Постанова № 19994131, 11.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2011 року <Час проголошення >№ 2а-7792/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Фабрика "Феррум"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Феррум»(далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 18.05.2011 р. №0004372303, №0004362303, №0004382303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у спірних правовідносинах не допущено порушень вимог законодавства України, а висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, ґрунтуються виключно на припущеннях, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаного акту перевірки, є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення у яких пояснив, що відповідачем правомірно за результатами перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 18.03.2011 року, засновник та директор ТОВ «Автопартнерс»ОСОБА_1 визнав, що він створив ТОВ «Автопартнерс»за винагороду третьої особи без мети здійснення господарської діяльності, ТОВ «Автопартнерс»не має виробничих ресурсів, тому господарські договори позивача із вказаним контрагентом не створюють юридичних наслідків, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 26.10.2011 р. представниками сторін подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною податковою інспекцію у Печерському районні м. Києва було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фабрика «Феррум»(код ЄДРПОУ 37144912) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Автопартнерс»(код ЄДРПОУ 37001806) за період з 01.11.2010р. по 28.02.2011р. За результатами зазначеної перевірки складено Акт №462/23-3/37144912 від 28.04.2011р., у якому зазначено, що операції позивача з придбання робіт та палива у ТОВ «Автопартнерс»з 01.11.2010р. по 28.02.2011р. не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Даний висновок відповідачем зроблено з тих підстав, що вказаний контрагент не знаходиться за юридичною адресою; згідно аналізу податкової звітності, у ТОВ «Автопартнерс»відсутні основні фонди; податкові декларації з ПДВ подавалися з нульовим значенням.

Внаслідок вказаних вище обставин, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.54, 123 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.7.2.3, пп.7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 58 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Печерському районні були прийняті податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. №0004372303, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. №0004362303 та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. №0004382303 згідно з якими відповідачем визначено позивачу грошові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 763600 грн., податку на прибуток в сумі 663626 грн. та зменшено розмір залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 152539 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррум» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.06.2010 р., взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 21.06.2010 р. та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 29.06.2010 р. № 100290388.

Основними видами діяльності позивача є добування залізних руд, оброблення неметалевих відходів та брухту, оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів.

У періоді, що перевірявся, позивач надавав послуги із збагачення залізистих кварцитів на давальницькій сировині.

Судом встановлено, що діяльність позивача по наданню послуг із збагачення залізистих кварцитів на давальницькій сировині, зокрема, здійснювалась на території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів шостого залізистого горизонту кар"єру "Південний" загальною площею 2 810,80 кв. м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Гусєва 15-А, згідно договору оренди № 15-07/10 від 01.07.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будторг" (як орендодавцем, власником Комплексу) та позивачем (як орендарем).

Судом встановлено, що між позивачем (як замовником) та ТОВ «Автопартнерс» (як виконавцем) укладено Договір № 77 про перевезення сипучих вантажів від 17.11.2010 р., предметом якого є виконання робіт з перевезення сипучих вантажів по маршруту, протяжністю 10 км. по території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів карєру “Південний»за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Гусєва, 15а та договір поставки № 01/02 від 01.02.2011 р., предметом якого є поставка продавцем, - ТОВ «Автопартнерс», дизельного пального покупцю, - ТОВ «Феррум».

В акті перевірки зазначено, що відповідно до пояснень, отриманих 03.08.2010 року старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районні м. Києва Мінко І.В. від засновника та директора ТОВ «Автопартнерс»ОСОБА_1, в лютому місяці 2010 року ОСОБА_1 познайомився з громадянином на імя ОСОБА_3, який запропонував за грошову винагороду у розмірі 500 грн. зареєструвати на його імя ТОВ «Автопартнерс», тобто він не має жодного відношення до діяльності даного товариства. Даний висновок був підтверджений і постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.03.2011 року.

На підставі викладеного, відповідач дійшов до висновку, що договори між ТОВ «Фабрикою Феррум»та ТОВ «Автопартнерс»є нікчемними, оскільки оформлені лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Автопартнерс»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.02.2010 р., взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 12.03.2010 р. № 100274206.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Пунктом 3 статті 8 цього Закону зазначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Абзацом 9 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що свідоцтво про державну реєстрацію це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи підприємця. Відповідно до пункту 4 статті 25 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом встановлено, що як станом на день укладення вище зазначених договорів, так і на день розгляду справи, ТОВ «Автопартнерс» було зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєсту юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявного в матеріалах справи.

Суд критично сприймає висновки відповідача щодо недійсності зазначених договорів між позивачем та ТОВ «Автопартнерс» з огляду на те, що у ТОВ «Автопартнерс»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що товариство відсутнє за місцем реєстрації, та не отримувало ліцензії на здійснення транспортних перевезень, що свідчить про його фіктивну господарську діяльність, оскільки наявність вище перелічених ресурсів не визначено законодавством України як умови, необхідні для чинності договорів, натомість однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва, а ТОВ «Автопартнерс»було зареєстроване у встановленому законодавством України порядку, що не заперечувалось відповідачем по справі.

Так, крім права власності в чинному законодавстві України, передбачено право користування на умовах оренди, найму, тощо. Такі правовідносини не заборонені чинним законодавством України, а тому субєкти підприємницької діяльності вільні у виборі та мають право укладати будь-які договори, у тому числі і договори оренди як обєктів нерухомості нежитлового призначення (офіси, складські приміщення та ін.) так і транспортних засобів, виробничого і торгівельного обладнання, договори про надання послуг і т.ін. для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел субєкта господарювання на вчинення такого правочину. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди, позивач та ТОВ «Автопартнерс»діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства.

Засудження керівника та засновника ТОВ «Автопартнерс» мало правові наслідки саме для цієї особи. Згідно з дослідженою судом постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі №1-385/2011 від 18.03.2011 р., яка набрала законної сили, ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України на підставі ст. 45 КК України в звязку з дієвим каяттям, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 закрите. В мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Оболонським районним судом м. Києва не надавалась оцінка діяльності ТОВ «Автопартнерс».

Суд також не погоджується з викладеними у письмових запереченнях на позов та в акті перевірки твердженнями представника відповідача, згідно з якими, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є те, що ТОВ «Автопартнерс»в податковій звітності не декларувало господарські операції, оскільки ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Податковий кодекс України не встановлюють солідарну відповідальність продавця та покупця при сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету.

Судом досліджено первинні документи, складені на виконання договорів між ТОВ Фабрика Феррум» з контрагентомТОВ «Автопартнерс» за період дії даних договорів, зокрема, податкові накладні № 167 від 31.01.2011 р., № 816 від 31.01.2011 р., № 583 від 30.11.2010 р., № 97 від 28.02.2011 р., № 10 від 01.02.2011 р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 31.01.2011 р., № 2 від 31.12.2010 р., № 1 від 30.11.2010 р., № 4 від 28.02.2011 р., товарно-транспортні накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, та встановлено, що вказані документи містять всі обовязкові реквізити та складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних, включено до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2010 р. та січень, лютий 2011 р. та відповідають даним додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість позивача та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди.

Судом також встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що позивачем проведено розрахунки за надані послуги та отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується дослідженими судом банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також позивачем на вимогу суду було надано докази фактичного здійснення господарських операцій за Договором № 77 про перевезення сипучих вантажів від 17.11.2010 р. та договором 01/02 про поставку від 01.02.2011 р. та використання отриманого за вказаними договорами у господарський діяльності позивача, зокрема, договори на поставку та реалізацію збагачених залізистих кварцитів, укладені з ПАО Маріу?польский металургійний комбінат імені Ілліча.

В силу специфіки діяльності позивача що здійснювалась у період, що перевірявся, зокрема, збагачення залізистих кварцитів на давальницькій сировині на території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів шостого залізистого горизонту кар"єру "Південний", суд звертає увагу, що одним із важливих елементів такої діяльності є процес виробничого обслуговування, а саме, внутрішньокомплексне транспортування сировини та продуктів збагачення, в силу чого суд констатує, що вказані правочини позивача із ТОВ «Автопартнерс»за своїм змістом не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства,на час їх укладення та виконаннясторони були належним чином зареєстрованими, були платниками податку на додану вартість, а доводи відповідача, що контрагент позивача за вказаними договорами не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, по подачі звітності до податкових органів, не знаходився за місцем реєстрації, не отримував ліцензії на здійснення автомобільних перевезень, можуть бути підставою для відповідальності саме щодо особи, яка допустила порушення, і не є підставою длявизнання фіктивними укладених з ним угод та збільшення суми грошових зобов"язань особі, яка не допустила порушень вимог законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 54, 123 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.7.2.3, пп.7.2.6, п. 7.2, Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 58 Податкового кодексу України та не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Феррум»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва: податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011р. №0004372303, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. №0004362303 та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. №0004382303.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Феррум»(код ЄДРПОУ 37144912) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко