Постанова № 19986448, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 18/1261/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Некифоров О.В.

відповідача - Овчаренко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка (вх. № 4633П/2-5) та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук (вх. № 4762П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.11 р. по справі № 18/1261/11

за позовом Відкритого акціонерне товариство "Смолопереробний завод", м. Горлівка

до ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук

про стягнення 463 482,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Смолопереробний завод", м. Горлівка звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук 459085,75 грн. інфляційних, 191395,43 грн. річних, та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов’язань з викупу облігацій.

Рішенням господарського суду Полтавської області (колегія суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Білоусов С.М., Ківшик О.В.) від 06.10.2011 р. по справі № 18/1261/11 позов задоволено. Стягнути з відповідача на користь позивача 459085,75 грн. інфляційних, 191395,43 грн. річних, 6505 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відстрочено виконання рішення суду до 01.06.2012 р.

Позивач з рішенням господарського суду від 06.10.2011 р. в частині надання відстрочки в його виконанні не погоджується, вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу (вх. № 4633П/2), в якій просить рішення в даній частині скасувати та прийняти нове, яким відмовити відповідачу в задоволенні заяви про надання відстрочки у виконанні рішення, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що господарський суд надаючи відповідачу відстрочку у виконанні рішення неповно з’ясував обставини, які мають істотне значення для справи, порушив приписи ст. 121 ГПК України, проігнорував факт ненадання відповідачем належних та допустимих доказів наявності обставин, що могли б бути підставами для надання відповідної відстрочки, тощо.

Відповідач з рішенням господарського суду від 06.10.2011 р. також не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу (вх. № 4762П/2), в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити відповідачу в позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що господарський суд безпідставно та всупереч закону встановив факт наявності у відповідача перед позивачем простроченого зобов’язання з виплати облігацій, та як наслідок, безпідставно поклав на відповідача відповідальність у вигляді сплати інфляційних та річних за прострочення такої оплати, та інше.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі позивача, просить її задовольнити, тоді як в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд його апеляційну скаргу задовольнити, а задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2010 року господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі № 20/105 про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка та стягнуто на його користь з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук 6402890,00 грн. Дане рішення залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року, в зв’язку з чим, воно набрало законної сили згідно з приписами ст. 85 ГПК України.

08.07.2011 року господарським судом Донецької області на примусове виконання рішення було видано відповідний наказ.

22.09.2010 року постановою Вищого господарського суду України рішення суду першої інстанції від 05.05.2010 р. залишено в силі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2011 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2010 року по справі № 20/105, а зазначене рішення залишено без змін.

Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження по стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (надалі - Відповідач) на користь Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод" (надалі - Позивач) 5 600 000,00 грн. загальної номінальної вартості облігацій, емітованих Відповідачем, та 801 890,00 грн. доходу за ними (загалом 6 401 890,00 грн.) на виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.07.2011 року по справі №20/105 (арк. с. 15-17).

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судовими рішенням та постановами судів апеляційної інстанції у справі № 20/105 встановлено факти, які мають преюдиційне значення для даної справи, а саме, що відповідач зобов’язаний виконати свої обов’язки щодо викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та сплатити позивача 801 890,00 гривень доходу за ними.

Даним судовим рішенням встановлено факт наявності у відповідача зобов’язання з дострокового повернення коштів витрачених позивачем на придбання облігацій, тобто настання строку його виконання.

Відповідач свої зобов'язання по викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та 801 890,00 гривень доходу за ними перед позивачем повинен був виконати до 30 березня 2010 року відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, а виконав їх в повному обсязі лише 26 квітня 2011 року, чим прострочив виконання грошового зобов'язання.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 459 085,75 грн. інфляційних та 191 395,43 грн. річних.

Зокрема згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідачу нараховані три проценти річних за період з 31 березня 2010 року по 11 жовтня 2010 року на суму 102 605,63 гривень та індекс інфляції за період з березня по жовтень на суму 224066,15 гривень.

В подальшому, в ході виконавчого провадження по справі № 20/105 з відповідача було стягнуто 714 409,32 грн. Вони були одержані Позивачем 12.10.2010 року, про що свідчить виписка з рахунку Позивача та виписка з виконавчого провадження, розмішена у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (арк. с. 78-84).

В зв'язку з вище викладеним, позивачем нараховані відповідачу три проценти річних за період з 12 жовтня 2010 року по 17 січня 2011 року на суму 45811,49 гривень та індекс інфляції за період з 19 жовтня 2010 року по 17 січня на суму 90999,69 гривень (копія розрахунку в матеріалах справи).

В подальшому в ході виконавчого провадження по справі № 20/105 на користь Позивача з Відповідача було стягнуто 23.02.2011 року 555903,83 грн., 22.03.2011 року 121.65 грн., 26.04.2011 року 5157191,20 грн., про що свідчать виписки з рахунку Позивача (арк. с. 78-87).

З урахуванням викладеного позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій нарахував відповідачу до стягнення: три проценти річних за період з 18 січня 2011 року по 22 лютого 2011 року на суму 16828,71 гривень та індекс інфляції за січень 2011 року на суму 56874.81 гривень; три проценти річних за період з 23 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року на суму 11 387,88 гривень та індекс інфляції за лютий 2011 року на суму 15394,73 гривень; три проценти річних за період з 22 березня 2011 року по 25 квітня 2011 року на суму 14 761,72 гривень та індекс інфляції за березень 2011 року на суму 71 840,37 гривень (копія розрахунку в матеріалах справи арк. с. 70, 93).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач прострочив виконання своїх зобов’язань по викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та сплати 801890,00 гривень доходу за ними; що наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних складено в відповідності до закону та арифметично вірно.

При цьому, задовольняючи заяву відповідача про надання відстрочки у виконанні рішення суд виходив з того, що про наступне просив відповідач подаючи відповідну заяву, в якій, зокрема, зазначив про несприятливе фінансове становище, а також те, що негайне виконання судового рішення це фінансове становище значно погіршить.

Викладені вище висновки господарського суду, які були покладені в основу судового рішення в частині задоволення позову, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування прийнятого по справі рішення в даній частині.

Однак, суд безпідставно задовольнив подану відповідачем заяву про надання відстрочки у виконанні судового рішення, проігнорувавши при цьому вимоги закону, згідно з якими відповідна відстрочка надається стороні лише у виняткових випадках а та на підставі належних та допустимих доказів існування обставин, що можуть зумовлювати надання такої відстрочки. Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не - передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Господарський суд правомірно зазначив, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що господарський суд нібито безпідставно та всупереч закону встановив факт наявності у відповідача перед позивачем простроченого зобов’язання з виплати облігацій, та як наслідок, безпідставно поклав на відповідача відповідальність у вигляді сплати інфляційних та річних за прострочення такої оплати побудовані останнім на вільному тлумаченні окремих положень Закону, спростовуються положеннями ст. 35, 86 ГПК України, ст. ст. 526, 530 ЦК України, тощо.

При цьому, факт наявності у відповідача зобов’язання по достроковому викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та сплати 801890,00 гривень доходу за ними встановлено судовими рішенням та постановами судів різних інстанцій по справі № 20/105.

Станом на момент винесення оскаржуваного рішення зазначені судові рішення вже виконані, тобто фактично відповідачем було виконані своїх зобов’язання з викупу облігацій, проте з певним простроченням.

З моменту виконання судового рішення та викупу акцій зобов’язання відповідача, які містяться і Інформації про випуск облігацій ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук, на обов’язок виконання якої позивачем наполягає відповідач, припинилося в зв’язку з його виконанням.

Згідно зі ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарський спір), не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Строк виконання зобов’язання з дострокового викупу акцій та виплати доходу, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, почав свій відлік з момент отримання від позивача 23.07.2010 р. відповідної вимоги за № 56/215 від 18.03.2010 р. Відповідно, прострочення виконання зобов’язання почалося з моменту сплину встановленого вказаною статтею строку на виконання відповідних вимог.

Посилання відповідача на те, що в даному випадку преюдиціальне значення мають саме факти встановлені рішенням господарського суду зі справи, а не норми права на які суди в них посилались, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку в межах справи № 20/105 судами різних інстанцій, в т.ч. Вищим господарським судом України, встановлено саме факт наявності у відповідача зобов’язання по достроковому викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та сплати 801890,00 гривень доходу за ними.

Так само безпідставними колегія суддів вважає посилання відповідача на те, що згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, що нібито спростовує вимоги позивача про сплату на його користь інфляційних та річних, оскільки статтею 1050 ЦК України зокрема передбачено, що Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Зазначене свідчить про наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних та річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, незалежно від обов’язку позичальника сплатити проценти.

Відповідно до ст. 163 ГК України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 № 332 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.10.2006 № 1178), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за № 706/8027 передбачено, що розміщення, обіг та емісія встановлюються проспектом емісії цінних паперів.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” проспект емісії цінних паперів –це документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) емітент цінних паперів (далі - емітент) - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Статтею 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) передбачено, що облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Згідно з статтею 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Положенням про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.07.2003 № 322 (в редакції, яка діяла на момент придбання облігацій) емітент облігацій підприємств - підприємства усіх передбачених законом форм власності, об'єднання підприємств, створені відповідно до чинного законодавства, акціонерні та інші товариства, що від свого імені випускають облігації і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов емісії цих облігацій ; оголошення про випуск облігацій обов'язково має містити відомості про: найменування емітента, орган, який прийняв рішення про випуск облігацій, дату і номер протоколу рішення про випуск, характеристику облігацій, що випускаються (іменні, на пред'явника, процентні, безпроцентні, що вільно обертаються, з обмеженим колом обігу, звичайні, з додатковим забезпеченням), розмір доходу за облігаціями, строки та порядок продажу облігацій, строки погашення та строки виплати процентного доходу, можливість подання облігацій для дострокового погашення (викупу), можливість обміну облігацій на акції.

Разом з тим, Положеннями ст. 8 ЦК України визначено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

До відносин, що склалися між сторонами стосовно викупу облігацій, за аналогією можна застосувати положення ст.1052 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У зв’язку із розірванням договору поруки від 09.12.2004 р., сталася втрата забезпечення виконання зобов’язання за обставин, за які позикодавець (власник облігацій, позивач) не несе відповідальності. Відповідальність за це несе емітент, оскільки розірвання договору відповідно до вищезазначеного судового рішення сталося з його вини. Відтак, кошти, витрачені позивачем на придбання облігацій, підлягають достроковому поверненню на підставі Закону, незалежно від умов розміщення облігацій ВАТ «КЗТВ», на чому наполягає відповідач.

Зазначені обставини знайшли своє відображення в судових рішеннях по справі № 20/105.

Відтак, з відповідача було стягнуто 5600000 грн. –суму загальної номінальної вартості за 56 облігаціями та 801890 грн. - суми доходу за облігаціями.

Обов’язку по достроковому викупу 56 облігацій загальної номінальної вартості в сумі 5600000,00 гривень та сплати 801890,00 гривень доходу за ними відповідач, в т.ч. за рішенням суду у справі № 20/105, не виконав.

Статтею 115 ГПК України закріплено Конституційний принцип обов’язковості виконання рішень, постанов господарського суду, що набрали законної сили.

Зазначене спростовує доводи відповідача про порушення позивачем умов розміщення облігацій ВАТ «КЗТВ», власником яких є позивач, згідно з Інформацією про випуск облігацій ВАТ «КЗТВ», що опублікована в газеті «Дивіденди»№ 21 (96) від 17.07.2004 р. зі змінами, опублікованими в газеті «Дивіденди»№ 28 (103) від 04.11.2004 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у визначений законом строк. Даний строк починає свій відлік з моменту, коли позивач з метою відновлення свого порушеного права звернувся з відповідними вимогами до відповідача, а не з моменту винесення судового рішення (на чому наполягає відповідач в скарзі), яким було лише підтверджено правомірність раніше заявлених вимог позивача стосовно дострокового викупу облігацій.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування судом до стягнення інфляційних та річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних складено в відповідності до закону та арифметично вірно, в зв’язку з чим, зроблені на цій підставі висновки суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 459 085,75 грн. інфляційних та 191 395,43 грн. річних є законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду від 16.11.2011 р. у справі № 18/1260/11 колегія вважає безпідставними, оскільки остаточного рішення у справі № 18/1260/11, яке набрало законної сили, ще не прийнято, висновки, викладені в постанові від 16.11.2011 р. по справі № 18/1260/11 під час розгляду даної справи, відповідно до положень процесуального законодавства України не є обов’язковими, та повинні розглядатися судом за правилами, визначеними ст. 32, 43 ГПК України.

До того ж, в даному випадку колегія суддів під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів в сукупності з іншими доказами враховує умови випуску облігацій, які містить Інформація про випуск облігацій ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук, та їх дію з урахуванням встановленого судовим рішенням обов’язку відповідача по достроковому викупу облігацій.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними висновки господарського суду стосовно необхідності надання відповідачу відстрочки у виконанні рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд. який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан. ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як свідчить оскаржуване рішення підставами для надання відстрочки суд першої інстанції визначив несприятливе фінансове становище ВАТ "Кременчуцького заводу технічного вуглецю", що підтверджується довідкою останнього від 28.09.2011 року. підписану Директором ВАТ "Кременчуцького заводу технічного вуглецю" В.В. Яворським та головним бухгалтером Л.В. Соловйовою.

Проте, при цьому суд проігнорував той факт, що відомості, зазначені в довідці ВАТ "Кременчуцького заводу технічного вуглецю" від 28.09.2011 року не підтверджуються жодним первинним (в т.ч. бухгалтерським) документом. Тобто, зазначені обставини відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України, жодним чином не доведені.

Разом з тим, позивачем додано до апеляційної скарги витяг з інформаційної бази Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка є загальнодоступною, стосовно фінансового стану ВАТ "Кременчуцького заводу технічного вуглецю".

Зазначений витяг свідчить про те, що в 2-му кварталі 2011 р. підприємство має прибуток, і у нього наявні грошові кошти на рахунках, які можна спрямувати на виконання судового рішення по даній справі.

Крім того, суд надаючи відстрочку не звернув уваги на те, що підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, що вплинуло на майнові права та інтереси позивача. Тобто надання відстрочки в даному випадку також призведе до порушення майнових прав та інтересів позивача.

Отже, фактична відсутність доказів незадовільного фінансового стану як обставини, що унеможливлює та ускладнює виконання рішення, відсутність доказів винятковості випадку відповідача, наявність фактичних даних, що свідчать про нормальний фінансовий стан відповідача, та порушення при наданні відстрочки майнових прав позивача, у сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.11 р. по справі № 18/1261/11 в частині надання Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук відстрочки у виконанні рішення до 01.06.2012 р. підлягає скасуванню скасувати, а відповідне клопотання останнього про надання такої відстрочки задоволенню не підлягає.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 3252,40 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування. При цьому, доводи вимоги відповідача про скасування судового рішення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка задовольнити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.11 р. по справі № 18/1261/11 в частині надання Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук відстрочки у виконанні рішення до 01.06.2012 р. скасувати.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (39609, Україна, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, код ЄДРПОУ 00152299) на користь Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод" (084609, Донецька область, м. Горлівка, вул. Умова, 3, п/р 26006959676320 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 25601255) 3252,40 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.