Постанова № 19992203, 21.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7000/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Леоненко Г.М.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 0005142301/1844.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Інтернейшенл» (далі - ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл»). Вказував, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зазначив, що на час здійснення господарських операцій між позивачем із вказаним контрагентом, останній був зареєстрований в установленому законом порядку та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, на підставі чого просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у письмових запереченнях відповідач вказував, що правочин укладений із ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» є нікчемним, оскільки ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» здійснювало свою діяльність спрямовану на вчинення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім цього, зазначав, що у ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, у звязку із чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (код ЄДРПОУ 00446782) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.01.1992 року та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" є платником податку на додану вартість з 15.07.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.06.2010 року № 100286289.

У період з 27.04.2011 року по 04.05.2011 року на підставі направлення на перевірку від 26.04.2011 року № 1665/001665, відповідно до наказу від 26.04.2011 року № 2099 (термін перевірки продовжувався 05.05.5010 року по 12.05.2010 року на підставі наказу від 04.05.2011 року № 2270) інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" по питанню взаємовідносин із ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» за вересень, жовтень, грудень 2010 року, ПП «Олвін» за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року, СТОВ «Імені Калашника» Полтавського району та області за грудень 2010 року та ТОВ «Укренергохолдінг» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.05.2011 року № 3085/23-308/00446782, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частини 1, 5 статті 203, пунктів 1.2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 55 408 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0005142301/1844, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 69 260 грн., в тому числі: 55 408 грн. - основний платіж, 13 852 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленнюрішенню, суд виходить із наступного.

Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.09.2010 року між ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" і ТОВ "Софтлайн Інтернейшенл" укладено договір про надання послуг № СЛД-1009-МАЧ-02.

За умовами даного договору, Замовник (ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") доручає, а Виконавець (ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл») приймає на себе зобовязання надати послуги по оформленню Умови для Клієнта, інформація про якого викладена у додатку № 1. Складання умови виконується у відповідності із Замовленнями. Замовлення складаються у вигляді додаткових умов, які є невідємними частинами до даного договору. Складена угода надає право використання програмних продуктів Microsoft (запуск програм для ЕОМ, копіюванням і інсталяції, а також іншими способами, вказаними Умовою Microsoft Enterprise Agreement Subscription). Загальна вартість договору складається з суми всіх додаткових умов до договору. Угода для Клієнта це корпоративна програма ліцензування Microsoft Enterprise Agreement Subscription, що підтверджує право Клієнта використовувати програмних продуктів Microsoft, строк використання вказаний у відповідному замовленні. Клієнт юридична особа, для якого виконується угода.

До вищевказаного договору ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" і ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» заключили додаткову угоду від 14.09.2010 року № 1, згідно умов якої Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання надати послуги по оформленню угоди для клієнта відповідно до замовлення, наведеного у специфікації програмних продуктів, на які оформлюється угода. Замовник виконує сплату в розмірі 100% загальної суми даної додаткової умови до 06.10.2010 року та отримує право використання замовлених програмних продуктів на строк з 01.09.2010 року по 11.08.2011 року.

Виконавцем - ТОВ «Софтлайн Інтернейшенл» виписано ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" податкові накладні від 01.10.2010 року № 2476 на загальну суму 166224 грн. в т.ч. ПДВ 27704 грн., від 05.10.2010 року № 2501 на загальну суму 166 224 грн. 06 коп., в тому числі ПДВ - 27704 грн., 01 коп. та рахунок від 14.09.2010 року № МАЧ02126 на загальну суму 332448 грн. 06 коп., в т.ч. ПДВ 55408 грн. 01 коп.

Порушень в оформленні податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.

Згідно податкових накладних позивачем включено суму ПДВ 55408 грн. до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Розрахунок за отримані послугипроводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

На виконання умов зазначеного вище договору сторонами 20.10.2010 року складено акт № СІ-0002561 здачі - прийняття наданих послуг за рахунком МАЧ02126 від 14.09.2010 року ДС №1 від 14/09/2010 до Договору № СЛД-1009-МАЧ-02, згідно якого послуги надані в повному обсязі у зазначений термін та у належній якості.

В ході розгляду справи встановлено, що надання послуг по оформленню Угоди для клієнта полягало в наданні в повному обсязі можливості повнофункціонального використання програмного забезпечення компанії Microsoft. При інсталяції програмного забезпечення Microsoft, використовувалися «ключі активації», які дозволяли отримати Ліцензійну Угоду для Клієнта.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» є учасником програми Microsoft Gold Gertified Partner та має статус Золотого Сертифікованого Партнера Microsoft, що надає йому можливість поставляти програмні продукти корпорації Microsoft на території України. Продукція Microsoft, що поставляється компанією, забезпечується всім комплексом послуг, що стандартно поставляється корпорацією Microsoft на території України.

Згідно листа ТОВ «Майкрософт Україна» від 05.05.2010 року № 2961, адресованого генеральному директору ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", до списку ліцензій, придбаних в рамках програми корпоративного ліцензування Enterprise, із зазначенням країни використання Україна, включені ліцензії на розповсюдження програмного забезпечення, право використання якого оформлялося позивачем із ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» згідно Договору № СЛД-1009-МАЧ-02 від 01.09.2010 року та додаткової угоди №1 від 14/09/2010.

При цьому, вказаний список ліцензій містить достатню їх кількість, необхідну для виконання умов Договору № СЛД-1009-МАЧ-02 від 01.09.2010 року та додаткової угоди №1 від 14/09/2010.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, послуги використовувалися у господарській діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" у формі використання ліцензованого програмного забезпечення на всіх компютерах включених в угоду у визначений домовленістю строк.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість».

Суд враховує, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ 55408 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Софтлайн Інтернешнл».

Твердження відповідача про те, що угода є нікчемною, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2011 року № 0005142301/1844 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03 червня 2011 року № 0005142301/1844.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко