Постанова № 19991127, 17.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 р. № 2а-7132/11/1370

о 18 год., 21 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс», представник ОСОБА_1 (довіреність № 11/108-01 від 11.08.2011 року), ОСОБА_2 (довіреність № 11/096-01 від 06.07.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (довіреність № 206/10-010 від 23.05.2011 року)

про скасування податкового повідомлення рішення

Позивач Дочірнє підприємство «Енерготранссервіс»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень № 0000732321 від 10.06.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту 1470/23-209/34943698 від 30.05.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000732321 від 10.06.2011 року, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 515835,00 грн. (в тому числі за основним платежем 451334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64501,00 грн.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Енергія плюс»укладено договори в частині забезпечення функціонування систем обліку електроенергії підприємств. Факт виконання робіт контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема податковими накладними, актами виконаних робіт, які складені відповідно до вимог чинного законодавства та містили обовязкові реквізити.

Позивач також стверджує, що отримав послуги від контрагентів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, отримання послуг (виконання робіт) супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обовязкові реквізити передбачені чинним законодавством. Вказані господарські операції з придбання робіт (послуг) позивач використав в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає безпідставним зменшення податкового кредиту по операціях із зазначеними контрагентами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що за результатами проведеної невиїзної перевірки встановлено відсутність господарських операцій позивача при взаємовідносинах з контрагентами ПП «Енергія Плюс», ПП «Західна енергетична спілка»та в порушення вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності позивача. Наявність у позивача документів, які згідно Закону України «Про податок на додану вартість», є необхідними для формування податкового кредиту, а саме податкових накладних, виданих його контрагентами, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у звязку з тим, що відомості які містяться в таких податкових накладних не дають можливості ідентифікувати їх, як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Позивач Дочірнє підприємство «Енерготранссервіс»перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру від 17.08.2011 року за № 10845448 та копії довідки серії АА № 057270 від 04.06.2008 року.

30.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1470/23-2/34943698.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено в грудні 2010 року податковий кредит в сумі 258000,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних в межах господарської операції підприємства;

- п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит в сумі 193333,34 грн., в тому числі в січні 2011 року податковий кредит в сумі 116666,67 грн., в лютому 2011 року податковий кредит в сумі 76666,67 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Західна енергетична спілка»по операціях, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства.

10.06.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000732321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1470/23-2/34943698 від 10.06.2011 року, встановлено порушення п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 515835,00 грн., в тому числі за основним платежем 451334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64501,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо завищення податкового кредиту в грудні 2010 року, січень лютий 2011 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності позивача, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору виконання робіт № 29/12/10 від 29.12.2010 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Західна енергетична спілка»(виконавець), додатку № 1 до договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року,

- актів виконаних робіт № 1-31-00010 від 31.01.2011 року та № 2-28-00027 від 28.02.2011 року на виконання договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року,

- податкових накладних, виданих ПП «Західна енергетична спілка» на підставі договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року,

- договору виконання робіт № 175/09/01 від 26.05.2009 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Енергія плюс»(виконавець), додатку № 1 до договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року,

- акту виконаних робіт № 12-31-00002 від 31.12.2010 року на виконання договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року,

- податкових накладних, виданих ПП «Енергія плюс»на підставі договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року,

- договору виконання робіт № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Енергія плюс»(виконавець), додаткових угод № 1, № 2 до договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року,

- акту надання послуг № 12-30-00002 від 30.12.2010 року на виконання договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року,

- податкової накладної, виданої ПП «Енергія плюс»на підставі договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року,

- рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2011 року, згідно якого стягнено з позивача на користь ПП «Західна енергетична спілка»борг в сумі 50000,00 грн.,

- рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2011 року, згідно якого стягнено з позивача на користь ПП «Енергія плюс»борг в сумі 1840,47 грн.,

- рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2011 року,

- платіжних доручень по оплаті послуг на інформаційно технічного забезпечення функціонування систем обліку, в тому числі сплаті ПДВ ПП «Енергія Плюс», ПП «Західна енергетична спілка»на підставі укладених договорів,

- квитанцій до декларацій та податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року,

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року.

- ліцензій виданих ПП «Енергія Плюс»та ПП «Західна енергетична спілка»із здійсненням господарської, повязаної із створенням обєктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками),

- податкових декларацій з ПДВ за січень лютий 2011 року та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень лютий 2011 року.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

З цих же підстав судом не враховуються подані відповідачем акти перевірок контрагентів позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість», ПК України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000732321 від 30.05.2011 року, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 515835,00 грн., в тому числі за основним платежем 451334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64501,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000732321 від 10.06.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс»(ЄДРПОУ 34943698, пр. Свободи, 19/21, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.10.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.