Постанова № 19994364, 19.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2011 року           11 год. 46 хв.           № 2а-12540/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІН БЕККЕР»

до

про Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

скасування податкової вимоги У судовому засіданні 19 жовтня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

          Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІН БЕККЕР»(надалі – також «Позивач», «ТОВ «ЛІН БЕККЕР») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (надалі –також «Відповідач»або «ДПІ у Солом’янському районі м. Києва») про скасування податкової вимоги ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 1 серпня 2011 року № 2158.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкову вимогу ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 1 серпня 2011 року № 2158, на думку представника Позивача, винесено з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

          Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, висновок Відповідача про наявність у Позивача податкової заборгованості по орендній платі з юридичних осіб є безпідставним, оскільки ТОВ «ЛІН БЕККЕР»сплатило грошове зобов’язання протягом 4 місяців 2011 року на загальну суму 329296,03 грн. до місцевого бюджету для платників, зареєстрованих в ДПІ у Солом’янському районі м. Києва. Зазначені кошти були зараховані в місцевий бюджет. Тому збитків місцевому бюджету Позивачем, на думку його представника, завдано не було, а тому оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню.

          Внаслідок виявлення допущеної помили (невірне зазначення реквізиту поточного рахунку, на який перераховувалися кошти), як зазначив представник, Позивач самостійно звернувся до податкового органу із заявою про перерахунок коштів на вірний поточний рахунок.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник Позивача посилався на відсутність у діях Позивача ознак податкового правопорушення, та, внаслідок цього, відсутність правових підстав для притягнення його до податкової відповідальності.

          Представник Відповідача –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

          Додатково представник Відповідача зазначив про те, що податкову вимогу № 2158 від 1 серпня 2011 року було сформовано в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків бази даних АІС «Облік податків та платежів»відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

          Відповідно до карток особових рахунків АІС «Облік податків та платежів», як вказав представник Відповідача, податкова заборгованість ТОВ «Лін Беккер»виникла 31 липня 2011 року по орендній платі з юридичних осіб у сумі 7369,83 грн., яка нарахована по декларації № 2221 від 27 січня 2011 року. Станом на 3 жовтня 2011 року податковий борг ТОВ «Лін Беккер»не погашений і становить 7471,58 грн., тому відповідно до статті 60 Податкового кодексу України відсутні правові підстави для відкликання (скасування) податкової вимоги № 2158 від 1 серпня 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14 Податкового кодексу України податкова вимога –це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг –це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

1 серпня 2011 року ДПІ у Солом’янському районі міста Києва на ім’я ТОВ «ЛІН БЕККЕР»винесено податкову вимогу № 2158, відповідно до якої станом на 1 серпня 2011 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями з податку «Орендна плата з юридичних осіб»становить 7369,83 грн., у тому числі: основний платіж –7369,83 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) –0,00 грн., пеня –0,00 грн.

1 серпня 2011 року ДПІ Солом’янському районі м. Києва прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «ЛІН БЕККЕР».

          Позивач вважає податкову вимогу ДПІ у Солом’янському районі міста Києва № 2158 від 1 серпня 2011 року такою, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкової вимоги ДПІ у Солом’янському районі міста Києва № 2158 від 1 серпня 2011 року, як рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Оскаржувану податкову вимогу винесено на підставі висновку Відповідача про наявність у Позивача податкового боргу за узгодженим грошовим зобов’язанням з «Орендної плати з юридичних осіб».

Статтею 286 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення плати за землю.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено Судом, 27 січня 2011 року ТОВ «ЛІН БЕККЕР»до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), в якій Позивачем було нараховано до сплати орендної плати за рік в розмірі 987880,03 грн., у тому числі 82327,03 грн. за січень 2011 року та по 82323,00 грн. за інші місяці року.

В той же час, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ЛІН БЕККЕР»помилково сплачувало оренду плату на інший поточний рахунок, а саме на поточний рахунок № 33218811700010 в УДК у Солом’янському районі м. Києва, код банку 820019 –ГУ ДКУ в м. Києві з призначенням платежу –орендна плата за землю. Код платежу 13050100:

- за січень 2011 року у розмірі 82327,03 грн., що підтверджується копією виписки з банку № 1434 за 23 лютого 2011 року;

- за лютий 2011 року у розмірі 82323,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку № 1502 за 24 березня 2011 року;

- за березень 2011 року у розмірі 82323,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку № 1584 за 29 квітня 2011 року;

- за квітень 2011 року у розмірі 82323,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку № 1649 за 26 травня 2011 року.

Листом вих. № 03-24/06-13 від 24 червня 2011 року ТОВ «ЛІН БЕККЕР»звернулося до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, в якому просило зарахувати кошти, які було перераховано на рахунок № 33218811700010 (платіжні доручення № 1434 від 23 лютого 2011 року, № 1502 від 24 березня 2011 року, № 1584 від 29 квітня 2011 року, № 1649 від 26 травня 2011 року) на рахунок 33217812700010 із призначенням платежу: «* ;101; -; орендна плата за землю. Код платежу 13050200».

В подальшому ТОВ «ЛІН БЕККЕР»орендна плата за землю сплачувалася на вірний поточний рахунок № 33217812700010 з призначенням платежу –орендна плата за землю. Код платежу 13050200 (виписки з банку № 1712 від 25 червня 2011 року, № 1791 від 27 липня 2011 року).

Висновок Відповідача про наявність у Позивача податкового боргу за узгодженим грошовим зобов’язанням з орендної плати з юридичних осіб ґрунтується на тому, що, оскільки Позивачем сплачувалися платежі на невірний розрахунковий рахунок, вважається, що орендна плата з юридичних осіб у відповідні періоди Позивачем не сплачувалася. В той же час, Суд звертає увагу на те, що самого факту про перерахунок Позивачем відповідних сум коштів до Державного бюджету України представник Відповідача в судовому засіданні не заперечував.

У зв’язку з вищевикладеним, Суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено Судом з матеріалів справи, відповідні суми платежів було перераховано Позивачем банківським переказом 23 лютого 2011 року, 24 березня 2011 року, 29 квітня 2011 року, 26 травня 2011 року.

В графі «призначення платежу»Позивачем було зазначено «… 13050100 земельний податок …».

В графі «Отримувач»платіжних доручень Позивачем було зазначено «820019 ГУДКУ України у м. Києві».

Відповідно до частини 5 статті 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що Позивачем сплачувалися грошові зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб до місцевого бюджету для платників, зареєстрованих у ДПІ у Солом’янському районі міста Києва.

Відтак, фактично сплативши узгоджену суму податкового зобов’язання з орендної плати до закінчення граничного строку сплати, Позивач виконав свій обов’язок щодо сплати податку до місцевого бюджету.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що склад податкового правопорушення –це сукупність ознак, яка необхідна для визнання діяння податковим правопорушенням і притягнення особи до юридичної відповідальності.

Елементами складу податкового правопорушення є:

- об’єкт,

- об’єктивна сторона,

- суб’єкт,

- суб’єктивна сторона.

Відтак, однією з основних та необхідних складових податкового правопорушення є наявність вини платника податку у вчиненні податкового правопорушення, під якою Суд розуміє психічну діяльність особи в момент вчинення податкового правопорушення або безпосередньо пов’язану з податковим правопорушенням.

Вина є умовою притягнення до відповідальності платника податків.

В той же час, у спірних правовідносинах відсутня вина платника податків –ТОВ «ЛІН БЕККЕР»у вчиненні податкового правопорушення, оскільки ним у строк, встановлений податковим законодавством, було перераховано грошові кошти на погашення податкового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб.

Суд також звертає увагу на те, що, незважаючи на невірне спрямування коштів (в межах різних кодів бюджетної класифікації) відповідну суму коштів було зараховано до відповідного місцевого бюджету.

Відтак, оскільки кошти на погашення орендної плати з юридичних осіб фактично надійшли до відповідного місцевого бюджету в межах встановленого податковим законом строку, то той факт, що вказані кошти певний час знаходилися на бюджетному рахунку під іншим кодом бюджетної класифікації є лише формальною обставиною і не може бути підставою для висновку про наявність податкового боргу у Позивача.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що вищевказані формальні обставини не призвели до спричинення шкоди Державному бюджету України.

Суд також окремо акцентує увагу на тому, що оскаржувану податкову вимогу датовано 1 серпня 2011 року. В той же час, як вже було зазначено, 24 червня 2011 року Позивач звертався до Відповідача з листом, в якому, посилаючись на невірне зазначення реквізитів поточного рахунку, на який Позивачем здійснювалася сплата орендної плати, просив перерахувати кошти на належний розрахунковий рахунок.

Представником Відповідача не було надано Суду жодних доказів на підтвердження того, що лист Позивача від 24 червня 2011 року було розглянуто податковим органом у встановленому чинним законодавством порядку та прийнято відповідне рішення з даного питання.

Відтак, станом на час винесення оскаржуваної податкової вимоги Відповідач був обізнаним з наявністю формальної помилки у реквізитах рахунку, на який Позивачем сплачувалися кошти в рахунок погашення узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за землю, однак, не зважаючи на відповідне клопотання Позивача, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спірних правовідносин, що суперечить закріпленому підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принципу недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що висновок Відповідача про наявність у Позивача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб спростовується фактичним обставинами спірних правовідносин, матеріалами справи, а, відтак, оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

          1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

          2. Скасувати податкову вимогу ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 1 серпня 2011 року № 2158.

          3. Стягнути на користь ТОВ «ЛІН БЕККЕР»3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська