Постанова № 19994252, 07.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2011 року 10:39 № 2а-3762/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Посохова В.С.,

від відповідача: Федорова С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод»(далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000482302/0, № 0000472302/0 від 06.08.2007 р., № 0000482302/1, № 0000472302/1 від 19.10.2007 р., № 0000482302/2, № 0000472302/2 від 28.12.2007 р., № 0000472302/3, № 0000482302/3 від 20.03.2008р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18545/10/2670 та призначено попереднє судове засідання на 10 січня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2011 року позовна заява ВАТ «Експериментально механічний завод»була залишена без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2011 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2011 справу було прийнято до провадження суддею Патратій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року позовна заява ВАТ «Експериментально механічний завод»в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482302/0, № 0000472302/0 від 06.08.2007 року, № 0000482302/1, № 0000472302/1 від 19.10.2007 року була залишена без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідачем було безпідставно визначено податкові зобовязання по податку на прибуток у розмірі 171157,00 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 104102,00 грн., які ґрунтуються на помилкових висновках податкового органу про: (1) невідповідність звичайним цінам розміру орендної плати за оренду приміщень, переданих позивачем у користування ВАТ «Укренергозахист», ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет Енерго»(позивач вважає, що відповідачем не підтверджено належними доказами визначення рівня звичайної ціни); (2) відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік в сумі 255500,00 грн. (позивач вважає, що діяв відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»); (3) виключення зі складу валових витрат витрат на придбання основних засобів (автомобіля, фарбувального апарату, кондиціонера, металоконструкцій рекламо-носіїв) на загальну суму 178991,00 грн., які підлягають амортизації (висновки податкового органу в даній частині позивач вважає недоведеними); (4) про виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 65016,00 грн., сплаченого у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ПП «Побуттехкомлект», державну реєстрацію якого було скасовано (оскільки податковий кредит, на думку позивача, було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що під час перевірки було виявлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 6.1 ст. 6 пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виявлені порушення стали підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у розімірі 69401,00 грн. та по податку на прибуток у розмірі 114104,00 грн., а також для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 7.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які відповідач вважає правомірними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 04.06.2007 року по 02.07.2007 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Експериментально-механічний завод»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої було складено акт № 426/1-23-02-05503266 від 27.07.2007 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

На підставі вказаного Акту перевірки 06 серпні 2007 року ДПІ в Голосіївському районі м. Києва було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000482302/0, яким позивачу за порушення пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР було нараховано податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104102,00 грн., з яких 69401,00 грн. основного платежу та 34701,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000472302/0, яким позивачу за порушення п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР нараховано податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 401038,00 грн., з яких 267359,00 грн. основного платежу та 133679,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 17807/10/25-011 від 15.10.2007 року скарга позивача була залишена без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення без змін.

Крім того, 19 жовтня 2007 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000472302/1 та № 0000482302/1, якими позивачу доведено нові строки сплати податкових зобов'язань, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, рішенням ДПА у м. Києві № 4569/10/25-114 від 24.12.2007 року скарга позивача була задоволена частково, податкове повідомлення рішення № 0000472302/0 від 06.08.2007 року скасовано частково в частині нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 153255,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76627,75 грн.

За наслідками прийнятого рішення 28 грудня 2007 року відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000472302/2 на зменшену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яким позивачу нараховано податкове зобовязання у загальному розмірі 171157,00 грн., з яких 114104,00 грн. основного платежу та 57053,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 76); та податкове повідомлення-рішення № 0000482302/2, яким суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін.

20 березня 2008 року відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення № 0000472302/3 та № 0000482302/3, якими визначено новий строк для сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а нараховані суми податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій було залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою визначення позивачу вказаних вище сум податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) були висновку податкового органу про порушення позивачем:

- пункту 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у незастосуванні звичайних цін при наданні послуг по оренді приміщень ВАТ «Укренергозахист», ЗАТ «Холдингова компанія»«Рассвет Енерго», які являються з позивачем повязаними особам (мають спільного засновника), що привело заниження валового доходу за 2005 рік в розмірі 21925,00 грн. та заниження податкових зобовязань по ПДВ на 4385,00 грн.;

- пункту 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат за 2005 рік відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік, яке не було підтверджено попередньою перевіркою (акт № 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р.), що призвело до завищення валових витрат на суму 255500,00 грн.;

- підпункту 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті включення до складу валових витрат вартості основних засобів у розмірі 178991,00 грн., які підлягали амортизації;

- підпункту 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту у розмірі 65016,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Побуткомлекттехніка», державну реєстрацію якого та свідоцтво платника ПДВ якого було скасовано в судовому порядку.

Правомірність вказаних висновків податкового органу є предметом даного спору.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у незастосуванні звичайних цін при наданні послуг по оренді приміщень ВАТ «Укренергозахист», ЗАТ «Холдингова компанія»«Рассвет Енерго»суд зазначає наступне.

Як встановлено під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, 01 вересня 2003 року між ВАТ «Експериментально-механічний завод»(Орендодавець) та ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет-Енерго»(Орендар), було укладено договір оренди № 25, відповідно до якого Орендодавцем було передано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 150 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

Розмір орендної плати відповідно до п. 3.1.1. Договору було встановлено у розмірі 0,56 грн. за 1 квадратний метр на місяць (в тому числі ПДВ 0,09 грн.), строк дії Договору до 31.12.2003 р. (п. 9.1 Договору).

На підставі акту приймання-передачі від 01.09.2003 р. приміщення, яке є предметом Договору, було передано Орендатору у користування.

Відповідно до Угоди про пролонгацію договору від 31 грудня 2004 року дію Договору № 25 від 01.09.2003 р. було продовжено на 2005 рік.

Крім того, 01 квітня 2005 року між ВАТ «Експериментально-механічний завод»(Орендодавець) та ВАТ «Укренергозахист» (Орендар) було укладено договір оренди № 4/07/05, відповідно до якого Орендодавцем було передано в тимчасове платне користування Орендарю виробниче приміщення площею 590 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, та кран-балку в/п 2,0 тн.

Строк дії Договору встановлено з 04.07.2005 р. по 04.06.2006 р. (п. 2.1 Договору), розмір орендної плати 5,00 грн. за один квадратний метр на місяць (крім того, ПДВ 1,00 грн., разом 6,00 грн.).

На підставі акту приймання-передачі від 04.07.2005 року вищевказане майно було передане в фактичне користування Орендаря.

Як встановлено під час перевірки, ВАТ «Експериментально-механічний завод»є повязаною особою з ВАТ «Укренергозахист»та ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет-Енерго» мають спільного засновника ВАТ «РАССВЕТ». Вказаний факт позивачем не заперечується.

Згідно довідки ВАТ «Експериментально-механічний завод»від 02.07.2007 року середня ціна кв.метру площі при наданні в оренду згідно договорів оренди, укладених між ВАТ «Експериментально-механічний завод»та орендарями складає:

- в 2005 році 15,00 грн./кв.м.;

- в 2006 році 18,50 грн./кв.м.;

- в 2007 році 25,00 грн./кв.м.

Враховуючи те, що згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а також те, що позивачем у операціях з повязаними особами застосовувались ціни нижче звичайних, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2005 рік при здійсненні таких операцій на 21925,00 грн.

Суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем валового доходу при здійснення операцій з повязаними особами виходячи з наступного.

У відповідності до положень п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент укладання договорів оренди) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 7.4.1 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР визначені особливості оподаткування операцій з повязаними особами.

Так, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 4.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За приписами п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.31 статті 1 названого Закону визначено, що продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для цілей оподаткування операції з передачі основних засобів в оренду прирівнюються до операцій з продажу результатів робіт (послуг), а тому мають бути здійснені з урахуванням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, тобто за звичайними цінами. Причому підприємство має право або встановлювати договірну ціну на рівні звичайної ціни, або використовувати звичайну ціну лише для обчислення податку.

Звідси, довід контролюючого органу, що в податковому обліку позивач повинен декларувати валовий доход від операцій з оренди приміщень повязаним особам в розмірі, не нижчому за рівень звичайних цін на цей товар, відповідає законодавчому припису. Так само, як і довід про визначення податкових зобовязань платником податку на додану вартість з бази оподаткування, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, як це передбачено абзацом першим пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(втратив чинність з 1 січня 2011 року).

Оскільки ВАТ «Експериментально-механічний завод»надає послуги повязаним особам, то звичайна ціна оренди повинна бути не меншою за середню ціну послуг оренди іншим підприємствам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2005 року надавав послуги по оренді нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 для юридичних осіб. Ціна за надані послуги непов'язаним особам була у декілька разів вищою, ніж для пов`язаних осіб.

Так, згідно Договору оренди № 71/2004 від 30.01.2004 року позивачем було передано в оренду ТОВ «Дісан»нежитлове приміщення (виробничу площу) площею 1000 кв.м., розташоване по вул. Будіндустрії,6 в м. Києві тривалістю на 11 місяців. Розмір орендної плати згідно вказаного договору становив 12,00 грн. за 1 кв.м. на місяць разом з ПДВ (том І, а.с. 222-226).

Передача приміщення в оренду згідно вказаного Договору підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.2004 року ( том І, а.с. 227)

Згідно Договору оренди № 9/2004 від 27.02.2004 року позивачем передано в оренду ТОВ «Хівіца»приміщення під офіс площею 62 кв.м. та закрите складське приміщення площею 900 кв.м. строком на 11 місяців. Розмір орендної плати згідно вказаного договору становив 12,00 грн. за 1 кв.м. на місяць разом з ПДВ (том І, а.с. 228-232).

Передача приміщення в оренду згідно вказаного Договору підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.2004 року ( том І, а.с. 227)

Відповідно до Договору оренди № 15-04/05 від 15.04.2005 р. позивачем було передано в оренду ПП «ПрофІнТех»приміщення площею 23,5 кв.м. по вул. Будіндустрії,6 в м. Києві тривалістю на 11 місяців, при цьому розмір орендної плати складав 22,08 грн. за кв.метр, крім того ПДВ 4,00 грн., разом 26,00 грн. (том 1, а.с. 234-238).

Згідно Договору оренди № 29/10-04 від 29.10.2004р. позивачем було передано в оренду ТОВ «Терра-плюс»приміщення площею 14,0 кв.м. по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві строком з 01.11.2004р. по 31.09.2005р.; розмір орендної плати складав 12,50 грн. за 1 кв.м. на місяць (15,00 грн. разом з ПДВ) том 1, а.с. 240-245.

Відповідно до Договору оренди № 10/2004 від 30.04.2004 р. позивачем було передано в оренду ТОВ «Дортехсервіс»: виробниче приміщення площею 385,0 кв.м., закрите складське приміщення площею 25,0 кв.м., відкриту складську площадку площею 745,0 кв.м., нежиле приміщення площею 110 кв.м., розташовані по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві строком з 01.05.2004р. по 01.04.2005р. Розмір орендної плати згідно вказаного Договору складав: 12,00 грн./кв.м. на місяць разом з ПДВ за використання виробничого приміщення; 12 грн./кв.м. разом з ПДВ за оренду закритого складського приміщення; 10 грн./кв.м. разом з ПДВ за оренду відкритої складської площадки; 12 грн./кв.м. разом з ПДВ за оренду нежилого приміщення (том І, а.с. 246-251).

При цьому, як зазначалось вище, для ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет Енерго»(договір оренди № 25 від 01.09.03 року) розмір плати за кв.м становив 0,56 грн./м.кв. на місяць, для ВАТ «Укренергозахист»- 5,00 грн./кв.м. на місяць (договір оренди № 4/07/05 від 04.07.2005 р.), тоді як для неповязаних осіб розмір плати був у декілька разів вищим, що підтверджується вищенаведеними договорами оренди.

Розмір орендної плати для неповязаних осіб підтверджується також довідкою позивача від 02.07.2007 р., згідно якої середня ціна за оренду кв.м. площі при наданні в оренду згідно договорів оренди, укладених між ВАТ «Експериментально-механічний завод та орендарями в 2005 році складає 15 грн. разом з ПДВ (том І, а.с. 221).

Як встановлено перевіркою, позивачем отримано дохід за договором, укладеним з ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет Енерго», у період з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. у розмірі 210,00 грн. (крім того ПДВ 42,00 грн.). З урахуванням рівня звичайних цін дохід повинен становити 5625,00 грн., крім того ПДВ 1125,00 грн., відтак розбіжність становить 5415,00 грн., крім того ПДВ 1083,00 грн.

Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення з ЗАТ «Холдингова компанія «Рассвет Енерго»та ВАТ «Укренергозахист»договорів оренди зі встановленням розміру орендної плати, значно нижчим, ніж розмір такої ж плати для інших (неповязаних) осіб протягом того ж самого періоду.

За договором оренди, укладеним позивачем з ВАТ «Укренергозахист», за період з 01.07.2005 р. по 01.10.2005 р. підприємством отримано дохід у розмірі 5614,00 грн., крім того ПДВ 1123,00 грн. З урахуванням рівня звичайних цін дохід повинен становити 22125,00 грн., крім того ПДВ 4 425,00 грн., відтак розбіжність становить 16511,00 грн., крім того ПДВ 3302,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 334/94 щодо незастосування звичайних цін при обчисленні податку на прибуток підприємств за вищевказаними договорами, у звязку з чим відповідач правомірно дійшов висновку про заниження позивачем оподаткововуваного доходу за 2005 рік в розмірі 21925,00 грн. (5415,00 грн. + 16511,00 грн.).

У зв`язку з тим, що позивачем надавались в оренду приміщення пов'язаним особам за цінами, що є нижчими ніж звичайні, позивачем було неправомірно визначено бази оподаткування податком на додану вартість за цінами нижче ніж звичайні, що відповідно призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 4 385,00 грн.

Відтак, підстави для скасування оскаржуваних рішень в даній частині відсутні.

З приводу висновку відповідача про порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат за 2005 рік відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік, яке не було підтверджено попередньою перевіркою, суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки (п.3.1.2., стор. 15) ВАТ «Експериментально-механічний завод»було віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2005 року відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік в сумі 255500,00 грн., яке за результатами попередньої перевірки (акт № 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р.) не підтверджено.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Пунктом 6.1 ст. Закону № 334/94-ВР встановлено, що у разі якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Наведена норма визначає певну черговість обліку валових витрат облік наростаючим підсумком. Це означає, що спочатку валові доходи зменшуються валовими витратами першого кварталу, а при їх нестачі - валовими витратами другого кварталу і так далі. Такий же принцип міститься в пункті 16.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платник податку подає декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком, з розрахунком відємного значення обєкта оподаткування попередніх податкових періодів. Тобто наростаючим підсумком розраховуються як валові витрати, так і валовий дохід, що підтверджується порядком заповнення декларації по податку на прибуток.

При цьому погашення відємного значення обєкта оподаткування попереднього року відбувається у складі валових витрат наступного року під час розрахунку обєкта оподаткування.

В розглядуваній справі судом на підставі декларацій з податку на прибуток позивача за 2004, 2005 роки встановлено, що за 1-ий квартал 2005 року ВАТ «Експериментально-механічний завод»задекларував валові доходи на суму 1595900,00 грн. Загальна сума відємного значення обєкта оподаткування 2004 року, яка була включена до складу валових витрат 1-го кварталу 2005 року, складає 255500,00 грн. (рядок «04.9»декларації) том ІІ, а.с. 22-23.

Вказана сума відємного значення була відображена позивачем у декларації з податку на прибуток за 2004 рік у рядку «08»(том ІІ, а.с. 18-19).

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що суми, зазначені позивачем у декларації з податку на прибуток за 2005 рік, не підтверджується документально. Такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що попереднім актом податкової перевірки позивача (№ 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р.) не підтверджений розмір відємного значення обєкта оподаткування, визначений позивачем.

Відповідно до пункту 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. (чинного на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У розглядуваному випадку відповідач, стверджуючи про начебто виявлені порушення щодо визначення суми відємного значення обєкта оподаткування станом на 31.12.2005 року, використовує лише дані попереднього акту перевірки. При цьому під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які б доводили, що позивачем було завищено валові витрати. Посилання на висновки іншого акту перевірки позбавляє власне розглядуваний акт перевірки доказової сили. Відповідно, безпідставні висновки такого акта перевірки не можуть бути підставою для прийняття будь-яких рішень.

Крім того, суд зазначає, що прийняті на підставі попереднього акту перевірки № 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р. податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000202311/1 та № 0000212311/1 від 25.05.2005 року були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2008 р. (справа № 29/269), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009 р., позовні вимоги було задоволено повністю та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000202311/1 та № 0000212311/1 від 25.05.2005 року (том ІІ, а.с. 85-99).

Зазначеним рішення було спростовано в тому числі висновки відповідача стосовно завищення позивачем відємного значення з податку на прибуток за 2004 рік в сумі 255500,00 грн.

Як зазначено у вищевказаному судовому рішенні, «враховуючи безпідставність висновків Акту перевірки, щодо порушень позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та наявність відємного значення обєкта оподаткування у позивача у минулих податкових періодів … в будь-якому випадку відсутні підстави для донарахування позивачу суми податкового зобовязання за порушення пп. 5.3.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначене порушення є підставою для є підставою для зменшення обєкта оподаткування за 2004 рік».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуюче те, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2008 р., яке набрало законної сили, було визнано безпідставними висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р., стосовно завищення позивачем відємного значення з податку на прибуток за 2004 рік в сумі 255500,00 грн., які фактично покладені в основу оскаржуваних рішень стосовно завищення позивачем валових витрат за 2005 рік на зазначену суму, суд приходить до висновку про те, що включення позивачем до складу валових витрат за І квартал 2005 року суми відємного значення обєкта оподаткування попереднього періоду повністю відповідає вимогам пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 63875,00 грн. (255500,00 * 0,25), та застосування штрафних (фінансових) санкцій 31937,50 грн. (63875,00 грн. * 50%) згідно податкових повідомленьрішень від 28.12.2007 року № 0000472302/2 та від 20.03.2008 року № 0000472302/3.

З приводу висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті включення до складу валових витрат вартості основних засобів у розмірі 178991,00 грн., які підлягали амортизації суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час перевірки (п. 3.1.2 Акту перевірки, стор. 15,16) при співставленні оборотно-сальдової відомості по рахунку 92 «Адміністративні витрати», 79 «Фінансові результати», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари»та первинні документи (договори, рахунки-фактури, накладні), 10 «Основні засоби», ВВ «Валові витрати»встановлено порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті включення до валових витрат в 2-му кварталі 2006 р. витрат на придбання основних засобів (автомобіля, фарбувального апарату, кондиціонеру, металоконструкції рекламо носіїв) в розмірі 178991,00 грн., які підлягають амортизації згідно із статтями 8 та 9 та підпунктом 7.9.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(том І, а.с. 34-35).

На підставі зазначеного податковим органом в Акті перевірки вказано про зменшення валових витрат за ІІ квартал 2006 року на суму 178991,00 грн.

Порушення у складі валових витрат не вплинуло на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час перевірки, позивачем в ІІ кварталі 2006 року було придбане наступне майно:

- автомобіль Фольксваген Пасат на суму 120666,67 грн. відповідно до видаткової накладної № А-104 від 06.05.2006 р. у ТОВ «Автомир»(том ІІ, а.с. 12);

- фарбувальний апарат на суму 11779,17 грн. відповідно до видаткової накладної № 31/05 від 31.05.2006 р. у ТОВ «Транспродукт» (том ІІ, а.с. 11);

- кондиціонери на суму 28465,45 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000039 від 20.06.2006 р. у ТОВ «Кондор ВІП»(том ІІ, а.с. 10);

- металоконструкції рекламоносіїв на суму 18080,00 грн. відповідно до акту приймання робіт від 01.05.2006 р. від ПП «Побуттехкомплект»(том ІІ, а.с. 13).

Відповідно до пункту 5.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В підпунктах 8.1.1 - 8.1.2 статті 8 вказаного Закону визначено поняття «амортизація» - це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів, в тому числі витрат на виплату заробітної плати на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах амортизаційних відрахувань, а також витрат на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Відповідно до п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів (п. 7).

Відповідно до п. 22 вищевказаного Положення об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

У відповідності до пп. 8.1.3 п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;

створення та/або придбання аудіовізуальних творів.

В свою чергу пп. 8.4.1 Закону про прибуток визначає, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також: інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

При цьому, нарахування амортизації в податковому обліку на придбаний обєкт основних фондів фактично починається після збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму витрат з придбання відповідного основного фонду, та фактично припиняється після зменшення цієї балансової вартості на відповідну суму витрат.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що витрати платника податку на придбання основних фондів відносяться до складу валових витрат у випадку, якщо такі основні засоби придбані з метою їх подальшого продажу іншим особам. У випадку придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, витрати на їх придбання не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації, яка полягає у поступовому віднесенні витрат на придбання основних фондів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

З довідки ВАТ «Експериментально-механічний завод»№ 88 від 07.07.2011 року (том ІІ, а.с. 8) вбачається, що придбане майно було використано позивачем наступним чином:

- автомобіль «Фольксваген Пасат»був зарахований на баланс підприємства 23.05.2006 року для використання у господарській діяльності підприємства;

- фарбувальний апарат був зарахований на баланс підприємства 31.05.2006 року, призначений для фарбування металоконструкцій, які виготовлялись заводом;

- кондиціонер був придбаний для створення нормальних умов роботи працівникам заводоуправління;

- металоконструкції рекламоносіїв були придбані заводом у вигляді заготовок для подальшого виготовлення рекламоносіїв.

Доказів подальшого продажу вище переліченого майна іншим особам або його використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу, які вимагались судом, позивачем суду не надано.

В свою чергу, встановлений в судовому процесі факт придбання позивачем вищеописаного майна з метою використання у власній господарській діяльності виключає підстави для віднесення витрат з їх придбання до валових витрат.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку про правомірне донарахування позивачу за цим епізодом податкових зобовязань у сумі 44747,75 грн. (178991,00 грн * 0,25) та накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22373,875 грн. (44747,75 грн. * 50%) на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

З приводу висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту у розмірі 65016,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Побуткомлекттехніка» суд зазначає наступне.

Як встановлено під час перевірки, ВАТ «Експериментально-механічний завод»здійснювало господарські операції з ПП «Побуттехкомплект», державну реєстрацію якого та свідоцтво платника ПДВ якого було скасовано рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2006 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ВАТ «Експериментально-механічний завод»здійснювало господарську діяльність із ПП «Побуттехкомплект». В ході господарської діяльності позивач одержував від ПП «Побуттехкомплект»товарно-матеріальні цінності, а також поставляв останньому металеві конструкції .

Враховуючи те, що первинні документи, якими підтверджується здійснення вищевказаних операцій позивач суду не надав, пославшись на їх знищення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується Актом про вилучення документів для знищення № від 06.07.2010 року (том ІІ, а.с. 49-52), розгляд даної справи здійснюється судом з урахуванням фактичних даних, викладених в Акті перевірки.

Як встановлено перевіркою (розділ 3.1.1, стор. 13 Акту перевірки), ВАТ «Експериментально-механічний завод»проводило операції з продажу товарно-матеріальних цінностей на користь ПП «Побуттехкопмлект»на загальну суму 323080,00 грн. (крім того ПДВ 64616,00 грн.) згідно видаткових накладних: № ЕМ-0230/1 від 31.05.2006 року на суму 125250,00 грн. (крім того ПДВ - 25050,00 грн.); № ЕМ-0503 від 08.09.2006 року на суму 167750,00 грн. (крім того ПДВ 33550,00 грн.); № ЕМ-0731 від 29.12.2006 року на суму 30080,00 грн. (крім того ПДВ 6016,00 грн.).

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалось придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Побуттехкомплект»на загальну суму 307000,00 грн. згідно накладних: № 120400 від 12.04.2006 р. на суму 293000,00 грн. (крім того ПДВ 58600,00 грн.), № 100706 від 10.07.2006 р. на суму 14000,00 грн. (крім того ПДВ 2800,00 грн.).

Розрахунки між підприємствами проводились шляхом заліку взаємної заборгованості за отриманий товар та надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Побуттехкомплект»було видано користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 65016,00 грн., а саме: № 120400 від 12.04.2006р. на суму 351600,00 грн., в тому числі ПДВ 58600,00 грн.; № 310506 від 31.05.2006 р. на суму 21696,00 грн., в тому числі ПДВ 3616,00 грн.; № 100706 від 10.07.2006р. на суму 16800,00 грн., в тому числі ПДВ 2800,00 грн. (том ІІ, а.с. 68-70).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню товарно-матеріальних у ПП «Побуттехкомплект», внаслідок чого донараховано ПДВ за 2006 рік 65016,00 грн.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач посилається на те, що підприємницьку діяльність ПП «Побуттехкомплект»припинено рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2006 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Побуттехкомплект»було анульовано з 27.02.2006 року.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. (з наступними змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції яка діяла на той період), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відтак, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2006 р. у справі № 31/431, яке набрало законної сили, припинено підприємницьку діяльність Приватного підприємства «Побуттехкомплект»в звязку з неподанням понад один рік податкових декларацій та звітів про фінансово-господарську діяльність до податкових органів (том І а.с. 199-200).

Крім того, згідно з Актом про анулювання свідоцтва платника ПДВ № 3544/29-203 від 28.02.2006 року свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Побуттехкомплект»було анульовано з 27 лютого 2006 року (том І, а.с. 203).

Таким чином, під час здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з ПП «Побуттехкомплект» (квітень-липень 2007 року), останнє не було зареєстроване, як платник податку на додану вартість і не мало права на складання податкових накладних. Отже, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, зазначені у таких податкових накладних.

З урахуванням вищевказаного суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про те, що позивачем безпідставно включені до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів від підприємства, свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ анульовано, є обґрунтованим.

Враховуючи вказане, позивачем прямо порушено норми пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення позивачем загальну суми податкового кредиту на 65016,00 грн., в тому числі за квітень 2006 року на 58600,00 грн., за травень 2006 року на суму 3616,00 грн., за липень 2006 року на суму 2800,00 грн.

Тому відповідачем правомірно донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за дане порушення в розмірі 97524,00 грн. згідно податкових повідомлень-рішень № 0000482302/2 від 28.12.2007 року, № 0000482302/3 від 20.03.2008 року, з яких 65016,00 грн. за основним платежем та 32508,00 грн. - штрафних санкцій.

З урахуванням вищенаведеного, суд не погоджується з висновками судово-економічної експертизи № 8646 від 24.09.2008 р., яка проводилась по справі № 13/36, згідно якої висновки акту перевірки № 426/1-23-02-05503266 від 31.03.2007 р. документально та нормативно не підтверджуються, оскільки вказаний висновок суперечить обставинам справи та спростовується наявними у ній доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, частково довів правомірність своїх рішень, у звязку з чим позов підлягає частковому задоволенню відповідно до вищенаведених висновків суду щодо кожного окремого оскаржуваного рішення.

На розподілі судових витрат позивач в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 28 грудня 2007 року № 0000472302/2 та від 20 березня 2008 року 000472302/3 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 95812,50 гривень, з яких 63875,00 гривень основного платежу та 31937,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 14.11.2011р.