Постанова № 19986450, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Справа №5021/2196/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор –Пилипенко О.Г.;

позивач –Дяченко С.В.;

відповідача –Каплун В.В., Рудейчук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4979С/1-35) та Роменської міжрайонної прокуратури (вх. №4980С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року по справі №5021/2196/2011

за позовом Роменської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Роменської районної державної адміністрації Сумської області, м. Ромни

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Зоря”, с. Заруддя Роменського району Сумської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року по справі №5021/2196/2011 (суддя Лугова Н.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10.07.2003 року.

Роменський міжрайонний прокурор з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10.07.2003 року.

Враховуючи те, що апеляційні скарги прокурора та позивача подані на одне і те ж саме рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року по справі №5021/2196/2011, колегія суддів дійшла висновку про об’єднання апеляційних скарг в єдине апеляційне провадження.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У судовому засіданні прокурор та позивач підтримали вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення суду скасувати.

Відповідач проти задоволення скарг заперечував, вважав рішення суду законним, обґрунтованим, просив залишити його без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на підставі розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації № 314 від 10.07.2003р. «Про надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ВСК “Зоря”, відповідачеві на умовах оренди, починаючи з 01.01.2003р. до часу звернення за земельними частками їх власників чи спадкоємців було надано земельну ділянку загальною площею 488,096 га на території Зарудянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колективної власності та затверджено умови договору оренди земельної ділянки.

10 липня 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Роменському районному відділі земельних ресурсів за № 325 від 10.07.2003р., згідно п. 1.1. якого, орендодавець (позивач) як тимчасовий власник невитребуваних земельних паїв в кількості 98 штук із земель колективної власності КСП «Зоря»передав, а орендар (відповідач) набув право на оренду невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території Зарудянської сільської ради Роменського району, закріплених за зазначеною в додатку 1 до договору групою громадян.

У відповідності до п. 1.2. вищевказаного договору, в оренду відповідачеві було передано 488,096 га ріллі з метою сільськогосподарського використання для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що вказаний договір діє з 01.01.2003р. до часу звернення за зазначеними земельними частками їх власників чи спадкоємців.

За клопотанням відповідача, у відповідності до розпорядження Роменської районної державної адміністрації № 29 від 31.01.2005р. «Про внесення змін до договору оренди від 10.07.2003р.», було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме, до пунктів 1.2, 1.3, 2.3.1. Зокрема до п. 1.2 договору, в оренду відповідачеві передається 69 штук земельних паїв загальною площею 3,498 га.

Також, 01.08.2005 року між Роменською районною державною адміністрацією та ВСК “Зоря” було укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 10.07.2003 року.

Відповідно, розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації від 26.08.2005р. № 406 “Про внесення змін та доповнень до договорів оренди укладених з ВСК “Зоря” було внесено зміни до договору оренди від 10.07.2003 року щодо розміру орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з наступного.

Позивач вимоги в частині визнання недійсним договору обґрунтовує статтями 203, 215, 638 ЦК України, при тому, що сам договір оренди земельної ділянки, укладений між райдержадміністрацією та ВСК «Зоря»10 липня 2003 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України. А отже, відповідність невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними. В той же час, суд у рішенні зазначає, що у відповідності до рішення господарського суду Сумської області 17.05.2011р. по справі №5021/829/2011 судом визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації за № 727 06.12.2010р. "Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного з ВСК "Зоря" для ведення товарного сільськогосподарське виробництва на території Зарудянської сільської Ради". Рішення суду набрало чинності. Судом зазначено, що у голови місцевої державної адміністрації відсутні повноваження, передбачені чинним законодавством для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки як нікчемного та укладеного з порушенням вимог законодавства України.

Предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № б/н від 10.07.2003р., укладеного між Роменською районною державною адміністрацією та ВСК «Зоря».

Статтями 203, 215, 638 Цивільного кодексу України встановлені підстави недійсності правочину, а саме, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо досягнення згоди з усіх істотних умов даного договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Підставою, також, є законодавчо встановлена вимога про те, що зміст правочину не може суперечити вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині договір, який суперечить законодавству.

Роменська районна державна адміністрація у відзиві зазначає, що у договорі оренди земельної ділянки від 10 липня 2003 року, як на момент укладення так і на даний час взагалі відсутні цілий ряд істотних умов договору, які були і є обов'язковими для укладення договорів оренди земельних ділянок, а сам договір укладений не за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

В основу рішення суду покладено висновок, про те, що відповідність невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зокрема, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що «відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину».

Згідно з п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»встановлено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Під час вирішення спору про визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення до правильного вирішення спору. Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений у законі.

У відповідності до приписів статті 48 Цивільного кодексу України, недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки, що була передбачена як на момент укладення договору від 10.07.2003 р., так і передбачена ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»на даний час, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Із спірного договору вбачається, що його об'єктом є земельні ділянки не витребуваних земельних паїв в кількості 98 штук (за доданим до нього списком) загальною площею 488,096 га на території Зарудянської сільської ради Роменського району.

В обґрунтування рішення, місцевий суд зазначив, що за клопотанням відповідача, у відповідності до розпорядження Роменської районної державної адміністрації № 29 від 31.01.2005р. «Про внесення змін до договору оренди від 10.07.2003р.», було внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3, 2.3.1 договору оренди земельної ділянки.

Зокрема, до п. 1.2 договору, в оренду відповідачу передається 69 штук земельних паїв загальною площею 3,498 га.

Між Роменською районною державною адміністрацією та ВСК "Зоря" 01.08.2005 року було укладено угоду про внесення зміни доповнень до договору оренди земельної ділянки від 10.07.2003 року.

Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації від 26.08.2005р. № 406 "Про внесення змін та доповнень до договорів оренди укладених з ВСК "Зоря" було внесено зміни до договору оренди від 10.07.2003 року щодо розміру орендної плати.

Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що таке твердження не відповідає вимогам земельного законодавства України виходячи з наступного.

Частиною 1статті 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтями 10, 123, 126 Земельного кодексу України, статтями 20, 30, 35 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, який проводиться в порядку визначеному Земельним кодексом України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.. 18 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону і виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, зважаючи на вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, відсутність проекту землеустрою, відсутність встановлення і визначення меж земельних ділянок, відсутність державної реєстрації змін до договору, об'єкт оренди за договором оренди земельних ділянок, який є предметом судової справи є невизначеним і неможливо встановити його площу, межі і місце розташування на місцевості.

Іншою істотною умовою договору оренди земельної ділянки є строк дії договору оренди, який чітко не встановлений за договором.

Також, істотною умовою договору оренди земельної ділянки, передбаченою ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Така норма як діяла на момент укладення спірного договору так і діє нині.

Крім того, в договорі не передбачено форми внесення платежу (грошова, натуральна), що є обов'язковою умовою, встановленою законом. Окрім того, пункт 2.3.1 Договору щодо зобов’язання сплати орендної плати раз на рік до 1 січня порушує вимоги Закону України «Про плату за землю», якою закріплений порядок внесення орендної плати - щомісячно рівними частками.

Іншою істотною умовою договору оренди, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка також відсутня в спірному договорі.

В той же час, згідно з ст. 17 цього ж Закону, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі, який також відсутній в спірному договорі.

Слід також зазначити, що ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»передбачає укладення договору оренди за формою, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Проте, судом, в порушення норм законодавства, не досліджено, що вимога відносно відсутності у договорі оренди хоча б однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі»є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону, який існував в такій же редакції та діяв на момент вчинення правочину.

Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки існував і в редакції Закону України «Про оренду землі», яка діяла на момент укладення спірного договору.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює заборону стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами 1, 2 статті 203 цього кодексу.

Пунктом 3.4.9 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду у відповідності до вимог статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності.

Статтями 10, 123, 126 Земельного кодексу України, які кореспондуються із статтями 20, 30, 35 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, який проводиться в порядку визначеному Земельним кодексом України.

Жодних рішень уповноважених органів, на підставі яких відповідачу було затверджено проект землеустрою переданих в оренду земельних ділянок, що є предметом розгляду справи, не приймалося і такий проект землеустрою відносно земельних ділянок, які перебувають в оренді за спірним договором, взагалі не виготовлявся.

Твердження суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів звернення до відповідача з пропозиціями внести відповідні зміни до умов та укладення додаткових угод договору оренди, щодо оформлення документів необхідних для договорів даного виду та приведення договору у відповідність до вимог законодавства, колегія суддів вважає помилковими, з посиланням на Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», яким зазначено, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, які конкретно рішення повинно бути прийняте.

Статтями 12, 17 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності, у тому числі на користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом № 6 від 19.01.2011р. звернувся до позивача і просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної від 10.07.2003 р. Листом за № 164 від 15.02.2011р. позивач повідомив від про те, що у договорі оренди від 10.07.2003р. відсутні істотні умови передачі земельної ділянки орендарю, акт прийому - передачі земельної ділянки та договір не відповідає формі, встановленій Кабінетом Міністрів України, а тому із зазначених підстав, укладений між сторонами договір є нікчемним.

Отже, позивач не пропонував внести зміни до умов договору та укласти додаткові угоди до договору оренди, що є предметом розгляду справи, оскільки даний договір було укладено з численними порушеннями вимог земельного законодавства України, а ставив питання про укладення нового договору, який би відповідав встановленим вимогам.

Так, предметом справи в суді є визнання недійсним договору земельної ділянки № б/н від 10.07.2003 р., укладеного між Роменською районною державною адміністрацією та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Зоря».

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду стосовно того, що, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Як зазначає суд, у відповідності до господарського суду Сумської області 17.05.201 1р. по № 5021/829/2011 судом визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації за №727 від 06.12.2010р. "Про визнання недійсним договору оренди земельної укладеного з ВСК "Зоря" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарудянської сільської Ради".

Рішення вступило в законну силу.

Згідно вищевказаного рішення, судом було встановлено, що у місцевої державної адміністрації відсутні повноваження передбачені чинним законодавством для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки як нікчемного та укладеного з порушенням вимог законодавства України.

При цьому, 06.12.2010 року голова Роменської районної державної адміністрації виніс розпорядження за №727 «Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного з ВСК «Зоря»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарудянської сільської Ради»згідно з яким, зокрема:

визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 488,096 га укладений між Райдержадміністрацією та ВСК «Зоря»з наступними змінами та доповненнями як такий, що є нікчемний та укладений з порушенням вимог законодавства.

Розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 10.07.2003 року № 314, від 31.01.2005 року № 29, від 26.08.2005 року № 406 визнано такими, що втратили чинність.

На підставі перелічених розпоряджень з відповідачем було укладено договір оренди земельних ділянок загальною площею 488,096 га на території Зарудянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колективної власності починаючи з 01.01.2003р. до часу звернення за земельними частками їх власників чи спадкоємців та затверджено умови договору оренди земельної ділянки, і повинні були вноситись відповідні зміни до нього.

Рішенням господарського суду Сумської області 17.05.2011р. по справі №5021/829/2011 судом визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 06.12.2010 № 727.

Враховуючи відсутність повноважень у голови місцевої державної адміністрації, передбачені чинним законодавством для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки як нікчемного та укладеного з порушенням вимог законодавства України, норма п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Частина 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Оскільки, як було доведено вище, договір оренди, який є предметом розгляду даної справи, за цілим рядом обставин суперечить вимогам діючого законодавства України, господарський суд має право на визнання його недійсним.

Стосовно відсутності заборгованості за орендну плату, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3.4.8 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»доводи про наявність заборгованості по орендній платі мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (відсутність) заборгованості по земельному податку та оренді землі. Такі доводи розглядаються судом на вимогу однієї із сторін в разі дострокового розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, що не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, не в повній мірі з’ясовані та неправильно оцінені обставини справи та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора та позивача і скасування рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача та Роменської міжрайонної прокуратури задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року по справі №5021/2196/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10 липня 2003 року, укладений між Роменською районною адміністрацією Сумської області (42000, б-р Свободи, 1, м. Ромни, Сумської області, код ЄДРПОУ 23632949) та виробничим сільськогосподарським кооперативом «Зоря»(42072, вул. Леніна, 17-а, с. Заруддя, Роменського району Сумської області, код ЄДРПОУ 30827576).

Головуючий суддя Бондаренко В.П

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 14.12.2011 року