Постанова № 19994069, 20.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2011 року 09:57 № 2а-13621/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1»

до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 р. № 0000892302/0 та № 0000882302/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 134 від 11.08.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 84 від 02.08.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 р. № 0000892302/0 та № 0000882302/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму 244321 грн. (9 місяців 2009 року), а також вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 195457 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. 25001 грн., лютий 2009 р. 33342 грн., березень 2009 р. 33068 грн., квітень 2009 р. 29065 грн., травень 2009 р. - 41596 грн., лютий 2010 р. 33385 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754).

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 рік при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754), було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму 244321 грн. (9 місяців 2009 року), а також вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 195457 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. 25001 грн., лютий 2009 р. 33342 грн., березень 2009 р. 33068 грн., квітень 2009 р. 29065 грн., травень 2009 р. - 41596 грн., лютий 2010 р. 33385 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що правовідносини позивача із ТОВ «С.Дж.Р.Груп», мали характер фіктивних, оскільки слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області було порушено кримінальну справу відносно невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, та крім того на момент здійснення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в останнього були відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, податкових зобовязань по господарських відносинах із позивачем ТОВ «С.Дж.Р.Груп за перевіряємий період визначено та сплачено до державного бюджету не було, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує до податкового органу з 2010 року, на час проведення перевірки встановлено незнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за місцем його реєстрації, скасоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд -1»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 рік при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754).

За результатами даної перевірки контролюючим органом було складено Акт перевірки від 04.03.2011 р. № 2153/23-02/32485208, яким встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму 244321 грн. (9 місяців 2009 року), а також вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 195457 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. 25001 грн., лютий 2009 р. 33342 грн., березень 2009 р. 33068 грн., квітень 2009 р. 29065 грн., травень 2009 р. - 41596 грн., лютий 2010 р. 33385 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754).

На Акт перевірки від 04.03.2011 р. № 2153/23-02/32485208 позивачем було подано заперечення № 37 від 14.03.2011 р.

Відповіддю № 7441/10/23-0209 від 21.03.2011 р. на заперечення позивача, ДПІ в Соломянському районі залишило Акт перевірки від 04.03.2011 р. № 2153/23-02/32485208 без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі встановлених в зазначеному Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 23.03.2011 р., яким ТОВ «Рембуд - 1»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 244 321,00 грн. (в т.ч. 195 457,00 грн. за основним платежем та 48 864,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0000882302/0 від 23.03.2011 р., яким ТОВ «Рембуд -1»визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 305 401,00 грн. (в т.ч. 244 321,00 грн. за основним платежем та 61 080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

На податкові повідомлення-рішення позивачем було направлено скарги № 61 та № 62 від 12.04.2011 р. до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинних скарг № 6266/10/25-114 від 14.06.2011 р., податкові повідомлення-рішення № 0000892302/0 та № 0000882302/0 від 23.03.2011 р. були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Зважаючи на викладене, зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та п.1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму 244321 грн. (9 місяців 2009 року), а також вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 195457 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. 25001 грн., лютий 2009 р. 33342 грн., березень 2009 р. 33068 грн., квітень 2009 р. 29065 грн., травень 2009 р. - 41596 грн., лютий 2010 р. 33385 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754).

Зокрема, як видно із зазначеного Акта перевірки позивача, перевіркою з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 рік при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) було встановлено наступне.

Між ТОВ «Рембуд-1»(Генпідрядник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(Підрядник) було укладено договір підряду № 2/с від 02.01.2009 р., згідно якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору, загально будівельні, демонтажні та інші роботи на об'єктах ТОВ «Рембуд-1».

Зазначений договір та всі первинні документи щодо виконання даного договору були підписаний від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»директором товариства Якимцем А.В.

Суми податку на додану вартість по відповідних податкових накладних відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та включені позивачем до податкового кредиту за період з лютого 2009 року по березень 2010 року.

В ході аналізу декларацій з податку на додану вартість підприємства ТОВ «Рембуд-1»за січень 2009 р. по березень 2010 р., поданих до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, а саме додатків № 5 в частині формування податкового кредиту, контролюючим органом встановлено включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 195457 грн.

Як видно з наявних матеріалів справи, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2007 р. за № 44377, станом на 28.10.2010 р. перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.05.2007 р. № 100039671, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 349817526551.

Відповідно до реєстраційних відомостей, директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Згідно баз даних «АІС РПП», на момент складання Акту, стан платника податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп»«10»- «запит на встановлення місцезнаходження».

Враховуючи вищезазначене, податковим органом було здійснено висновок про порушення контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ст.43 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (зі змінами та доповненнями) та ст.1 Закону України від 15.05.2003 р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені), а саме - за юридичною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.09.2008 р. по 30.04.2010 р., кількісний склад працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Згідно поданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в звязку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживчстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Враховуючи викладене, відповідачем в Акті перевірки було зроблено висновок про відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема для виконання договору генерального підряду, згідно якого ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зобов'язувалося виконати загально-будівельні, демонтажні та інші роботи на об'єктах ТОВ «Рембуд-1».

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, за результатами документальної невиїзної перевірки «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.05.2010 р. згідно Акта № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 р. було встановлено порушення ч.5 ст.203. ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «С.Дж.Р.Груп» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

ТАкож, з наявних матеріалів справи, що зокрема зазначено відповідачем в Акті перевірки матеріалів справи, вбачається, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в період з 2007-2008 р.р. на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

В подальшому, після створення та реєстрації підприємств, невстановлені слідством особи, діючи умисно, використали їх для вчинення злочинної діяльності, для надання послуг з «конвертації», тобто переведення безготівкових коштів у готівку, пособництва в заволодінні чужого майна, мінімізації податкових зобов'язань.

Допитаний по справі ОСОБА_6 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я на пропозицію ОСОБА_7 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

В подальшому в період липня 2008 року - серпня 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для прикриття власної діяльності, а також для вчинення злочинів.

Таким чином, зважаючи на викладене, в діях невстановлених слідством осіб, які діяли за попередньою змовою з Якимцем А.В. та виразилась у створені суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяли значну матеріальну шкоду державі, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Також, згідно висновку експерта від 14.01.2011 р. № 8 (що наявний в матеріалах справи) всі фінансово-господарські документи, що досліджувались експертом по взаємовідносинам ТОВ «Рембуд-1»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», підписано не Якимцем А.В., а іншою особою а саме: договір підряду № 2/с від 02.01.2009 року; акти приймання виконаних підрядних робіт: №1/1-с за січень 2009 року, №2/1-е за січень 2009 року, №3/1-с за лютий 2009 року, № 4/1-с за березень 2009 року, № 5/1-с за березень 2009 року, № 5-1/3-е за березень 2009 року, б/н за квітень 2009 року, № 7 за травень 2009 року, № 8 за травень 2009 року, № 09 за вересень 2009 року; довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3): за січень 2009 року, за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за травень 2009 року, за вересень 2009 року; податкові накладні: № 589 від 30.01.2009 р., № 590 від 30.01.2009 р., № 1315 від 27.02.2009 р., № 1914 від 30.03.2009 р., № 2824 від 30.04.2009 р., № 3708 від 29.05.2009 р., № 7965 від 30.09.2009 р.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом, тобто право на відшкодування (визначення податкового кредиту) виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), який платником не оплачений.

Крім того, відповідно до п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

в) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Також, згідно п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які піддягають оподаткуванню цим податком.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджені зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем було встановлено порушення позивачем ст.93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) та ст.1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи-підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п.6 ст.9 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи; внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи-підприємця; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

Крім того, п.2 ст.38 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному держаному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Зважаючи на викладене, вбачається, що податкові накладні ТОВ «С.Дж.Р.Груп»складені в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, що відповідно призвело до порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.2.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Таким чином, за результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, а саме: не підтверджено належними документами податковий кредит у розмірі 195457 грн.

Так, згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Як було зазначено вище, та вбачається з матеріалів справи, згідно бази даних АІС ОР ДПА у м. Києві по контрагенту позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп» встановлено:

директор, головний бухгалтер та засновник підприємства - ОСОБА_6;

інформація щодо наявності основних та обігових фондів відсутня, у звязку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток;

кількісний склад працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа;

податкових зобовязань по господарських відносинах із позивачем ТОВ «С.Дж.Р.Груп за перевіряємий період визначено та сплачено до державного бюджету не було.

Доказів, щодо укладення ТОВ «С.Дж.Р.Груп»субпідрядних договорів з метою виконання договорів із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності позивачем до суду надано не було.

Вищевикладене свідчить про відсутність у контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, а отже відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи, державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Крім того, як було зазначено вище, доказів щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податкових зобовязань по зазначених правовідносинах у вказаному періоді, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит в сумі 195457 грн. - Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1»до суду надано не було.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та «С.Дж.Р.Груп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірним висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань по податку на додану вартість в розмірі 195457 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754), зважаючи на порушення кримінальної справи відносно невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, надані директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(що також є головним бухгалтером) в ході розслідування кримінальної справи пояснення щодо не підписання жодних фінансових та бухгалтерських документів від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп», встановлену відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, невизначення ТОВ «С.Дж.Р.Груп податкових зобовязань по господарських відносинах із позивачем за перевіряємий період та не сплати їх до державного бюджету, а також незнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за місцем його реєстрації, та скасовування свідоцтва платника податку на додану вартість даного контрагента.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем було правомірно встановлено факт заниження позивачем податкових зобовязань по податку на додану вартість в розмірі 195457, 00 грн., відповідно до чого визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48864, 00 грн., та з податку на прибуток в розмірі 244321, 00 грн., відповідно до чого визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 080,00 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 р. № 0000892302/0 та № 0000882302/0, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.10.2011 р.