Постанова № 19986473, 16.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/6458/11

          Колегія суддів у складі: головуючого судді Шевель О. В.,

судді Білоусової Я.О., судді Пуль О. А.,

при секретарі Сиротніковій Я. Є.,

за участю представників:

позивача –не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТОВ СП «Нібулон» (вх.№4635Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 року по справі №5023/6458/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», м. Миколаїв,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда», с. Караван.

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. (суддя Ольшанченко В. І.) у справі №5023/6458/11 в позові відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ «Надежда»(63240 Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Караван, вул. Леніна, 40. Код ЄДРПОУ 30773924) на користь ТОВ СП «Нібулон»(54002 м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1. Код ЄДРПОУ 14291113) інфляційні за період з квітня по червень 2011 р. в сумі 225862,42 грн., 3% річних за період з 16.03.2011 р. по 01.06.2011 р. в сумі 67732,69 грн., державне мито в сумі 2935,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,65 грн.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. по справі №5023/6458/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ТОВ СП «Нібулон»про стягнення з ТОВ «Надежда»втрат від інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в загальному розмірі 668453,50 грн. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що господарський суд Харківської області в рішенні від 03.10.2011 р. у справі №5023/6458/11 помилково відніс втрати від інфляції та відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання до вимог кредиторів на які розповсюджується дія мораторію.

11.11.2011 р. через канцелярію суду позивач надав клопотання (вх. №11010), в якому зазначає, що ТОВ СП «Нібулон»апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, та просить у зв’язку з неможливістю прибуття представника позивача для участі в судовому засіданні, розглянути справу без його участі за наявними у справі документами і матеріалами.

29.11.2011 р. ТОВ СП «Нібулон»через канцелярію суду надав клопотання в якому просив долучити до матеріалів справи додані документи, а саме: копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 р. та копію постанови Вищого господарського суду України від 01.06.2011 р. у справі №Б-50/199-10.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 16.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

01.12.2008 р. між ТОВ СП «Нібулон»та ТОВ «Надежда»було укладено договір складського зберігання зерна №48.

Згідно з умовами договору складського зберігання зерна, ТОВ «Надежда»прийняло на зберігання від ТОВ СП «Нібулон»зерно кукурудзи врожаю 2008 р. у кількості 8258,854 тони та зерно пшениці 6-го класу врожаю 2008 р. у кількості 1806,368 тони.

12.03.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №1809/1-4-7 про відвантаження в період з 23.03.2009 р. по 12.04.2009 р. 4258,85 тони зерна кукурудзи власності ТОВ СП «Нібулон».

Однак в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»ТОВ «Надежда»відвантажено лише частину зерна кукурудзи власності ТОВ СП «Нібулон», у кількості 1698,800 тони, що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів №44090662, №44090663, №44090664, №44090665, №44090666, №44090667, №44090668, №44090669.

23.04.2009 р. позивачем направлено вимогу №3337/1-4-7 про відвантаження 1806,368 тон зерна пшениці 6-го класу власності ТОВ СП «Нібулон».

Проте, відповідачем відвантажено лише частину зерна пшениці 6-го класу у кількості 1358,00 тон, про що свідчать накладні на маршрут або групу вігонів №44090677, №44090678, №44090679, №44090680, №44090682.

З метою повернення зерна кукурудзи у кількості 6559,917 тони та зерна пшениці 6-го класу у кількості 448,268 тони, позивач звернувся до ТОВ «Надежда»з вимогою №407/02-34 від 14.01.2010 р. та вимогою №1200/03-25 від 04.02.2010 р. про відвантаження залишку зерна кукурудзи та залишку зерна пшениці 6-го класу, власності ТОВ «Нібулон».

Однак, ТОВ «Надежда»законні вимоги ТОВ СП «Нібулон»не виконало, чим порушило ст. 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

04.10.2010 р. актом позапланової виїзної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Надежда»за період з 01.01.2008 р. по 15.04.2010 р. встановлено, що на зберіганні відповідача повинно знаходитися 448,268 тони пшениці 6-го класу врожаю 2008 р. та 6559,917 тони зерна кукурудзи врожаю 2008 р., власності ТОВ СП «Нібулон»та зафіксовано відсутність зазначеного зерна на зберіганні зернового складу відповідача.

З метою відшкодування завданих збитків, ТОВ СП «Нібулон»звернулось до суду з позовом до ТОВ «Надежда».

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі №45/334-10 повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда»про стягнення з відповідача збитків, завданих втратою кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу, в сумі 10702350,99 грн.

11.02.2011 р. господарським судом Харківської області був виданий наказ на виконання рішення суду від 24.01.2011 р. по справі №45/334-10.

04.07.2011 р. державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р.

Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу завданих збитків.

25.07.2011 р. ТОВ СП «Нібулон»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Надежда»втрат від інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в загальному розмірі 668453,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв’язку з непогашенням суми основного зобов’язання для ТОВ «Надежда»настають наслідки передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

03.10.2011 р. господарським судом Харківської області винесено рішення, яким в позові ТОВ СП «Нібулон»відмовлено частково, з ТОВ «Надежда»на користь ТОВ СП «Нібулон»стягнено інфляційні втрати за період з квітня по червень 2011 року в сумі 225862,42 грн., 3% річних за період з 16.03.2011 р. по 01.06.2011 р. в сумі 67732,69 грн., державне мито в сумі 2935,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,65 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, виходив з наступного: 16.12.2010 р. господарським судом Харківської області у справі №Б-50/199-10 винесено постанову про визнання ТОВ «Надежда»банкрутом. 16.03.2011 р. Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову по апеляційній скарзі ТОВ СП «Нібулон», якою постанову господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. скасовано та припинено провадження у справі №Б-50/199-10. 01.06.2011 р. Вищим господарським судом України винесено постанову, якою скасована постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 р. та прийнято нове рішення, яким припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ СП «Нібулон»на постанову господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. у справі №Б-50/199-10.

Суд відмовив у стягненні інфляційних втрат та 3% річних за період, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, мотивуючи рішення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка визначає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв’язку з відмовою боржника від виконання зобов’язань, у порядку передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, в зв’язку з чим висновок місцевого господарського суду про розповсюдження дії мораторію встановленого положеннями ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на інфляційні втрати та проценти річних являється помилковим.

В той же час колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Харківської області в межах справи №45/334-10, з відповідача стягнуто збитки, які є способом відшкодування майнової шкоди, а не грошовим зобов’язанням.

В зв’язку з чим положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки інфляційні втрати та річні відсотки не нараховуються на збитки.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 668453, 50 грн. являються необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийнято при порушенні норм матеріального права.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнено інфляційні втрати та річні відсотки за порушення відшкодування збитків, тому рішення суду від 03.10.2011 р. у справі №5023/6458/11 слід скасувати, як таке, що прийнято при порушенні норм матеріального права.

Керуючись статтями 99, 101, ч. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ СП «Нібулон» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. у справі №5023/6458/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ СП «Нібулон»у справі №5023/6458/11 у повному обсязі.

                                                                                                                        Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я. О.

Суддя Пуль О. А.

Повний текст постанови складено 07.12.2011 року.