Постанова № 19994066, 18.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2011 року 12:18 № 2а-11361/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросила-2000»

до відповідачів Державної податкової адміністрації у м. Києві

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2011 р. № 0004103540, № 0004113540

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 03.08.2011 р.)

від відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність № 191/10-405 від 10.08.2011 р.)

від відповідача 2: ОСОБА_5 (довіреність № 3495/9/10-214 від 01.06.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросила-2000»з позовом до відповідача Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2011р. № 0004103540, № 0004113540.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-11361/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 р. залучено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва співвідповідачем у справі № 2а-11361/11/2670.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. № 0004103540, № 0004113540.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, а саме щодо заниження позивачем податкового зобовязання по податку на додану вартість за березень 2009 р. в сумі 83555, 00 грн., а також п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, щодо заниження позивачем суми податку на прибуток за І квартал 2009 р. в розмірі 109 819, 00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомленнярішення, винесені за наслідками даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі 1 та 2 позов не визнали, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначили, що при проведенні перевірки ТОВ «Агросила-2000»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Тодель-17»(код ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. були встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за березень 2009 р. в сумі 83555, 00 грн., а також п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на прибуток за І квартал 2009 р. в розмірі 109 819, 00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачі 1 та 2 зазначили, що Ленінським районним судом міста Луганська по кримінальній справі № 1-801/2010 було винесено Постанову від 13 серпня 2010 року, якою встановлено, що контрагент позивача - ПП «Тодель-17»було створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, банківські рахунки, відкриті на імя підсудного ОСОБА_6, використовувалися для надходження грошових коштів від інших субєктів господарської для їх переводу з безготівкової форми в готівкову, а підсудний ОСОБА_6 став формальним директором придбаного їм підприємства «Тодель-17», з метою прикриття незаконної діяльності укладав фіктивні договори з фізичним та юридичними особами, а отже правовідносини позивача із даним контрагентом носять характер фіктивних.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками державної податкової адміністрації у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросила-2000»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Тодель-17»(код ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої було складено ОСОБА_7 № 35/35-40/34355519 від 10 червня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1. ст. 3, п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5, п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 109 819,00 грн. та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 83 555,00 грн.

На підставі ОСОБА_7 перевірки № 35/35-40/34355519 від 10.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. № 0004103540, яким ТОВ «Агросила-2000»донараховано податок на прибуток на суму 109 819,00 грн. за основним платежем та 27 455,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (усього 137 274,00 грн.), та № 0004113540, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 83555, 00 грн. за основним платежем та 20889, 00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (усього 104 444,00 грн.)

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки, до перевірки ТОВ «Агросила-2000»була надана видаткова накладна від 03.02.2009 року № РН-0302-1, оформлена від імені ПП «Тодель-17», в якій ПП «Тодель-17»значиться як Постачальник, а ТОВ «Агросила-2000»значиться як Одержувач.

В наведеній видатковій накладній, в рядку «відвантажив(ла)»значиться підпис і прізвище ОСОБА_7

В якості підтвердження права на податковий кредит, ТОВ «Агросила-2000»була надана оформлена від імені ПП «Тодель-17»податкова накладна, в якій в рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»значиться ОСОБА_7, а саме:

- податкова накладна від 03.02.2009 р. № 0302-1 на суму 527 132,40 грн., в т.ч. ПДВ - 87 855,40 грн., в якій умовою поставки є рахунок № СФ-28/1-1 від 28.01.2009 р.

Також, до перевірки позивачем був наданий рахунок-фактура № СФ-28/1-1 від 28.01.2009 р., оформлений від імені ПП «Тодель-17»на загальну суму 527 132,40 грн., в т.ч. ПДВ - 87 855,40 грн.

В наведеному рахунку-фактурі, в рядку «ваписав(ла)»значиться підпис без прізвища особи.

Як видно з наданої до перевірки оформленої видаткової накладної від 03.02.09 № РН-0302-1 та рахунку-фактури від 28.01.09 № СФ-2801-1, як товар - значиться паркет дубовий в обсягах 130 кв.м., блок фундаментальний в кількості 500 штук, цегла М150 1000 шт. в обсягах 10 упак., плита перекриття ПК 90.15.-8 в кількості 46 штук, цемент М500 50 кг. в кількості 900 штук.

З наведеного вбачається, що зазначені обсяги продукції передбачають їх транспортування транспортними засобами.

При цьому, згідно листа від 30.05.2011 р. № 21, за підписом директора ТОВ «Агросила-2000»та скріпленої печаткою товариства, ТОВ «Агросила-2000»повідомило наступне: «...у І кварталі 2009 року ТОВ «Агросила-2000»та ПП «Тодель-17»мали господарські взаємовідносини, а саме закупівлю будівельних матеріалів. Всі витрати, повязані з доставкою товару були за рахунок постачальника. Закупівля товару проводилася з ціллю подальшої реалізації...», однак не зазначено яким саме транспортом та на підставі яких підтверджуючих документів здійснювалися зазначені перевезення (доставка) товару.

Відповідно п.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, відповідно п.11.7 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, враховуючи вимоги п.11.7 вищенаведеного Наказу, другий екземпляр товарно-транспортної накладної передається вантажоодержувачу.

Однак, ТОВ «Агросила-2000»підтверджуючих документів щодо транспортування продукції, на підставі яких повинно здійснюватись оприбуткування та бухгалтерський облік, до перевірки а також до матеріалів справи надано не було.

При цьому, згідно картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ПП «Тодель-17»за період з 01.04.2008 р. по 30.04.2011 р., в бухгалтерському обліку операція щодо оформлення надходження товарів від ПП «Тодель-17»відображена 02.02.2009 р.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Агросила-2000» не було дотримано вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (із змінами та доповненнями) щодо обліку господарських операцій по оформленню надходження товарів від ПП «Тодель-17».

Оформлену від імені ПП «Тодель-17»податкову накладну, ТОВ «Агросила-2000»було відображено в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних розділу І «Отримані податкові накладні», а саме:

- в розділі І «Отримані податкові накладні»реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2009 року в сумі 527 132,40 грн., в т.ч. ПДВ - 87 855,40 грн. та включено до складу податкового кредиту в р.10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за період: березень 2009 р. в сумі - 527 132,40грн., в т.ч. ПДВ - 87 855,40 грн.

Відповідно картки рахунку: Валові витрати з контрагентом ПП «Тодель-17»за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., ТОВ «Агросила-2000»до складу валових витрат було віднесено дані операції в загальній сумі 439 277,00 грн. в податковому періоді - І квартал 2009 року.

В листі від 30.05.2011 р. № 21, за підписом директора ТОВ «Агросила-2000»та скріпленої печаткою товариства, ТОВ «Агросила-2000»зазначило наступне: «...валові витрати та валовий дохід в декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року задекларовані в повному обсязі. У звязку з тим, що придбаний товар у постачальника ПП «Тодель-17»був реалізований в І кварталі 2009 року у повному обсязі, тому балансова вартість запасів в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року не відображена.»

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією у м. Києві було отримано інформацію щодо діяльності ПП «Тодель», код ЄДРПОУ 31673876, м. Луганськ про наступне.

За розглядом Ленінським районним судом міста Луганська кримінальної справи № 1-801/2010 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. І ст.205 «Фіктивне підприємництво»Кримінального кодексу України, було винесено Постанову від 13 серпня 2010 року, згідно якої встановлено наступне: «Згідно злочинного плану, розробленому невстановленою в ході досудового слідства особою, підсудний ОСОБА_6, повинен був офіційно придбати комерційні права на підприємство - ПП «Тодель», стати його формальним засновником, директором та бухгалтером, відкрити рахунки підприємства в банківських установах. В подальшому підсудний ОСОБА_6 повинен був змінити організаційно-правову форму та назву підприємства з ПП «Тодель»на ПП «Тодель-17»після чого передати установчі документи даного підприємства неустановленій в ході досудового слідства особі для самостійного управління фіктивним підприємством і повного контролю за фінансово-господарською діяльністю ПП «Тодель-17».

Крім цього, підсудний ОСОБА_6, став формальним директором придбаного ним підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності повинен був укладати від його імені фіктивні договори з фізичним та юридичними особами, коло яких буде визначено невстановленою в ході досудового слідства особою. Банківські рахунки, відкриті на імя підсудного ОСОБА_6, повинні були використовуватися для надходження грошових коштів від інших субєктів господарської для їх переводу з безготівкової форми в готівкову (отримував за це грошову винагороду в розмірі 120 грн. кожної неділі за час існування підприємства).

Підсудний ОСОБА_6, усвідомлюючи, що його дії будуть мати противоправний характер, так як зареєстроване на його імя підприємство не буде здійснювати під його керівництвом заявлену в установчих документах фінансово-господарську діяльність та створюється невідомою йому особою для самостійного управління з метою прикриття незаконної або забороненої діяльності, добровільно погодився на дану пропозицію за грошову винагороду.

Підсудний ОСОБА_6 створив субєкт підприємницької діяльності ПП «Тодель-17»за грошову винагороду в розмірі 120 грн., які отримував від невстановленої в ході досудового слідства особи кожної неділі за час діяльності підприємства, в невстановлений в ході досудового слідства час та знаходячись в невстановленому в ході досудового слідства місці, передав всі установчі документи та печатку підприємства невстановленій в ході досудового слідства особі, яка використовувала дане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, яка виявилась в переводі грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, а також в здійсненні діяльності від імені субєкта господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької діяльності самостійно, як це визначено діючим законодавством».

Зважаючи на викладене, та зокрема зважаючи на те, що Ленінським районним судом міста Луганська по кримінальній справі № 1-801/2010 було винесено Постанову від 13 серпня 2010 року, якою встановлено, що ПП «Тодель-17»було створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, банківські рахунки, відкриті на імя підсудного ОСОБА_6, використовувалися для надходження грошових коштів від інших субєктів господарської для їх переводу з безготівкової форми в готівкову, а підсудний ОСОБА_6 став формальним директором придбаного їм підприємства «Тодель-17», з метою прикриття незаконної діяльності укладав фіктивні договори з фізичним та юридичними особами, податковим органом було здійснено висновок, що ПП «Тодель-17»фактично не могло здійснити поставки товарів (робіт, послуг) позивачу, а отже правовідносини позивача із ПП «Тодель-17»носять характер фіктивних.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 статті 203 ЦКУ); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 статті 203 ЦКУ).

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств діяльність яких визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності, реальною метою яких є надання послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій, є таким, що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

При документальному оформленні суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, стосовно діяльності яких набули законної сили судові рішення, що підтверджують факт здійснення фіктивного підприємництва, не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, діяльність яких, як визначено у рішенні суду не має на меті реальну поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку не вимагається визнання такого правочину судом недійсним.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, згідно ст.4 даного Закону, одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст.9 даного Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (надалі також - Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 даного Положення встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зважаючи на викладені норми законодавства, та проаналізувавши наявні матеріали справи, суд погоджується з висновком контролюючого органу, що первинні документи, видані ПП «Тодель-17»позивачу, були складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, а отже не можуть нести доказовості відносно змісту здійсненої операції, та не є належними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки судом загальної юрисдикції в кримінальній справі було встановлено, що діяльність ПП «Тодель-17»не направлена на проведення господарської діяльності (в даному випадку - поставку товарів ТОВ «Агросила-2000»).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону України передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також у п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням зазначеного, результати вчинення недійсного правочину не можуть биту відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, в межах якої здійснюється компенсація вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу.

Як зазначалося вище, ТОВ «Агросила-2000»здійснювало правовідносини з ПП «Тодель-17», яке відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Луганська по кримінальній справі № 1-801/2010 від 13 серпня 2010 року, було створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, банківські рахунки, відкриті на імя підсудного ОСОБА_6, використовувалися для переводу з безготівкової форми в готівку, а підсудний ОСОБА_7 став формальним директором придбаного їм підприємства «Тодель-17», з метою прикриття незаконної діяльності укладав фіктивні договори з фізичним та юридичними особами.

Однак при цьому, відповідно до картки рахунку: Валові витрати з контрагентом ПП «Тодель -17»за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., згідно Акта перевірки ТОВ «Агросила-2000»включило до складу валових витрат суми по вищезазначених операціях з ПП «Тодель-17»в загальній сумі 439 277, 99 грн. в податковому періоді - І квартал 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), щодо віднесення до валових витрат суми 439 277,00 грн. по господарських операціях з ПП «Тодель-17», яке відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Луганська по кримінальній справі № 1-801/2010 від 13 серпня 2010 року було визнано таким, що створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності та без наміру здійснення фактичної господарської діяльності.

Відповідно п.3.1 ст.3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності з п.п. 10.1 ст.10 Закону України від 28 січня 1994 року №334/94-ВР, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, суд вважає, що перевіркою було правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), щодо заниження ТОВ «Агросила-2000»податку на прибуток на загальну суму 109 819,00 грн. за відповідний звітний період: І квартал 2009 року в сумі 109 819,00 грн.

Також, відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Оскільки, Постановою суду від 13 серпня 2010 року по кримінальній справі встановлено, що ПП «Тодель-17»було створено з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності, контрагент позивача не мав можливості фактично поставити зазначені товари позивачу, а ТОВ «Агросила-2000»в свою чергу отримати їх.

Таким чином, податкова накладна № 0302-1 від 03.02.2009 р., що була оформлена ПП «Тодель-17»не може підтверджувати право ТОВ «Агросила-2000»на податковий кредит, так як оформлена субєктом господарювання, який, згідно постанови по кримінальній справі, створений з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю із засвідченням факту його поставки.

Виходячи із фактичних обставин даної справи, контрагент позивача ПП «Тодель-17»фактично не міг приймати участь в операціях з поставки товарів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно бази даних ДПА України, контрагентом позивача ПП «Тодель-17»податкових зобовязань по правовідносинах із ТОВ «Агросила-2000», за відповідний період, в якому позивачем було визначено суми податкового кредиту - ПП «Тодель-17»задекларовано не було.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ПП «Тодель-17»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача ТОВ «Агросила-2000»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.09.2009 р. по справі № 20/33б, контрагента позивача ПП «Тодель-17»було ліквідовано.

Враховуючи вищевикладене, правочин між позивачем та ПП «Тодель-17»є нікчемними, а тому відповідачем було правомірно встановлено факт заниження позивачем податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 87 855,40 грн., зокрема в березні 2009 року - на суму 87 855,40 грн.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.10.2011 р.