Постанова № 19990362, 05.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року 2а-4664/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О.,

представника позивача Рубан Л.П.,

представника відповідача Заріцького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області провизнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000822353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 960,00 грн.

В основу визначення податкового зобовязання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених товариству з обмеженою відповідальністю “Сібаріт ЛТД” у складі ціни придбаного товару (насіння соняшнику). За твердженням посадових осіб податкового органу, правочини з поставки вказаного товару є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки постачальник товару товариство з обмеженою відповідальністю “Сібаріт ЛТД” за адресою місцезнаходження відсутній, в нього також відсутні власні чи орендовані складські, торговельні, виробничі та інші приміщення, які цей субєкт господарювання міг би використовувати для здійснення фінансово-господарської діяльності, з 16.12.2010 підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З наведених обставин посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що правочини між позивачем і цим контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мали на меті незаконне отримання податкових вигід, тому вони суперечать інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і товариством з обмеженою відповідальністю “Сібаріт ЛТД” мали реальний характер, це підтверджуються документально: рахунком на оплату товарів; банківською випискою про оплату товару, видатковою накладною на товар; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; накладними на відпуск товару зі складу у переробку; бухгалтерськими звітами; податковою накладною тощо. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.06.1997 (свідоцтво № 100336694).

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 (акт перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 8 960,00 грн.

Вказані порушення повязуються з придбанням позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю “Сібаріт ЛТД” товару (насіння соняшнику) у вересні 2010 року.

На думку посадових осіб податкового органу, ТОВ “Сібаріт ЛТД” не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару, оскільки за даними ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, одержаними під час перевірки цієї юридичної особи (акт перевірки від 06.01.2011 №012/23-0302/02/35162607), цей контрагент позивача з різних причин (відсутність трудових ресурсів та основних фондів, виробничого обладнання, відсутність окремих первинних господарських документів, які підтверджують переміщення товару від постачальника до покупця, розбіжності у податковій звітності тощо), не мав фактичної можливості здійснювати господарські операції з покупки та продажу насіння соняшнику.

Крім того, постановою Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 ТОВ “Сібаріт ЛТД” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З наведених фактів посадовими особами ДПІ у м. Іллічівську Одеської області зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ “Сібаріт ЛТД” була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди.

Враховуючи наведені обставини, посадові особи Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, у свою чергу, також зробили висновок про нікчемність усіх угод з поставки насіння соняшнику, що були укладені між товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ “Сібаріт ЛТД” (постачальник) і ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000822353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 960,00 грн.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ “Сібаріт ЛТД” є юридичною особою, що зареєстрована 22.06.2007 Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа здійснює наступні види господарської діяльності: організація перевезення вантажів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Впродовж вересня 2010 року позивач придбавав у ТОВ “Сібаріт ЛТД” товар насіння соняшника. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Сібаріт ЛТД».

У вересні 2010 року ТОВ “Сібаріт ЛТД” виставило позивачу для оплати рахунок-фактуру на загальну суму 53762,57 грн.

Згідно з банківськими виписками позивач у вересні 2010 року в оплату за поставлений товар перерахував на рахунок ТОВ «Сібаріт ЛТД»кошти у розмірі 53762,57 грн.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась за рахунок ТОВ «Сібаріт ЛТД» на склади ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер», факт поставки товару оформлено видатковою накладною, що підписана уповноваженими особами позивача та ТОВ «Сібаріт ЛТД».

Згідно з копією видаткової накладної, дослідженої у судовому засіданні, ТОВ «Сібаріт ЛТД» поставило товар (насіння соняшника) на загальну суму 53762,57 грн.

Зерно соняшника перед тим, як потрапити на склади позивача, проходило обробку на підприємстві ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер». Факт поставки товару ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер»підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями товарно-транспортних накладних від 01.09.2010. Факт поставки товару на склад позивача також підтверджується дослідженою у судому засіданні копією товарно-транспортної накладної від 01.11.2010, складеною уповноваженими особами автотранспортного підприємства, постачальника ТОВ «Сібаріт ЛТД»та позивача, виробничим звітом про переробці насіння соняшнику, що свідчить про внутрішнє переміщення сировини (насіння соняшнику) зі складу позивача у виробництво, а також загальним звітом про основні засоби.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД»податкову накладну на загальну суму 53762,57 грн., у тому числі ПДВ 8960,43 грн.

З даних акта перевірки, розрахунку розміру податкових зобовязань, визначених на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а також пояснень представників сторін судом встановлено, що у вересні 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту та заявив до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість кошти у розмірі 8960,43 грн., що підтверджені податковою накладною від 01.09.2010 №734.

Відносно вказаних сум податку на додану вартість, що були включені до складу податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та нечинним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частини друга статті 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Сібаріт ЛТД»у складі ціни придбання товару на підставі правочину, який податковий орган вважає нікчемним. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товару позивачу з боку ТОВ «Сібаріт ЛТД»та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Сібаріт ЛТД», є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(надалі - Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частни першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

На дату поставки товару ТОВ «Сібаріт ЛТД»було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що обовязок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 №0000822353.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08 грудня 2011 року.