Постанова № 19994067, 18.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2011 року 09:55 № 2а-11035/11/2670

За позовом Приватного підприємства «ТК-3000»

до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. № 0000122302/0.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.08.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1858/9/10 від 26.04.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «ТК-3000»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва»про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. № 0000122302/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-11035/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. № 0000122302/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 260 623 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 85 052 грн., за травень 2008 року на суму 68 540 грн., за липень 2008 року на суму 6 813 грн., за вересень 2008 року на суму 11 846 грн., за грудень 2008 року на суму 23 685 грн., за серпень 2009 року на суму 10 307 грн., за листопад 2009 року на суму 17 273 грн., за грудень 2009 року на суму 8 531 грн., за січень 2010 року на суму 24 779 грн., за березень 2010 року на суму 1 883 грн., за травень 2010 року на суму 1 914 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні перевірки ПП «ТК-3000»було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 260 623 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 85 052 грн., за травень 2008 року на суму 68 540 грн., за липень 2008 року на суму 6 813 грн., за вересень 2008 року на суму 11 846 грн., за грудень 2008 року на суму 23 685 грн., за серпень 2009 року на суму 10 307 грн., за листопад 2009 року на суму 17 273 грн., за грудень 2009 року на суму 8 531 грн., за січень 2010 року на суму 24 779 грн., за березень 2010 року на суму 1 883 грн., за травень 2010 року на суму 1 914 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «ТК-3000»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт № 324/23-222-31520031, в якому було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями (далі також - Закон № 168/97-ВР), щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 260 623 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 85 052 грн., за травень 2008 року на суму 68 540 грн., за липень 2008 року на суму 6 813 грн., за вересень 2008 року на суму 11 846 грн., за грудень 2008 року на суму 23 685 грн., за серпень 2009 року на суму 10 307 грн., за листопад 2009 року на суму 17 273 грн., за грудень 2009 року на суму 8 531 грн., за січень 2010 року на суму 24 779 грн., за березень 2010 року на суму 1 883 грн., за травень 2010 року на суму 1 914 грн.

На даний Акт перевірки позивачем було подано заперечення, проте за результатами розгляду зазначеного заперечення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено, що порушення викладені в Акті планової виїзної перевірки мали місце, а зазначені в Акті перевірки висновки є правомірними.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем вимог податкового та іншого законодавства ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122302/0 від 09.03.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах»в загальному розмірі 325778, 00 грн., в тому числі 260622, 00 грн. за основним платежем, та 65156, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000122302/0 від 09.03.2011 р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА м. Києва та ДПА України, які рішеннями про результати розгляду скарг залишили оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скарги позивача без задоволення.

Зважаючи на не врегулювання даного спору в досудовому порядку, позивач оскаржив податкове повідомленням-рішенням № 0000122302/0 від 09.03.2011 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема зазначено в Акті перевірки, висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, відповідач дійшов зважаючи на включення ПП «ТК-3000»до реєстрів та складу податкового кредиту податкових накладних без документального підтвердження про отримання їх у періоді віднесення до податкового кредиту.

Серед правової аргументації в Акті перевірки йдеться посилання на п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, в разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), а також на п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 р. № 799.

Отже, за висновком ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 325778, 00 грн., в тому числі 260622, 00 грн. за основним платежем, та 65156, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді, у зв'язку із чим занижено ПДВ на загальну суму 260 623 грн., у т.ч. за квітень 2008 року на суму 85 052 грн., за травень 2008 року на суму 68 540 грн., за липень 2008 року на суму 6 813 грн., за вересень 2008 року на суму 11 846 грн., за грудень 2008 року на суму 23 685 грн., за серпень 2009 року на суму 10 307 грн., за листопад 2009 року на суму 17 273 грн., за грудень 2009 року на суму 8 531 грн., за січень 2010 року на суму 24 779 грн., за березень 2010 року на суму 1 883 грн., за травень 2010 року на суму 1 914 грн.

Вивчивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд не може погодитись із таким висновком податкового органу, зважаючи на наступне.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Згідно вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами (їх товарність), за якими фактично сплачені в ціні товару (послуг) суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту, що також не заперечується в Акті перевірки, та не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є виключною підставою для нарахування податкового кредиту (при її належному оформлені та фактичності господарської операції).

При цьому, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не має відповідного документу, на підставі якого має право включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

А відтак, повне право на формування податкового кредиту виникає не раніше дня фактичного отримання належним чином оформленої податкової накладної.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач зазначив про отримання відповідних податкових накладних від контрагентів в періоді 2007-2008 р.р. із незначним запізненням (2-3 місяці), зважаючи на що, відповідними уточнюючими деклараціями позивачем були виправлені самостійно виявлені помилки та включені до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені в ціні товару (послуг) контрагентам, та такі уточнюючі декларації були подані позивачем до податкового органу одразу після отримання зазначених належним чином оформлених податкових накладних, що були без зауважень прийняті податковим органом.

Згідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зважаючи на викладені норми законодавства та наявні матеріали справи, судом не вбачається протиправності у формуванні позивачем податкового кредиту у періоді отримання відповідних податкових накладних (що були отримані останнім із незначним запізненням), проте в межах 1095 днів, та декларування зазначених у цих податкових накладних сум в уточнюючих Деклараціях з ПДВ у відповідних періодах.

Зазначений висновок також узгоджується із позицією ДПА України з цього приводу, викладеною у листах ДПА України від 14.04.2008 року № 7681/7/16-1117 та від 10.08.2006 року № 8799/6/16-1515-10.

Так, в листі ДПА України від 14.04.2008 року № 7681/7/16-1117 зазначено, що з урахуванням того, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1).

Також, в листі ДПА України від 10.08.2006 року № 8799/6/16-1515-10 вказано, що враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана після закінчення термінів позовної давності, не може бути використана для отримання податкового кредиту.

Таким чином, в разі виникнення права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, підприємство самостійно у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто Закон визначає, що документом, який підтверджує дату отримання податкової накладної, є реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

В листі ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Стосовно доводів відповідача щодо неподання позивачем скарги до податкового органу про ненадання контрагентом податкових накладних у вказаних періодах, в якості обґрунтування заперечень на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, подання зазначеної скарги було б доцільним, якщо б позивач включив вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді їх виписки (а не фактичного отримання), чого в даному випадку не відбулося, в зв'язку з чим у податкового органу відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми закону. До того ж, суд зазначає, що подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача стосовно того, що позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій». Оскільки, відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку, останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом.

Отже, застосовування вищезазначеного порядку до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або наручно, тощо) вирішується особисто постачальником товарів (послуг), адже обмеження з цього приводу не встановлені жодними правовими актами, а тому це може бути здійснено будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Як видно з Акта перевірки, в ньому не міститься посилань на норми права, які б встановлювали обов'язок платників податків використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних, а також норми права, які б встановлювали обмеження щодо нарахування сум податкового кредиту по накладних, дата надходження яких не підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Зважаючи на викладене вище, та проаналізувавши відповідні норми законодавства, суд не вбачає порушень з боку позивача встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності в частині включення до реєстру та складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, оскільки податкові накладні були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні були отримані.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Крім того, згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи, а також не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні, зазначені суми ПДВ, що були включені позивачем до складу податкового періоду, були в свою чергу своєчасно та в повному обсязі визначені відповідними контрагентами, як податкові зобовязання для сплати до державного бюджету

Наведене дає суду підстави вважати, що висновки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними та необґрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0000122302/0 від 09.03.2011 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000122302/0 від 09.03.2011 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва № 0000122302/0 від 09.03.2011 р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000122302/0 від 09.03.2011 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.10.2011 р.