Постанова № 19994294, 31.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2010 року 11:45 № 2а-13677/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Денисова Володимира Олександровича, Коршуна Тараса Олександровича

від відповідача: Макара Олега Зеновійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Урбек»

до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання незаконним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 №1681/15-3 та зобовязання вчинити певні дії На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбек»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання незаконним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 №1681/15-3 та зобовязання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для прийняття рішення (акту) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 №1681/15-3. За посиланням позивача, при винесенні цього рішення на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 №757-р, державна податкова інспекція порушила приписи статей 19, 58, 92 Конституції України, оскільки назване розпорядження не зареєстровано в Міністерстві юстиції України та передбачає санкції відносно позивача за період, що передував цьому розпорядженню.

Відповідач проти позову заперечував з посиланням на те, що позивач підпав під вимоги положень пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 №757-р та підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», отже рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість є законним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбек»(код ЄДРПОУ 33955283) зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.12.2005. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100025922 товариство з обмеженою відповідальністю «Урбек»зареєстровано державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платник податку на додану вартість з 16.10.2006 (дата видачі свідоцтва 03.03.2007).

Актом державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.07.2009 №1681/15-3 прийнято рішення про анулю вання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Урбек» як платника податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що товариством не задекларовано податкові зобовязання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Реєстрація суб'єктів господарювання платником податку на додану вартість та їх анулювання регламентується Законом України «Про податок на додану вартість»та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429.

Як свідчать матеріали справи, рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесено на підставі пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 №757-р (у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення) та підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 №757-р (далі за текстом Розпорядження) звернено до уваги, що для упорядкування податкового обліку:

- платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

- у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Відповідно до підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 названого Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Отже, встановивши, що позивачем занижено податкові зобовязання на суму більше 300000,00 грн., податковий орган на виконання пункту 2 Розпорядження анулював свідоцтво платника податку на додану вартість позивача.

Відповідно до пункту 1 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про податок на додану вартість», «Про державну податкову службу в Україні»та інших нормативно-правових актів.

Згідно з приписами підпункту 25.2.2 пункту 25.2 названого Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначаються виключно Законом України «Про податок на додану вартість».

Компетенція податкових органів при встановленні недостовірності, неповноти та несплати платниками податків і зборів визначена Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та іншими законами з питань оподаткування, відповідно до яких податковий орган зобовґязаний, у разі, зокрема, заниження податкових зобовґязань, самостійно визначити суму податкового зобовґязання платника податків. Відтак, анулування свідоцтва платника податку на додану вартість, у разі заниження податкових зобовґязань, законодавством не передбачено.

За наведених обставин та враховуючи, що Закон України «Про податок на додану вартість», який має вищу юридичну силу у порівнянні з Розпорядженням, яке є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як подання платником декларацій, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобовязання на суму, що перевищує 300000,00 грн., суд вважає дії державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва із прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене у вигляді акту від 17.07.2009 №1681/15-3 неправомірними, а сам акт таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 25.4 пункту 25 зазначеного Положення підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Доводи відповідача щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з інших підстав не заслуговують на увагу, оскільки такі підстави не повинні суперечити Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 28.08.2009 товариство з обмеженою відповідальністю «Урбек»звернулось до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва із заявою про реєстрацію товариства платником податку на додану вартість, у звязку із чим, державною податковою інспекцією видано нове свідоцтво №100242274 про реєстрацію товариства платником податку на додану вартість з 28.08.2009.

Позовні вимоги позивача в частині внесення змін до нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість і виправлення дати реєстрації з 28.08.2009 на 16.10.2006 не підлягають задоволенню, оскільки суперечать приписам Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429.

Відповідно до пункту 21 цього Положення дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового свідоцтва та датою анулювання старого свідоцтва є останній день десятиденного строку від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація».

За відсутності звернення позивача до органів державної податкової служби із заявою про перереєстрацію платником податку на додану вартість (а позивач з такою заявою до органів державної податкової служби станом на час розгляду справи в суді не звертався), вимога про внесення змін до нового свідоцтва у такий спосіб є формою втручання в дискреційні повноваження органів державної податкової служби та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва із прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 №1681/15-3.

Визнати протиправним та скасувати акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.07.2009 №1681/15-3 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Урбек».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Урбек»витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.