Постанова № 19986527, 16.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 5019/1181/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий - суддя Грязнов В.В.,

судді: Савченко Г.І.,

Мельник О.В.,

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Нестеришин Т.С.;

від відповідача - Власова Т.С., Китюк В.В., керівник;

від третьої особи - Нестеришин Т.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Селянського (фер-мерського) господарства «Україна»на рішення господарського суду Рівненської області від 04.08.2011р. у справі №5019/1181/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок тканин» м.Київ

за участю третьої особи на стороні позивача: Приватне підприємство «Балки»

с.Рідків Радивилівського району Рівненської області

до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Україна»

с.Рідків Радивилівського району Рівненської області

про заборону вчинення дій щодо захоплення, оприбуткування та

реалізації поголів`я свиней, -

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні 26.10.2011р. оголошувалась перерва до 16.11.2011р. для подання сторонами витребуваних доказів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.08.2011р. у справі №5019/1181/ 11 (суддя Бережнюк В.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок тканин»(надалі в тексті –Товариство) до Селянського (фермерського) господарства «Україна»(надалі в тексті –Фермерське господарство), за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Приватного підприємства «Балки»про заборону Відповідачу вчиняти дії щодо захоплення, оприбуткування та реалізації поголів’я свиней в кількості 3 588 шт., які належать на праві власності ТзОВ «Будинок тканин».

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами.(т.2, арк.справи 144-146).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 04.08.2011р., Фермерське господарство подало апеляційну скаргу, в якій просило не скасовуючи рішення суду першої інстанції, вилучити з його мотивувальної частини висновок суду щодо укладення 02.01. 2006р. Фермерським господарством та ПП «Балки»договору №1 оренди майна, згідно якого Підприємству передано строком на 10 років основні засоби, перелік яких наведено в Додатку №1, до якого входять свинарники інветарні №№ 400, 401, 402 в с.Рідків Радивилівського району Рівненської області (т.1, арк.справи 48-53). Скаржник зауважує, що 05.10.2008р. Фермерське господарство і Підприємство уклали угоду про розірвання договору оренди та повернення Фермерському господарству орендованого майна згідно Переліку.(т.3, арк.справи 5-9).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16.09.2011р. поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства, справу призначено до слухання.(т.3, арк.справи 2, 3).

Позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного суду 26.10.2011р. відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомив про подання власної апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 04.08.2011р., вважаючи його необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, заперечив проти доводів Скаржника. Вважає його апеляційну скаргу безпідставною та просить оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області скасувати, прийняти нове про задоволення позову.(т.3, арк.справи 58-67).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, ви-вчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 02 січня 2006р. Селянським (фермерським) господарством «Україна»-орендодавець та Приватним підприємством «Балки»-орендар укладено Договір №1 оренди майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування на умовах оренди, строком на 10 років, основні засоби, Перелік яких наводиться в акті приймання-передачі, який є Додатком №1 до цього Договору (т.1, арк.справи 48-53). До Переліку майна, яке передане в оренду орендодавцем входять, зокрема, свинарники інвентарні №№ 400, 401, 402, які розташовані у с.Рідків Радивилівського району Рівненської області. Договір та акт підписано уповноваженими представниками СФГ «Україна» та ПП «Балки», скріплено відбитком печатки ПП «Балки».(т.1, арк.справи 46-47).

Селянським (фермерським) господарством «Україна»-орендодавцем та Приватним підприємством «Балки»-орендарем 05 жовтня 2008р. укладено Угоду про розірвання Договору №1 оренди майна з 03 січня 2006р.

Згідно акту приймання-передачі від 17 жовтня 2008р. –ПП «Балки»передало Фермерському господарству майно, яке відповідає Переліку, що є Додатком №1 до Договору №1 оренди майна і до складу майна також входять вищезазначені свинарники інвентарні №№ 400, 401, 402.

Угоду та акт від 17.10.2008р. підписано уповноваженими представниками СФГ «Україна» та ПП «Балки», скріплено відбитками печаток сторін.(т.3, арк.справи 11-15).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок тканин»-замовником та Приватним підприємством «Балки»-виконавцем 01 січня 2011р. укладено Договір №30 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов’язувався за завданням замовника виконати сільськогосподарські роботи по догляду за тваринами замовника та зберігати зерно для кормів, а замовник зобов’язувався оплачувати надані послуги. Вартість послуг, що надаються за цим Договором, складає 120 грн. 00 грн.(п.3.1 Договору №30). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013р.(розд.6 Договору №30).

Товариством-замовником 01 січня 2011р. передано, а ПП «Балки»-виконавцем прийнято, поголів’я свиней у кількості 3 632 голови, що відображено в акті прийому-передачі.

Договір №30 та акт від 01.01.2011р. підписано уповноваженими представниками Товариства та ПП «Балки», скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 14-15, 16).

В матеріалах справи міститься фотокопія листа Фермерського господарства №7 від 05 травня 2011р., адресованого керівнику ПП «Балки», яким вимагається у строк до 15 травня 2011 року вивезти свиней з приміщень, які знаходяться на фермах с.Рідків, с.Митниця, та с.Н.Митниця, що належать СФГ «Україна»на праві оренди. У листі також зазначено, що у разі невивезення поголів’я свиней у вказаний строк, СФГ «Україна»віднесе даних тварин на свій баланс та реалізує їх.(т.1, арк.справи 10).

Також у справі міститься фотокопія листа №9 від 25.05.2011р. Фермерського господарства, адресованого ПП «Балки», яким повторно вимагається вивезти поголів’я свиней з приміщень, які належать СФГ «Україна» та попереджається, що у разі невивезення даних тварин у строк до 31 травня 2011р. – останні будуть реалізовані.(т.1, арк.справи 9).

Крім того, Позивач додав до позовної заяви лист ПП «Балки»№35 від 27.05.2011р., у якому викладено прохання до СФГ «Україна»утриматися від вчинення дій щодо реалізації поголів’я свиней, які не належать ПП «Балки».(т.1, арк.справи 12-13). При цьому, жодних доказів надсилання (вручення) даного листа адресатам (в тому рахунку органу міліції та прокурору району) –Позивачем не надано.

Представники сторін у судовому засіданні 16.11.2011р. зазначили, що у сторін відсутній спір щодо фактичної кількості та належності Позивачеві поголів’я свиней, які розміщені у свинарниках інвентарні №№400, 401, 402, що знаходяться у с.Рідків Радивилівського району Рівненської області. Сторони також підтвердили факт, що на момент розгляду апеляційної скарги зазначені свинарники Позивачем від тварин не звільнені.(т.3, арк.справи 109).

Перевіряючи відповідність рішення місцевого суду вимогам матеріального та процесуального права, судова колегія приймає до уваги наступне:

Предметом позову є заборона Відповідачу вчиняти певні дії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, –зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічні правила встановлює і ст.174 ГК України.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не наведено підстав та не подано належних доказів, які обґрунтовують правомірність звернення з позовом саме до Відповідача про заборону вчинення дій з захоплення, оприбуткування та реалізації свиней в кількості 3 844 голів.

Так, за змістом ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст.16 ЦК України, встановлює, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, в силу статтей 22, 33 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що пода-ли позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоро-нюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує йо-го довести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відпові-дача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права.

Між тим, звертаючись із позовом, Позивач не обґрунтував, що Відповідач порушив його права направивши Третій особі листи з вимогами звільнити приміщення від худоби, проте судом встановлено, що Позивач не звертався до Відповідача з вимогою повернути безпідставно утримувану худобу або не перешкоджати її переміщенню.

Тобто, заявлений Товариством позов не є ні негаторним, ні віндикаційним.

Що стосується позовних вимог Позивача, викладених у заяві від 19.07.2011р. –колегія суддів зауважує, що статтею 66 ГПК України передбачені підстави забезпечення позову і першою вимогою є прохання забезпечити позов шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії з захоплення, оприбуткування та реалізації 3 844 голів свиней, які належать Позивачу та знаходяться у свинарниках (інв.№№ 400, 401, 402) в с.Рідків. Разом з тим, другою вимогою Позивач знову зазначив заборону Відповідачу вчиняти дії з захоплення, оприбуткування та реалізації 3 844 голів свиней. (т.1, арк.справи 4, 113-114).

Проте, Позивач не надав суду доказів вчинення Відповідачем дій, спрямованих на захоплення, оприбуткування та реалізацію свиней в кількості 3 844 голів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження Позивача про загрозу цілісності майна ґрунтується лише на припущеннях.

Однак, не заявляючи позову матеріального характеру і звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову –Позивач фактично підтримує цю заяву як позовну вимогу, яку, на його думку, необхідно задоволити.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Висновки місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи Позивача їх не спростовують.

Разом з тим, оголошуючи перерву 26.11.2011р., апеляційний суд зобов’язав Відповідача надати докази в підтвердження доводів припинення відносин оренди з ПП «Балки». На вимогу суду Відповідачем подано Угоду від 05.10.2008р., з якої вбачається, що Договір №1 оренди майна розірвано з 03 січня 2006р, а згідно акту приймання-передачі від 17 жовтня 2008р. –ПП «Балки»передало Фермерському господарству майно, зокрема, свинарники інвентарні №№ 400, 401, 402, оригінали зазначених документів оглянуто судом, копії долучено до матеріалів справи.(т.3, арк.справи 11-15).

Як зазначалось, представники сторін у судовому засіданні 16.11.2011р. ствердили відсутність спору щодо фактичної кількості та належності Позивачеві поголів’я свиней, які розміщені у свинарниках інвентарні №№400, 401, 402, що знаходяться у с.Рідків Радивилівського району Рівненської області.

Крім того, в судовому засіданні 16.11.2011р. представник Позивача надав копію постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2011р. у справі №12/119, якою скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. у справі №12/119 та скеровано справу на новий розгляд.(т.3, арк.справи 103-107).

Тому, колегія суддів вважає, що дослідження судом першої інстанції обставин існування між Відповідачем та Третьою особою орендних відносин, які вбачаються як із Договору №1 оренди майна, так і з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. у справі №12/119 в контексті заявленого позову – не було обов’язковим, як і висновки суду щодо цього дослідження.

Зазначені обставини не були досліджені, оскільки суду першої інстанції про них не могло бути відомо, проте, ці порушення не вплинули на правильність прийнятого судом рішення, що в силу ч.2 ст.104 ГПК України –зумовлює відсутність підстав для скасування або зміни рішення.

Оскільки, на стадії апеляційного провадження змінились обставини, в тому рахунку і щодо спору у справі №12/119 –з огляду на предмет спору колегія суддів вважає, шо необхідність дослідження даних обставин відпала.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вимоги Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі суперечать приписам ст.103 ГПК України, яка встановлює повноваження суду апеляційної інстанції, разом з тим, доводи Скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Україна»на рішення господарського суду Рівненської області від 04.08.2011р. у справі №5019/1181/11 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/1181/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

01-12/16391/11 16391/11