ Каргілл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі також «Відповідач»або «ДПІ у Печерському районі м. Києва»), за участю Прокуратури міста Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 23 лютого 2011 року № 0000140703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 23 лютого 2011 року № 0000140703 є протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства, а, відтак, підлягає скасуванню.

Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, Позивач, відповідно до вимог податкового законодавства України нараховував ПДВ за встановленою законом ставкою та сплачував відповідні суми ПДВ при оплаті вартості товарів постачальнику. Крім того, поставлений від ТОВ «Агротехтрейд»товар пов'язаний із основним видом діяльності Позивача та призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, представник Позивача вказала на те, що поставка по договорах між Позивачем та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»мали реальний характер і були спрямовані на досягнення економічного ефекту у формі отримання прибутку, а висновок Відповідача про нікчемність таких договорів спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України.

Представник Відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник Відповідача зазначив про те, що за результатами криміналістичних досліджень було встановлено, що підписи в документах, що підтверджують взаємовідносини між ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та ЗАТ «АТ Каргілл»від імені директора ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»гр. ОСОБА_1 виконані різними (декількома) особами, що, на думку представника Відповідача, свідчить про нікчемність відповідних договорів.

Крім того, представник Відповідача посилався на недійсність договорів, укладених між ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та його контрагентами ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», а також на неподання вказаними контрагентами податкових декларацій з ПДВ.

Представник Прокуратури міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених представником Відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача та представника прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час виникнення спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»), Податковим кодексом України (станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл» Змінено найменування із ЗАТ «АТ Каргілл»на ТОВ «АТ Каргілл»(Виписка з ЄДРПОУ серія ААБ № 594308). (код за ЄДРПОУ 20010397) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»(код ЄДРПОУ 36536287).

За результатами перевірки складено Акт № 7/07-03/20010397 від 8 лютого 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в вересні 2010 року (вх. від 19 жовтня 2010 року № 90044564456) в розмірі 353554,57 грн. та в жовтні 2010 року (вх. від 18 листопада 2010 року № 9005151143) в розмірі 2727064,94 грн. без фактичного придбання товару. В звязку з порушенням ЗАТ «АТ Каргілл»вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ЗАТ «АТ Каргілл»безпідставно віднесено суму ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 353554,57 грн. та за жовтень 2010 року в розмірі 2727064,94 грн. Перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ заявленої ЗАТ «АТ Каргілл»до відшкодування з бюджету за жовтень 2010 року на суму ПДВ 353554,57 грн. та за листопад 2010 року на суму ПДВ 2727064,94 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 23 лютого 2011 року № 0000140703, яким, за порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3080619,51 грн.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2011 року № 0000140703 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2011 року № 0000140703, як рішення субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеним за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 7.4.1 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі договірних відносин по другому ланцюгу постачання (тобто, між контрагентом Позивача ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та його контрагентами ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»).

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, «В звязку з відсутністю поставок з боку ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»до ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»(пояснення директора ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»гр. ОСОБА_2.) факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»до ЗАТ «АТ Каргілл»підтвердити неможливо».

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна», є протиправними, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Таким чином, в даній адміністративній справі судом не приймаються до уваги посилання представника Відповідача на відсутність карантинних та фітосанітарних сертифікатів у ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», оскільки вказані юридичні особи не були безпосередніми контрагентами Позивача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ЗАТ «АТ Каргілл»та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд».

Відповідно до вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Як встановлено Судом, між ЗАТ «АТ Каргілл» та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»було укладено наступні договори поставки насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження (надалі також «Товар»):

- Договір поставки № CVP 09965 від 13 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09812 від 11 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09811 від 11 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09633 від 8 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09570 від 7 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09457 від 7 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09381 від 6 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09388 від 6 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 09062 від 1 жовтня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08986 від 30 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08891 від 30 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08783 від 29 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08692 від 28 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08648 від 28 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08357 від 24 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08244 від 23 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 08079 від 22 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07968 від 21 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07648 від 17 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07661 від 17 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07474 від 16 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07437 від 16 вересня 2010 року

- Договір поставки № CVP 07388 від 15 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 07221 від 14 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 06757 від 7 вересня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 06096 від 25 серпня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 06222 від 27 серпня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 06052 від 20 серпня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 05473 від 30 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 05391 від 30 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 05411 від 30 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04959 від 26 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04960 від 26 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04961 від 26 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04887 від 23 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04884 від 23 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04730 від 21 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04729 від 21 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04728 від 21 липня 2010 року;

- Договір поставки № CVP 04265 від 13 липня 2010 року.

Розділом 2 вищевказаних договорів визначено вимоги щодо кількості і якості поставленого Товару, а саме, зокрема: якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 7011:2009, а також наступним показникам: вологість не більше 7%, сорні домішки не більше 1%, олійні домішки не більше 12 % (щодо насіння соняшника).

Згідно з пунктами 4.1 розділу 4 договорів поставка товару здійснюється партіями залізничним або автомобільним транспортом. Кожен вагон повинен супроводжуватися: а) залізничною накладною; б) сертифікатом якості, виданим держхлібінспекцією чи посвідченням якості елеватора із зазначенням номеру вагону; в) карантинним сертифікатом.

Відповідно до пунктів 6.1 договорів приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на КФ ЗАТ «АТ Каргілл». Кінцева якість товару визначається за результатами аналізу в лабораторії КФ ЗАТ «АТ Каргілл», а кінцева кількість визначається за результатами зважування вагами КФ ЗАТ «АТ Каргілл».

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочини, укладені між ЗАТ «АТ Каргілл»та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін, а факт передачі товару підтвердити неможливо.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «… дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між Позивачем та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», із зясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості поставленого товару, подальшого його використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Крім того, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами договорів поставки № CVP 09965 від 13 жовтня 2010 року, № CVP 09812 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09811 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09633 від 8 жовтня 2010 року, № CVP 09570 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09457 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09381 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09388 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09062 від 1 жовтня 2010 року, № CVP 08986 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08891 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08783 від 29 вересня 2010 року, № CVP 08692 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08648 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08357 від 24 вересня 2010 року, № CVP 08244 від 23 вересня 2010 року, № CVP 08079 від 22 вересня 2010 року, № CVP 07968 від 21 вересня 2010 року, № CVP 07648 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07661 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07474 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07437 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07388 від 15 вересня 2010 року, № CVP 07221 від 14 вересня 2010 року, № CVP 06757 від 7 вересня 2010 року, № CVP 06096 від 25 серпня 2010 року, № CVP 06222 від 27 серпня 2010 року, № CVP 06052 від 20 серпня 2010 року, № CVP 05473 від 30 липня 2010 року, № CVP 05391 від 30 липня 2010 року, № CVP 05411 від 30 липня 2010 року, № CVP 04959 від 26 липня 2010 року, № CVP 04960 від 26 липня 2010 року, № CVP 04961 від 26 липня 2010 року, № CVP 04887 від 23 липня 2010 року, № CVP 04884 від 23 липня 2010 року, № CVP 04730 від 21 липня 2010 року, № CVP 04729 від 21 липня 2010 року, № CVP 04728 від 21 липня 2010 року, № CVP 04265 від 13 липня 2010 року повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цих договорів, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару (насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження) за договорами поставки № CVP 09965 від 13 жовтня 2010 року, № CVP 09812 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09811 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09633 від 8 жовтня 2010 року, № CVP 09570 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09457 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09381 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09388 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09062 від 1 жовтня 2010 року, № CVP 08986 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08891 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08783 від 29 вересня 2010 року, № CVP 08692 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08648 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08357 від 24 вересня 2010 року, № CVP 08244 від 23 вересня 2010 року, № CVP 08079 від 22 вересня 2010 року, № CVP 07968 від 21 вересня 2010 року, № CVP 07648 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07661 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07474 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07437 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07388 від 15 вересня 2010 року, № CVP 07221 від 14 вересня 2010 року, № CVP 06757 від 7 вересня 2010 року, № CVP 06096 від 25 серпня 2010 року, № CVP 06222 від 27 серпня 2010 року, № CVP 06052 від 20 серпня 2010 року, № CVP 05473 від 30 липня 2010 року, № CVP 05391 від 30 липня 2010 року, № CVP 05411 від 30 липня 2010 року, № CVP 04959 від 26 липня 2010 року, № CVP 04960 від 26 липня 2010 року, № CVP 04961 від 26 липня 2010 року, № CVP 04887 від 23 липня 2010 року, № CVP 04884 від 23 липня 2010 року, № CVP 04730 від 21 липня 2010 року, № CVP 04729 від 21 липня 2010 року, № CVP 04728 від 21 липня 2010 року, № CVP 04265 від 13 липня 2010 року, укладеними між Позивачем та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, довідки аналізу якості насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару (насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження) було реально здійснено.

До того ж, Суд акцентує увагу на тому, що вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах поставки.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов договорів поставки, сторонами було складено та підписано наступні документи:

- видаткові накладні (том 1, а.с. 73-81, 120-176, том 5, а.с. 35-41);

- рахунки-фактури (том 1, а.с. 82-119);

- податкові накладні (том 1, а.с. 179-239, том 5, а.с. 28-35);

- виписки з рахунку ПАТ «КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ»(том 2, а.с. 3-60);

- товаро-транспортні накладні (том 2, а.с. 61-124).

Для підтвердження факту руху товару після придбання (обробка, зберігання на складі, проведення аналізу якості тощо) Суду надано:

- складські квитанції на зерно (том 2, а.с. 126-145);

- довідки про рух зерна (пшениця 3 клас, пшениця 2 клас, пшениця 5 клас, пшениця 6 клас, ячмінь 3-й клас, кукурудза 3-й клас), накладні на отримання пшениці 3-го класу, довіреності на отримання пшениці 3-го класу, вантажно-митні декларації, контракти (том 2, а.с. 33-98);

- звіти по прийнятим продуктам, договори складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна з додатками, вагові відомості (том 2, а.с. 102-130);

- акти приймання-передачі, перелік прибуткових реєстрів, журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийомі зерна, звіт про рух хлібопродуктів, картки аналізу зерна, відомості про рух зерна по номенклатурі «Пшениця 6-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Пшениця 5-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Ячмінь 3-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Кукурудза 3-й клас. По урожаю «2010»(том 4, а.с. 6-205).

На підтвердження факту подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»товару (переробка та подальший продаж на внутрішньому ринку, а також за кордон), Позивачем надано суду наступні документи:

- виробничі звіти з переробки насіння, розрахунки вартості переробки насіння, контракти на продаж соняшникової олії, пшениці, вантажно-митні декларації, повідомлення, товаро-транспортні накладні, накладні, довіреності, картки аналізу зерна (том 5, а.с. 42-119).

Для цілей вищевикладеного, Суд акцентує увагу на тому, що зазначені у вищевказаних документах періоди часу, протягом якого здійснювалося зберігання товару (надавалися складські послуги, оформлення документів тощо) співпадають із зазначеними датами продажу та отримання товару у податкових та видаткових накладних, що є додатковим доказом на підтвердження реальності господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Статуту ТОВ «АТ Каргілл»(том 5, а.с. 5-24), відповідно до пункту 4.1.1 якого предметом діяльності товариства є виробництво, заготівля, зберігання, закупівля, переробка, транспортування, реалізація сільськогосподарської продукції. Вищевказане свідчить про те, що факт придбання у ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»товару безпосередньо пов'язаний та зумовлений видом господарської діяльності, яку здійснює Позивач.

Таким чином, сукупність наданих представником Позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за договорами поставки № CVP 09965 від 13 жовтня 2010 року, № CVP 09812 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09811 від 11 жовтня 2010 року, № CVP 09633 від 8 жовтня 2010 року, № CVP 09570 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09457 від 7 жовтня 2010 року, № CVP 09381 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09388 від 6 жовтня 2010 року, № CVP 09062 від 1 жовтня 2010 року, № CVP 08986 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08891 від 30 вересня 2010 року, № CVP 08783 від 29 вересня 2010 року, № CVP 08692 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08648 від 28 вересня 2010 року, № CVP 08357 від 24 вересня 2010 року, № CVP 08244 від 23 вересня 2010 року, № CVP 08079 від 22 вересня 2010 року, № CVP 07968 від 21 вересня 2010 року, № CVP 07648 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07661 від 17 вересня 2010 року, № CVP 07474 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07437 від 16 вересня 2010 року, № CVP 07388 від 15 вересня 2010 року, № CVP 07221 від 14 вересня 2010 року, № CVP 06757 від 7 вересня 2010 року, № CVP 06096 від 25 серпня 2010 року, № CVP 06222 від 27 серпня 2010 року, № CVP 06052 від 20 серпня 2010 року, № CVP 05473 від 30 липня 2010 року, № CVP 05391 від 30 липня 2010 року, № CVP 05411 від 30 липня 2010 року, № CVP 04959 від 26 липня 2010 року, № CVP 04960 від 26 липня 2010 року, № CVP 04961 від 26 липня 2010 року, № CVP 04887 від 23 липня 2010 року, № CVP 04884 від 23 липня 2010 року, № CVP 04730 від 21 липня 2010 року, № CVP 04729 від 21 липня 2010 року, № CVP 04728 від 21 липня 2010 року, № CVP 04265 від 13 липня 2010 року, укладеними між Позивачем та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд».

Відтак, ЗАТ «АТ Каргілл»було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

.

В той же час, Позивач є відокремленою юридичною особою від контрагента юридичної особи ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента (та його контрагентів) на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2011 року № 0000140703 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3080619,51 грн. (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право Позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права»

Розяснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також «ЄСПЛ»). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії З повним текстом даного рішення можна ознайомитись на офіційному сайті Європейського суду з прав людини за адресою: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/view.asp?item=4&portal=hbkm&action=html&highlight=BULGARIA&sessionid=77508639&skin=hudoc-en ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування»отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі «Щокін проти України»5 З повним текстом даного рішення можна ознайомитись на офіційному сайті Європейського суду з прав людини за адресою: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/view.asp?item=4&portal=hbkm&action=html&highlight=&sessionid=77507595&skin=hudoc-en (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобовязання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.»

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» З повним текстом даного рішення можна ознайомитись на офіційному сайті Європейського суду з прав людини за адресою: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/view.asp?item=1&portal=hbkm&action=html&highlight=BULGARIA&sessionid=77705743&skin=hudoc-en. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають обєктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, по яке платник податку не знав і не міг знати».

Стосовно посилання представника Відповідача на висновок криміналістичного дослідження по кримінальній справі № 56-2659, Суд звертає увагу на те, що вказаний документ не є належним доказом на підтвердження вини відповідних осіб у вчиненні злочину, оскільки відповідно до кримінально-процесуального законодавства України такими доказами є лише вирок суду, який набрав законної сили, або постанова про закриття кримінальної справи. В той же час, Суд звертає увагу на те, що стаття 83 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік видів інформації, яка може використовуватися податковим органом при проведенні перевірки та бути підставою для формулювання відповідних висновків. Доказів на підтвердження того, що вказану інформацію було отримано Відповідачем у встановленому Податковим кодексом України порядку (та, зокрема, в рамках та для цілей проведення перевірки саме Позивача), а саме шляхом призначення та проведення експертизи під час здійснення податкового контролю Позивача (в порядку статті 84 Податкового кодексу України) Суду надано не було. В той же час, Суд звертає увагу на те, що використання в ході перевірки інформації, яка не передбачена Податковим кодексом України, є протиправним та не може бути підставою для прийняття відповідних висновків.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 23 лютого 2011 року № 0000140703.

3. Стягнути на користь ТОВ «АТ Каргілл»3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді О.В. Головань

Л.О. Маруліна