Постанова № 19993823, 12.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р. № 2а- 10131/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Смоляр Є.А.

за участю представника позивача - Мацкова О.Г.

представника відповідача - Байбак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Анкон Плюс"

до Чугуївської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області

проскасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Позовні вимоги заявлені до Чугуївської ОДПІ у Харківській області про визнання податкового повідомлення рішення від 22.06.2011 року № 0002172311 недійсним.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що підприємством своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ “Домінант Індастріал” та ТОВ «Вінкап», а посилання податкової інспекції на нікчемність укладених договорів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що відносини між позивачем та ТОВ “Домінант Індастріал”, ТОВ «Вінкап»здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Оскільки контрагенти позивача не мали можливості здійснювати зберігання та транспортування ПММ, то ціною останніх вважається відпускна ціна заводу-виробника з урахуванням транспортних витрат, а тому підприємством неправомірно завищено суму витрат на транспортування до складу податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши, передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А00 № 165139 (а.с.12, т.1) та взятий на податковий облік у Чугуївській ОДПІ. Згідно довідки АБ № 127483 основними видами діяльності позивача в тому числі є оптова торгівля паливом (51.51.0), роздрібна торгівля пальним (50.50.0) а.с.16, т.1

У період з 18.04.211 року по 22.04.2011 року фахівцями Чугуївської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.05.2011 року № 394/2311/33651152, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, ст..198, п.198.3 ст.198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 143484,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0002172311, яким позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 143484,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмір 1,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП «Анкон плюс»та ТОВ «Вінкап»21 жовтня 2010р. укладений договір поставки № 4-21/10/В, п. 1.1 якого визначено, що ТОВ «Вінкап»передає у власність, а позивач приймає та оплачує газ скраплений марок БТ та СПБТ. Поставка товару виконується окремими партіями, обєми, асортимент, строки поставки, та умови транспортування оформлюються додатковими угодами (п.1.2.). Всього за договором № 4-21/10/В від 21.10.2010р. та додатковими угодами № 6 від 07.02.2011р., № 7 від 14.02.2011р., № 8 від 17.02.2011р. за перевіряє мий період ТОВ «Вінкап»поставило, а позивач прийняв газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ в кількості 613,549 т., на загальну суму 3828215,56 грн. в тому числі ПДВ 638035,93 грн.

Між позивачем та ТОВ «Домінант Індастріал»23 червня 2010р. укладений договір поставки № 06-07/10. Згідно п. 1.1 договору ТОВ «Домінант Індастріал»передає у власність, а ПП «Анкон плюс»приймає та оплачує нафтопродукти згідно умов договору та додаткових угод до нього. Згідно п. 1.2 договору поставка товару виконується окремими партіями. Обєми, асортимент, строки поставки, та умови транспортування оформлюються додатковими угодами. Всього за договором № 06-07/10 від 23.07.2010р. та додатковою угодою № 9 від 07.02.2011р., ТОВ «Домінант Індастріал»поставило, а позивач прийняв газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ в кількості 306,050 т., на загальну суму 1970962,00 грн. в тому числі ПДВ 328493,67 грн.

На виконання вказаних договорів підприємствами контрагентами позивача останньому видані податкові накладні (а.с.175,176,115-123, т.1), згідно яких ПП «Анкон плюс»віднесено до податкового кредиту по отриманих податковим накладним у лютому 2011 року по придбанню ПММ у сумі 143484,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, в ході проведення перевірки здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ від виробників на придбання аналогічної номенклатури ПММ у постачальників ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал". Відповідно проведеного аналізу встановлено, що ціни на ПММ у вищевказаних контрагентів вище ніж у виробників. В ході проведення перевірки на підставі наданих документів встановлено, що транспортування ПММ до ПП "Анкон Плюс" здійснювалось залізничним транспортом від заводу - виробника на газонаповнювальну станцію розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна. 28. Газ паливний та інші ПММ на зберіганні у ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" не знаходився. Таким чином відповідач вважає, що ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" є транзитерами, діяльність яких направлена на мінімізацію доходів та має ознаки фіктивності. Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ПП "Анкон Плюс" віднесений податковий кредит по отриманих податковим накладним по придбанню газу та ПММ у лютому 2011 року у сумі 2046469 грн., але в звязку з тим, що ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" не мали змоги здійснювати вищевказані господарські операції, а саме зберігання та транспортування ПММ, тому ціною придбання ПММ вважається відпускна ціна заводу - виробника з врахуванням транспортних витрат.

Відповідно до п.198.1-198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення в тому числі операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд звертає увагу на те, що п. 39.15 ст. 39 ПК України відповідно до п. 1 розділу ХІХ ПК України “Перехідні положення” набирає чинності з 01 січня 2013 року, а п. 8 підрозділу “Інші перехідні положення” встановлює, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Згідно з п.1.18. Закону України №168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР.

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту1.20 статті1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВРвстановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг. В усіх інших випадках субєкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону. Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу співставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у співставних умовах. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Виходячи із аналізу вказаних норм права, суд приходить до висновку, що встановлюючи порядок застосування методу співставних цін, законодавець не передбачив пріоритетності використання інформації про договори, укладені субєктом господарювання з іншими, незалежними контрагентами.

Субєкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає співставними (з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо).

З пояснень сторін судом встановлено, що процедура купівлі товару у вищеназваних постачальників проходила таким чином: на замовлення ПП "Анкон Плюс" контрагенти надавали рахунки на сплату за товар відповідно до укладених договорів. ПП "Анкон Плюс" оплачувало ці рахунки. Після оплати, постачальники відвантажували товар, що зберігався на заводах, де останній вироблявся, та залізничним транспортом поставляли його на адресу ПП "Анкон Плюс" - газонаповнювальну станцію. Вказана газонаповнювальна станція перебуває в оренді ПП "Анкон Плюс" відповідно до договору №4/08 від 01.03.2008 року та знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 28. Факт транспортування товару, приймання його позивачем підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, актами приймання, при отриманні товару залізничним транспортом в залізничній накладній представниками залізниці проставлявся штамп про передачу вантажу (а.с.75-111,161-174,т.1)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області проводилась позапланова виїзна перевірка ПП "Анкон Плюс" в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту за лютий 2011 року на підставі п.п.78.1.1 п.7.8 ст.7 Податкового кодексу України.

З положень п.78.7 ст.78 Податкового кодексу України вбачається, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України передбачений обовязок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області, під час проведення перевірки у відповідності до ст.ст. 83, 85 Податкового кодексу України, було встановлено укладення договорів ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаним угодам, розрахунок ПП "Анкон Плюс" з зазначеними контрагентами грошовими коштами (у вартості зазначено та сплачено суми ПДВ), також встановлено наявність податкових та видаткових накладних. Окрім цього суд зазначає, що Чугуївською ОДПІ Харківської області не ставиться під сумнів фактичність виконання досліджених угод, а саме фактична оплата придбаного товару, його отримання ПП "Анкон Плюс" та подальша реалізація отриманих ПММ.

Суд зауважує, що в акті перевірки та наявних матеріалах справи, відсутній факт укладення угод на придбання ПММ між безпосередньо ПП "Анкон Плюс" та ПАТ "Лінник", однак в ході проведення перевірки, фахівцями державної податкової служби було здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ виробників ПАТ "Лінник" та цін придбання аналогічної номенклатури ПММ у контрагентів ПП "Анкон Плюс", в результаті чого було виявлено, що ціни на ПММ у контрагентів вище ніж у виробника. Надалі фахівцями державної податкової служби, на основі відпускних цін заводу виробника, був проведений перерахунок суми, яка, повинна бути віднесена до податкового кредиту.

Тобто, на думку фахівців державної податкової служби, якщо ціни у виробника товару нижче ніж у підприємств оптової торгівлі, що не є виробниками товару, то ціною придбання такого товару є ціна заводу виробника, а не договірна контрактна ціна.

Отже, Чугуївською ОДПІ Харківської області по договорах ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", в яких визначено договірну ціну ПММ взято до розрахунку ціну на ПММ заводу - виробника.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі - Порядок №984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5, 1.6 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи з аналізу вищевказаного, законодавцем визначено, що висновки акту перевірки робляться з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.4.5 Порядку №984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

Як вбачається з акту виїзної позапланової перевірки проведеної працівниками Чугуївської ОДПІ, збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 351125,00 грн. (з них за основним платежем 280900,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 70225,00 грн.) базуються на тому, що ціна продукції у завода виробника є нижчою ніж у ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", тому за одиницю виміру вартості продукції слід вважати ціну виробника. Проте акт перевірки не містить жодних посилань на встановлення зазначених фактів у акті перевірки.

Також, під час розгляду справи, судом встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію інших продавців ПММ.

Згідно з ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення”від 3 грудня 1990 року№507-XII, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На ковпаки державне регулювання цін не встановлено.

Таким чином, норми Закону України “Про ціни та ціноутворення”, Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні ціни придбаних ПММ, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 1.20. статті 1 Закону України №334/94-ВР, а прийняв до розрахунку не договірну (контракту) ціну, а відпускну ціну заводу - виробника, при цьому не врахувавши обсяги придбаного товару, умови платежів та умови поставки, та вважає позовні вимоги обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Анкон Плюс"до Чугуївської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0002172311

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 17 жовтня 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.