Постанова № 19994130, 11.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2011 року <Час проголошення >№ 2а-12188/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ЕкоСервіс"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0000210700 від 14,07,2011 р.

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2011 року Приватне підприємство «ЕкоСервіс»(далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2011 р. № 0000210700.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, не допущено жодних порушень вимог законодавства України, в силу чого у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є необгрунтованим та протиправним і підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивачу правомірно було донараховану суму податкового зобовязання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, складених контрагентом позивача, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, а тому фінансово-господарські документи складені контрагентом позивача не можуть прийматись до уваги, як первинні документи, що дають право на формування податкового кредиту позивачу, просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання, призначене на 20.10.2011 р., не прибув представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «ЕкоСервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 32528052) зареєстровано 21.07.2007 р. Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. (свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 063706).

Приватне підприємство «ЕкоСервіс» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Деснянському районі м. Києва з 01.08.2003 р.

Відповідно до Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, до видів діяльності ПП «ЕкоСервіс» за КВЕД відноситься, зокрема 37.20.0 Оброблення неметалевих відходів та брухту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.57.0 Оптова торгівля відходами та брухтом.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «ЕкоСервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2010 р., зокрема, і з питань правових відносин з ТОВ «Дієр ЛТД»(код за ЄДРПОУ 36789699) за період з січня 2009 р. по грудень 2010 р., за результатами якої було складено Акт про проведення документальної невиїзної перевірки перевірки ПП «ЕкоСервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2010 р. № 4848/07-020/32528052 від 30.06.2011 р.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що ПП «Екосервіс» в порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України завищено задекларовані податкові зобов"язання по виписаних податкових накладних ТОВ "Дієр ЛТД" та ТОВ "Арсенал Телекомбуд" на загальну суму 457 718 грн., за лютий 2010 р., за березень 2010 р., за квітень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 р., за вересень 2010 р., за жовтень 2010 р, за листопад 2010 р., завищено задекларований податковий кредит по отриманих податкових накладних від ТОВ «Дієр ЛТД»на загальну суму 659818,00 грн. за січень 2010 р., за лютий 2010 р., за березень 2010 р., за квітень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 р., за липень 2010 р., за серпень 2010 р., за вересень 2010 р., за жовтень 2010 р, за листопад 2010 р.; та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 96585,00 грн. за серпень 2010 р., за жовтень 2010 р., за листопад 2010 р.

14 липня 2011 р. відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000210700, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п.75.1. ст. 75 та п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7, п. 187.1 ст. 187, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 120731,00 (сто двадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн., у тому числі 96585,00 грн. основний платіж та 24146,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1. п.7.5. ст.7 вказаного Закону України визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обовязкові реквізити податкової накладної визначено у п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «ЕкоСервіс»(як покупцем) та ТОВ «Дієр ЛТД»(як продавцем), зокрема, укладався договір купівлі продажу від 01.02.2010 № 02/2010 за умовами якого продавець зобовязався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався оплатити та прийняти продукцію. Товар поставляється по цінам, які визначені у специфікаціях. Сума Договору визначається згідно сумам специфікацій по договору.

У відповідності до вказаного Договору покупець повинен, згідно з рахунку-фактурою продавця, провести попередню оплату замовленого товару у розмірі 100 % від вартості замовлення. Оплата здійснюється або в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця або готівкою з каси Покупця. Розрахунковою одиницею є гривня.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердження даних податкового обліку можуть лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом досліджені податкові та видаткові накладні, складені на виконання вказаного Договору, а саме: податкова накладна № 10 від 24.12.2009 р., видаткова накладна № 10 від 24.12.2009 р., податкова накладна № 36 від 03.03.2010 р., видаткова накладна № 36 від 03.03.2010 р., податкова накладна № 39 від 05.03.2010 р., видаткова накладна № 39 від 05.03.2010 р., податкова накладна № 45 від 12.03.2010 р., видаткова накладна № 45 від 12.03.2010 р., податкова накладна № 47 від 15.03.2010 р., видаткова накладна № 47 від 15.03.2010 р., податкова накладна № 55 від 19.03.2010 р., видаткова накладна № 55 від 19.03.2010 р., податкова накладна № 66 від 02.04.2010 р., видаткова накладна № 66 від 02.04.2010 р., податкова накладна № 69 від 05.04.2010 р., видаткова накладна № 69 від 05.04.2010 р., податкова накладна № 71 від 07.04.2010 р., видаткова накладна № 71 від 07.04.2010 р., податкова накладна № 80 від 12.04.2010 р., видаткова накладна № 80 від 12.04.2010 р., податкова накладна № 89 від 16.04.2010 р., видаткова накладна № 89 від 16.04.2010 р., податкова накладна № 98 від 21.04.2010 р., видаткова накладна № 98 від 21.04.2010 р., податкова накладна № 112 від 27.04.2010 р., видаткова накладна № 112 від 27.04.2010 р., податкова накладна № 111 від 04.05.2010 р., видаткова накладна № 111/Т від 04.05.2010 р., податкова накладна № 122 від 01.06.2010 р., видаткова накладна № 122 від 01.06.2010 р., видаткова накладна № 126 від 08.06.2010 р., видаткова накладна № 131 від 14.06.2010 р., податкова накладною № 179 від 05.07.2010 р., видатковою накладна № 179 від 05.07.2010 р., видаткова накладна № 181 від 07.07.2010 р., податкова накладна № 139 від 06.08.2010 р., видаткова накладна № 139/Т від 06.08.2010 р., видаткова накладна № 141/Т від 09.08.2010 р., податкова накладна № 177 від 01.09.2010 р., видаткова накладна № 177 від 01.09.2010 р., податкова накладна № 198 від 04.10.2010 р., видаткова накладна № 198/Т від 04.10.2010 р., видаткова накладна № 199/Т від 08.10.2010 р., видаткова накладна № 200/Т від 14.10.2010 р., видаткова накладна № 200/Т від 18.10.2010 р., податкова накладна № 223 від 03.11.2010 р., податкова накладна № 255 від 13.11.2010 р., податкова накладна№ 268 від 20.11.2010 р., податкова накладна № 278 від 22.11.2010 р., податкова накладна № 213 від 02.11.2010 р.

Судом встановлено, що зазначені документи містять обовязкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 23.06.19997 р. за № 233/2037 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. П. 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2. Порядку).

Судом встановлено, що спірні вищевказані податкові та видаткові накладні складено особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та містять підпис посадової особи.

Відповідачем не надано суду доказів, що вище вказані податкові та видаткові накладні підписані (складені чи заповнені) особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що згідно п.п. 7.2.6. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.

У відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

На момент здійснення господарських операцій із позивачем, виписки податкових накладних ТОВ «Дієр ЛТД» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також перебувало на обліку платника податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача.

Судом встановлено, що розрахунки за товар, отриманий за вище вказаним договором купівлі-продажу, проводились шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Дієр ЛТД», що безпосередньо підтверджується платіжними дорученнями № 112 від 05.03.2010 р., № 139 від 15.03.2010 р., № 147 від 16.03.2010 р., № 150 від 17.03.2010 р., № 204 від 29.03.2010 р., № 220 від 31.03.2010 р., № 261 від 15.04.2010 р., № 263 від 19.04.2010 р., № 575 від 29.07.2010 р., № 573 від 29.07.2010 р., № 574 від 03.08.2010 р., № 595 від 05.08.2010 р., № 603 від 09.08.2010 р., № 607 від 11.08.2010 р., № 618 від 16.08.2010 р., № 629 від 19.08.2010 р., № 637 від 25.08.2010 р., № 679 від 30.08.2010 р., № 693 від 02.09.2010 р., № 713 від 13.09.2010 р., № 727 від 14.09.2010 р., № 740 від 16.09.2010 р., № 756 від 21.09.2010 р., № 780 від 23.09.2010 р., № 809 від 04.10.2010 р., № 830 від 07.10.2010 р., № 835 від 07.10.2010 р., № 851 від 11.10.2010 р., № 855 від 13.10.2010 р., № 867 від 14.10.2010 р., № 884 від 18.10.2010 р., № 902 від 20.10.2010 р., № 921 від 25.10.2010 р., № 930 від 27.10.2010 р., № 938 від 28.10.2010 р. та не заперечувалось представником відповідача.

Судом також встановлено, що наступне використання придбаного товару позивачем у його господарській діяльності здійснювалось шляхом його переробки на виробничих потужностях позивача. Відповідне устаткування для переробки поліетиленових пляшок у позивача наявне, що підтверджується Контрактом/Contract № Eco-01-2006 від 08 травня 2006 р., додатком № 1 до Контракту/Contract № Eco-01-2006 від 08 травня 2006 р., комерційним інвойсом від 13.09.2006 р., упакувальним листом, сертифікатом якості від 16.09.2006 р. Товар після переробки поліетиленових пляшок на підприємстві позивача переробляється та в подальшому реалізується, а саме продається іншим особам у вигляді флейки поліетилентелефталату.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за період з січня 2009 року по листопад 2010 року включно, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Дієр ЛТД" знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявляв.

Суд також звертає увагу, що факт порушення кримінальної справи відносно осіб, які організували схему незаконної діяльності ТОВ «Дієр ЛТД» та те, що в ході проведення судово-почеркознавчої експертизи документів, зокрема податкових декларацій ТОВ «Дієр ЛТД» та додатків до них, встановлено порушення не свідчить про недійсність договору, безтоварність господарської операції та недійсність податкових накладних, виписаних ТОВ «Дієр ЛТД», і не може автоматично позбавити позивача права на включення сум податку на додану вартість за відповідними податковими накладними до податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу від 01.02.2010 № 02/2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Дієр ЛТД", оскільки ці доводи грунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Щодо формування позивачем податкових зобов"язань по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Арсенал Телекомбуд" (ідентифікаційний код 33740069) на загальну суму 182 560 грн. за листопад 2010 р., суд звертає увагу, що відповідачем не ставились під сумнів господарські операції позивача із вказаним контрагентом та представником відповідача не було наведено жодного доводу та не надано жодного доказу щодо наявності порушень вимог законодавства при здійсненні господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до положень п. 10.1., п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку, який відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як платник податку на додану вартість, самостійно несе відповідальність за достовірність та своєчасність обчислення та сплати ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем (контрагентом), порушення ним правил здійснення господарської діяльності, за умови його необізнаності про такі порушення, що не було доведено відповідачем по справі.

З огляду на те, що по справі було встановлено наявність усіх обовязкових підстав для формування позивачем податкового кредиту, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено, порушення позивачем наведених норм законодавства України та не надано суду достатніх та належних доказів в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені документально підтверджені позивачем судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ЕкоСервіс» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0000210700 від 14 липня 2011 р.

3. Присудити на користь Приватного підприємства «ЕкоСервіс» (ідентифікаційний код: 32528052, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко