Постанова № 19993749, 20.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2011 р. № 2-а- 10911/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., суддів: Старосєльцевої О.В., Сліденка А.В.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участю: представника позивача - Бондар О.М.,

представника позивача - Голик О.В.,

представника позивача - Бондаренко В.В.,

представника відповідача - Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 10.03.2011р. №0001201520. В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Відображені в акті перевірки від 02.03.2011р. №868/15-215/35476374 висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Віконт Плюс" порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Глорія Фарм Групп" обчислював правильно, господарські операції з даним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 02.03.2011р. №868/15-215/35476374 внаслідок віднесення ТОВ "Віконт Плюс" до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентом ТОВ "Глорія Фарм Групп", позивачем допущені порушення п.201.4 та 201.6 ст.201 ПК Украйни, позаяк ТОВ "Глорія Фарм Групп" не задекларувало податкові зобовязання з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з позивачем за серпень 2010р. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вислухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

02.03.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" (код 35476374) з питань встановлення причин розбіжності даних, що містяться у податкових деклараціях за серпень 2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 02.03.2011р. №868/15-215/35476374.

10.03.2011 р. на підставі зазначеного акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201520 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2723283,75грн. (основний платіж 2178627грн.; штраф 544656,75грн.).

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною.

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 02.03.2011р. №868/15-215/35476374 висновки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Віконт Плюс" вимог п.201.4 та 201.6 ст.201 ПК Украйни, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010р. на суму ПДВ 2178627грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені ТОВ "Глорія Фарм Групп", яким не задекларовано свої податкові зобовязання з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази (Договір №12/04-1 від 12.04.2010г.; витратні накладні №010801 від 01.08.2010г., №010202 від 01.08.2010г., №050801 від 05.08.2010г.; податкові накладни №010844 від 01.08.2010г., №010803 від 01.08.2010г., №05082 від 05.08.2010г.; Копія Акту перевірки №868/15-215/35476374 від 02.03.2011г.; Декларації по прибутку за 3 кв. 2010г.; Договір зберігання і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт № 01/04 від 01.04.09г.; Сертифікати якості на такі препарати: антал, аргумент, биммер, вікінг, лемур, раназол, скорпіон, фатрин, мікадо, тиназол.), суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Глорія Фарм Групп" (в якості продавця) договору купівлі продажу № 12/04-1 від 12.04.11р предметом якого є продаж засобів захисту рослин позивачу.

Витребувані судом та приєднані до справи документи, платіжні доручення: №175 від 04.08.10р. на суму 351000,00 грн, №176 від 05.08.10р на суму 223000,00 грн, №178 від 09.08.10р на суму 190000,00 грн, №189 від 25.08.10р на суму 169000,00 грн, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за договором шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Що стосується посилання відповідача на недекларування контрагентом позивача своїх зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового Кодексу України Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, тому твердження відповідача про те, позивач в серпні 2010 році порушив п. 201.4 та 201.6 ст. 201 ПК Украйни, який на той час не діяв, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова № 0001201520 від 10.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Віконт плюс" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25.10.2011 року.

Головуючий суддя Кухар М.Д.

Суддя Старосєльцева О.В.

Сліденко А.В.