Постанова № 19986533, 22.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 17/5007/90/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 14.09.2010р.

від відповідача: не з'явився

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 03.10.11 р. у справі № 17/5007/90/11 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-холдінг", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Житомир

про стягнення 492678,87 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2011р. у справі №17/5007/90/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-холдінг" до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" про стягнення 492678,87 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 476451,04 грн. заборгованості 11595,56 грн. пені, 2244,30 грн. 3% річних, 4902,91 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" 50% пені в розмірі 8685,41 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 20000,00 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- подані позивачем заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних змінюють підстави позову, збільшуючи період нарахування вказаних сум, тому заяви не могли бути прийняті судом до розгляду, оскільки, відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України зміна підстави позову можлива лише до початку розгляду господарським судом справи по суті;

- суд першої інстанції не врахував той факт, що основним видом господарської діяльності відповідача є випуск молочної продукції, яка є соціально-значимою продукцією і оптово-відпускні ціни на яку підлягають державному регулюванню, що вагомо впливає на фінансове становище підприємства, та задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі, не застосувавши п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України;

- позивач не надав суду доказів, що підтверджують одержання ним адвокатських послуг, оскільки виникають сумніви щодо залучення до підготовки справи для розгляду у суді та самого розгляду адвоката ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги, так як остання з"явилась лише в судове засідання 03.10.2011р., фактично інтереси позивача представляли ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивач у письмовому відзиві від 10.11.2011р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2011р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіт-холдінг" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (покупець) укладено договір №11 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зообв"язується передати, а покупець прийняти та оплатити в порядку передбаченим договором гофропродукцію, далі товар, асортимент, кількість якого визначена в специфікаціях або видаткових накладних (а.с.14-16).

Згідно п.2.1 договору постачальник зобов"язується формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі та у відповідності із заявкою покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із ним.

Відповідно до п.6.1 договору загальна сума договору складає 6000000,00 грн.

Як встановлено п.6.2 договору, ціна товару зазначається в накладних або специфікаціях, що видаються на підставі асортименту, замовленого покупцем, сума яких складає загальну суму договору. В будь-якому випадку підписання видаткової накладної є підтвердженням погодженої ціни на замовлений товар.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили, що покупець зобов"язується провести розрахунок за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару вважати дату підписання видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (гофропродукцію) на загальну суму 476451,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.17-27):

- №РН - 0000463 від 16.05.2011р. на загальну суму 66195,35 грн.

- №РН - 0000485 від 19.05.2011р. на загальну суму 33210,00 грн.

- №РН - 0000544 від 01.06.2011р. на загальну суму 64141,50 грн.

- №РН - 0000554 від 03.06.2011р. на загальну суму 66420,00 грн.

- №РН - 0000581 від 11.06.2011р. на загальну суму 64084,73 грн.

- №РН - 0000630 від 25.06.2011р. на загальну суму 66195,35 грн.

- №РН - 0000654 від 02.07.2011р. на загальну суму 15150,00 грн.

- №РН - 0000726 від 27.07.2011р. на загальну суму 31311,04 грн.

- №РН - 0000760 від 04.08.2011р. на загальну суму 42124,31 грн.

- №РН - 0000764 від 04.08.2011р. на загальну суму 31820,10 грн.

- №РН - 0000882 від 05.09.2011р. на загальну суму 48142,07 грн.

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого від позивача товару не виконав.

Як вбачається з акту звірки розрахунків станом на 05.09.2011р., підписаним представниками обох сторін, заборгованість ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" за поставлений товар складала 476451,04 грн. (а.с.28).

За вказаних обставин ТОВ "Санвіт-холдінг" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" 476451,04грн. боргу, 8685,41грн. пені, 1681,05грн. 3% річних (а.с.2-9).

Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 22.09.2011р., в якій просить стягнути з відповідача 476451,04 грн. боргу, 11595,56грн. пені, 2244,30грн. 3% річних (а.с.70-72).

03.10.2011р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 476451,04грн. боргу, 13596,29 грн. пені, 2631,54 грн. 3% річних (а.с.88-90).

Вказані заяви прийняті судом до розгляду.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2011р. позов задоволено (а.с.110-111).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, однак не погоджується із стягненням з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ч.1,6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 6.5 вищезазначеного договору сторони встановили, що відповідач зобов'язався провести розрахунок за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару вважати дату підписання видаткових накладних.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 476451,04 грн. й не спростовує його наявність у зазначеному розмірі в апеляційній скарзі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 476451,04 грн. боргу цілком правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 2631,54 грн. 3% річних за період з 15.06.2011р. по 03.10.2011р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі (розрахунок на а.с.92).

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати відповідачем або строків відвантаження товару позивачем винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13596,29 грн. пені за період з 15.06.2011р. по 03.10.2011р. (розрахунок на а.с.91).

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 20000,00грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника (аналогічною є позиція Верховного Суду України від 01.10.2002 р. №30/63).

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що інтереси позивача у суді першої інстанції представляла ОСОБА_3 (між вказаними особами укладено договір про надання правової допомоги від 01.09.2011р. - а.с.64-66).

Про сплату позивачем адвокату ОСОБА_3 20000,00 грн. в рахунок оплати наданих юридичних послуг, згідно з відповідним договором, свідчить платіжне доручення №1117 від 07.09.2011р. на суму 20000,00 грн. (а.с.67).

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Згідно п.12 вказаного Роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на розумну необхідність витрат на оплату юридичних послуг, повязаних із захистом прав та представництвом інтересів ТОВ "Санвіт-холдінг" у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування позивачу 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції ч.4 ст.22 ГПК України у зв"язку із збільшенням позовних вимог слід зазначити, що згідно вказаних відповідачем норм, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про збільшення позовних вимог позивач подав 03.10.2011р., тобто до початку розгляду справи по суті. Так, ухвалою суду від 12.09.2011р. розгляд справи було призначено на 22.09.2011р., однак, у зв"язку з не"явкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 03.10.2011р., в якому були присутні представники сторін і в цьому ж засіданні розгляд справи було розпочато по суті - розглядались позовні вимоги, зазначені у заяві від 03.10.2011р. про збільшення позовних вимог до суми 492678,87 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України про зменшення розміру штрафних санкцій слід зазначити, що відповідач належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність підстав для зменшення пені, нарахованої позивачем у розмірі 13596,29 грн., за наявності заборгованості в сумі 476451,04 грн.

Окремо слід вказати, що мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначає, що задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог (а.с.88-90) і в резолютивній частині вказано про задоволення позову, однак допущено помилку в частині розміру стягнутої пені, яку суд першої інстанції, відповідно до ст.89 ГПК України, вправі виправити.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2011р. слід змінити в частині стягнення витрат на послуги адвоката, в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Житомир задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2011р. у справі №17/5007/90/11 змінити в частині стягнення витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-холдінг" (02099, м.Київ, вул.Ялтинська, 5-Б, код 32304939) 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті рішення залишити без змін.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №17/5007/90/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

01-12/16739/11