Постанова № 19994086, 31.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2011 року № 2а-7103/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-2009"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва за участю Прокуратури подільського району м. Києва

проскасування повідомлень - рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «ІТС 2009»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000272360 від 06.05.2011 частково (без врахування штрафних санкцій) та податкового повідомлення-рішення №000002623360 від 06.05.2011 повністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем зроблено помилковий висновок щодо порушення Товариством вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2 пп. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1987506 грн. та вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1633590,00 грн.

Позивач з думкою Відповідача не погоджується, наголошує, що висновок викладений в акті перевірки щодо нікчемності угод є необґрунтованим та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №00000272360 від 06.05.2011 частково (без врахування штрафних санкцій), №000002623360 від 06.05.2011, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач ДПІ в Подільському районі міста Києва - з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що Позивачем порушено вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2 пп. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР та пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1633590,00 грн.

Відповідач та представник прокуратури Подільського району м. Києва в судове засідання не прибули хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

03.10.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у звязку з неявкою відповідача та представника прокуратури Подільського району міста Києва. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач та представник прокуратури в судове засідання не прибули хоча й були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Подільському районі міста Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІТС-2009»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2010.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення Позивачем

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 987 506грн., в тому числі за:

І кв. 2010 року на суму 328 632 грн.;

І пів. 2010 року на суму 1 987 506 грн., в тому числі за 2 кв. 2010 року 1 658 874 грн.;

9 міс. 2010 року на суму 1 987 506 грн., в тому числі за 3 кв. 2010 року 0 грн.;

2010 рік на суму1 987 506 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 року 0 грн.

- п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону УкраїниПро податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1633590,00 грн., у тому числі за:

січень 2010 року на суму 226 885 грн.;

лютий 2010 року на суму 36 020 грн.;

квітень 2010 року на суму 88 232 грн.;

- червень 2010 року на суму 1 282 453 грн.

11.04.2011 за результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №104/23-611/36865821 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 №00000272360, яким Позивачу донараховано податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) за основним платежем 1633590,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 408738,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 №00000262360, яким донараховано Позивачу податок на прибуток в сумі 1987506,00 грн. та штрафні фінансові санкції 496877,00 грн.

Згідно акту перевірки, Відповідачем зроблений висновок, що договори між Позивачем та ТОВ «Шапрон», ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь»є нікчемним в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочинів та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочини.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів Позивача та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Шапрон»31.12.2009 укладено договір купівлі-продажу №31/12 (т. 1 а.с. 80-82), предметом якого є поставка автомобільних товарів, згідно асортименту вказаного у видаткових накладних.

В результаті виконання вказаного Договору Позивачем отримано видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, а саме:

накладні ТОВ «Шапрон» від 04.02.2010 №04-02-2, від 05.01.2010 №05-01-03, від 04.01.2010 №04-01-05, №04-01-04, №04-01-03, №04-01-02, від 01.01.2010 №01-01-03, №01-01-02, №01-01-01, від 09.04.2010 №09-04-03 (т.1 а.с.83-92);

податкові накладні виданих ТОВ «Шапрон»у період з 01.01.2010 по 09.04.2010 (т. 1 а.с.93-102);

товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 103-107).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку спеціаліста СТАЗР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.04.2011 року № 515 підписи на договорі купівлі-продажу № 31/12 від 31 грудня 2009 року, податкових та видаткових накладних виконані не директором ТОВ “Шапрон” ОСОБА_1, а іншою, невідомою особою.

Також, згідно листа Державної прикордонної служби № 863/9/26-7/90 від 23 березня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2, який є громадянином Російської Федерації, починаючи з 07 жовтня 2009 року перебував поза межами території України і, як наслідок, не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ “Шапрон”.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ “Шапрон” не мало можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, у товариства відсутні необхідні умови для досягнення економічних результатів у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Попри викладене, суд звертає увагу, що Генеральною прокуратурою України порушена кримінальна справа за № 49-3015, в ході розслідування якої встановлено, що на даний час поточні рахунки ТОВ “Шапрон” відкриті в установах банків використовуються невстановленими особами для здійснення незаконних фінансових операцій з переведення безготівкових коштів, отриманих від легально діючих субєктів господарювання за начебто виконані роботи та надані послуги, у готівкову форму.

На підставі викладеного, в акті перевірки міститься висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ "Шапрон", не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству та неможливість віднесення до складу валових витрат витрати на придбання товарів, що не відповідають ознакам валових витрат та не підтверджуються відповідними розрахунковими та іншими документами.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ІТС-2009», в особі директора ОСОБА_4, що також діє на підставі Статуту, та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2010 № 01/10. Строк дії договору до 31.12.2010 року. Предметом даного договору є поставка автомобільних товарів, згідно асортименту вказаного у видаткових накладних з зазначенням всіх необхідних умов.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних договорів були складені та підписані сторонами:

- накладні від 01.06.2010 №010645, №010646, №0101647, №010643, №010644, №010648, №010642, від 02.06.2010 №020638, №20637, від 04.06.2010 №040640, №040641 від 07.06.2010 №070646, №070647 (т. 1 а.с. 111-123).

- податкові накладні від 07.06.2010 №070647, №070646, від 04.06.2011 №040640, №040641, від 02.06.2010 №020638, №020637, від 01.06.2010 №010642, №010648, №010644, №010643, №010647, №010646, №010645.

Відповідно до висновку спеціаліста Сектору техніко-криміналістичного забезпечення Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 04.04.2011 року № 515 встановлено, що підписи на договорі купівлі-продажу № 01/10 (відстрочка) від 01.06.2010 року, податкових накладних виконані не ОСОБА_5, а іншою собою.

Також, Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа № 49-3015 порушено за ознаками складу злочину, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 367 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що до створення та використання злочинного механізму з надання послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку причетні посадові особи ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь».

В ході досудового слідства встановлено, що поточні рахунки ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь», на даний час використовуються невстановленими особами для здійснення незаконних фінансових операцій з переведення безготівкових коштів, отриманих від легально діючих суб'єктів господарювання за нібито виконані роботи та надані послуги, у готівкову форму.

Крім того, в ході перевірки Відповідачем встановлено, що в податковій накладній від 01.06.2010 року № 010644 на суму без ПДВ 631 408,30 грн.(сума ПДВ 126 281,66 грн.) виданій ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь» допущено помилку: невірно визначено суму ПДВ та відповідно загальну суму з ПДВ. В реєстрі отриманих податкових накладних та в податковій декларації з податку на загальну вартість зазначено суму 126 269,76 грн. Позивач в червні 2010 року задекларував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»на загальну суму 1 282 453 грн.

На підтвердження реальності виконання вищезазначених договорів Позивачем в судовому засіданні надано договори купівлі-продажу від 04.01.2010 №04/01, від 28.12.2009 №3 (відстрочка), від 28.12.2009 №1 (відстрочка), від 28.12.2009 №2 (відстрочка), від 28.12.2009 №1 (відстрочка) від 28.12.2009 №2 (відстрочка), від 28.12..2009 №2/12 (відстрочка), від 28.12.2009 №4(відстрочка) (т. 1 а.с. 191-210), відповідно до яких ТОВ «ІТС-2009»в особі директора ОСОБА_4 виступає продавцем та зобовязується поставити Покупцям автомобільні товари, згідно асортименту вказаного у видаткових накладних.

Також в судовому засіданні Позивачем надано видаткові та податкові накладні виписані відповідно до вказаних договорів (т. 2 а.с. 1-46).

Під час розгляду даної адміністративної справи суду стало відомо, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2011 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, відповідно до якої ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 (нереабілітуюча підстава).

Так, судом встановлено , що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора «ІТС-2009»з метою умисного ухилення від сплати податків у зазначених розмірах, отримав у невстановлених осіб попередньо підготовлені договір купівлі-продажу №31/12 та в подальшому накладні, підписані відповідними особами та скріплені печатками.

Відповідно до частини 4 статті 71 КАС України, вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, висновок Подільського районного суду міста Києва, що Позивач при укладанні оспорюваних договорів діяв з метою умисного ухилення від сплати податків, що відповідно до ч. 4 ст 71 КАС України не потребує повторного доказування, а надані суду договори купівлі-продажу, в яких Позивач виступає продавцем автомобільних товарів, відповідно не є належними доказами придбання товарів Позивачем, відповідно до оспорюваних договорів, з метою здійснення господарської діяльності.

Висновком судово-почеркознавчого експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.07.2011 №6475/11-11, встановлена неможливість остаточного встановлення чи мав місце монтаж при виготовленні накладних ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь»та ТОВ «Капрон» за відсутності оригіналів документів.

Висновком від 26.07.2011 №6475/11-11 не спростовано висновок спеціаліста СТАЗР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.04.2011 року № 515 щодо виконання підписів на договорах та накладних невстановленою особою.

Враховуючи очевидність вищевказаних фактів, суд вважає, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні договорів № 31/12 від 31.12.2010 та № 0/10 від 01.06.2010 і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність). 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку на прибуток.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені договори купівлі-продажу є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди у вигляді неправомірного віднесення сум до валових витрат по зазначеним операціям.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкові повідомлення рішення № 00000272360 від 06 травня 2011 року, №000002623360 від 06 травня 2011 року відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень рішень № 00000272360 від 06 травня 2011 року, №000002623360 від 06 травня 2011 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя Келеберда В.І.