Постанова № 19986447, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/091/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя ,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, м. Харків, ( вх. № 1600Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. по справі № 5023/091/11,

за позовом - фізичної особи - ОСОБА_2, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект», м. Харків,

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, у січні 2011 р. звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (після уточнення позовних вимог т. 1 а.с. 92-93) просила стягнути з відповідача на свою користь вартість належної їй пропорційної частки прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р., вартість належної їй пропорційної частки чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р. та зобовязати товариство до державної реєстрації змін в його статуті у звязку зі зміною у складі учасників товариства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. ( суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено частково. Стягнуто на користь фізичної особи ОСОБА_2 вартість частини майна ТОВ «Інститут «Харківпроект»у розмірі 8693,37 грн., частину прибутку ТОВ «Інститут «Харківпроект»у розмірі 2330,98 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 2 а.с. 113-122).

Позивач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. і додатково стягнути з відповідача на користь позивача (148782,90 грн. - 8693,37 грн.) = 140089,53 грн. її пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства і 4421,98 грн. її пропорційної частки у прибутку товариства за 2006 рік; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін; витрати по оплаті судових витрат просить покласти на відповідача по справі (т. 2 а.с. 130-132, 136-138).

У апеляційній скарзі (з урахуванням заяви про виправлення описки у розрахунках) позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції безпідставно було відмовлено позивачеві у призначення експертизи щодо визначення дійсної ринкової вартості майна. Судом безпідставно при прийнятті оскаржуваного рішення обрано розрахунок відповідача, який не є прийнятним.

Позивачка стверджує, що через те, що суд безпідставно відмовив їй у призначенні експертизи, вона вимушена була звернутися до субєкта оціночної діяльності, який провів оцінку вартості майна відповідача станом на дату виходу позивачки з товариства, яка становить 49103265,70 грн., а відтак, пропорційна частка позивачки у статутному капіталі товариства становить 148782,90 грн. (0,303%). Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення її вимоги про стягнення частки прибутку за 2006 р., що складає 4421,98 грн., виходячи із загальної суми прибутку за 2006 р. у розмірі 1459400,00 грн.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка та не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до прийняття неправильного рішення (т. 3 а. с. 3-8).

Відповідач стверджує, що надані ним розрахунки, які покладені судом в основу оскаржуваного рішення, складені з урахуванням положень чинного законодавства. Відповідач вважає, що визначення позивачем сум стягнення із застосуванням ринкової вартості майна, не узгоджується ані з приписами чинного законодавства, ані з наявною судовою практикою.

Відповідач вважає, що позивач у апеляційній скарзі змінює позовні вимоги, які були заявлені у суді першої інстанції. Відповідач стверджує, що у суді першої інстанції позивачем не надавалися докази, що подані до суду апеляційної інстанції (а саме: розрахунок, здійснений на підставі даних ТОВ «СІТ-Консалт»). Ані позовна заява, ані уточнена позовна заява не містили розрахунку вартості частки майна, що підлягає виплаті учаснику та яка становить 148782,90 грн. Більш того, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавався інший розрахунок вартості частки майна 302125,76 грн., який ґрунтувався на даних іншої юридичної особи АН «Аверс». Однак, відповідач вважає такий розрахунок неприйнятним, оскільки позивачем належним чином не була оформлена заява про збільшення позовних вимог та відповідно не сплачено держмито.

Відповідач також вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 4421,98 грн. частки прибутку, оскільки така вимога не заявлялася позивачем у суді першої інстанції.

Отже, на думку відповідача, визначення позивачем вартості частки майна товариства у розмірі 148782,90 грн. та суми прибутку, що підлягає стягненню додатково у розмірі 4421,98 грн. є збільшенням позовних вимог, що заявлені у суді першої інстанції, що суперечить приписам ст. 22 ГПК України, якою передбачено можливість збільшення позовних вимог лише до прийняття рішення по справі.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції ґрунтовно відмовлено позивачу у проведенні експертизи, оскільки дійсної потреби у її проведенні не було, т. я. відповідачем надано необхідні дані та розрахунки, що складені з урахуванням положень чинного законодавства та на підставі документів бухгалтерського і фінансового обліку відповідача.

06.06.2011 р. позивачкою подано документально-правове обгрунтування апеляційної скарги (т. 3 а.с. 23-25), в яких вона детально описує свої трудові та корпоративні взаємовідносини з відповідачем та наводить розрахунки позовних вимог.

Також, 06.06.2011 р. (т. 3 а.с. 26) позивачкою надано клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом заборони відповідачу відчужувати нерухоме майно (чисті активи) у будь-який спосіб у межах заявлених позовних вимог. Подана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від будь-яких спілкувань з позивачем та постійно здійснює відчуження нерухомості стороннім особам, що може призвести до зменшення частки позивачки.

В судовому засіданні 08.06.2011 р. представником позивачки заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи, провадження якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Бокаріуса (т. 3 а.с. 28-29). У клопотання також заявлено про витребування у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та у КП «Харківське БТІ»певних доказів (інформацію щодо того, де на обліку перебуває товариство, всі інвентарні справи на обєкти нерухомості, що належать відповідачу). Оплату витрат на проведення експертизи представник позивачки гарантує.

Відповідачем 08.06.2011 р. надані пояснення (т. 3 а.с. 30-35), в яких міститься заперечення щодо призначення у справі експертизи, оскільки, як вважає відповідач, ним надані всі необхідні дані для вирішення спору. НА думку відповідача, ним правомірно в основу розрахунків покладені дані балансової вартості майна товариства, які відображають дійсні показники майнового стану підприємства за певний період.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. (т. 3 а.с.39-41) клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення з тих підстав, що позивачем не надано жодних обґрунтувань на його підтвердження, крім того таке клопотання не узгоджується з приписами чинного законодавства, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, а у клопотанні позивач просить заборонити відповідачу відчужувати нерухоме майно (чисті активи).

Що ж стосується клопотання позивача про призначення судової експертизи, колегією суддів таке клопотання задоволено частково та на вирішення судовому експерту поставлені інші питання, ніж ті, що зазначені позивачем. Крім того, колегією суддів зазначено, що клопотання позивача в частині витребування у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та у КП «Харківське БТІ»певних доказів, заявлено передчасно, оскільки необхідність таких доказів має вирішувати експерт.

Таким чином, ухвалою від 08.06.2011 р. призначено у справі № 5023/091/11 судову експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) який прибуток був одержаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект», м. Харків станом на 07.03.2007 р. та яка пропорційна частка цього прибутку належить до виплати ОСОБА_2 на відповідну дату;

2) яка дійсна (ринкова) вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект», м. Харків станом на 07.03.2007 р. та яка пропорційна частка таких активів товариства належить до виплати ОСОБА_2 на відповідну дату;

3) яка балансова вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект», м. Харків станом на 07.03.2007 р.

Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, на адресу якого ухвалено надіслати матеріали справи № 5023/091/11.

Також ухвалено керівництву Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса забезпечити попередження експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Зобов'язано Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса надіслати копію висновку експерта сторонам відповідно до частини 1 статті 42 ГПК України.

Покладено витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи на позивача, ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку оплатити рахунок та докази оплати надати Харківському апеляційному господарському суду.

Провадження у справі № 5023/091/11 зупинено до закінчення проведення призначеної судової експертизи.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса надав рахунок № 1814 від 22.06.2011 р. на суму 4935,00 грн. (т. 3 а.с. 43-44) за виконання експертного дослідження та 16.07.2011 р. представником позивачки ОСОБА_3 такий рахунок був оплачений, що підтверджується доданою до справи копією квитанції № 19/1 від 16.07.2011 р. (т. 3 а.с. 46-47).

11.08.2011 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 6598 від 02.08.2011 р. (т. 3 а.с. 50-55) разом з супровідним листом від 03.08.2011 р. № 6598 (т. 3 а.с. 49), з якого вбачається, що матеріали справи передані до лабораторії судової будівельно-технічної експертизи для вирішення другого питання ухвали.

22.08.2011 р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для висновку експертизи (т. 3 а.с. 57-58), а саме, судовий експерт просив вказати, які активи перебували на балансі відповідача станом на 07.03.2007 р. У разі наявності на балансі нерухомого майна, - надати технічні паспорти або креслення архітектурно-будівельної частини на вказане вище майно; у разі наявності на балансі рухомого майна та обладнання надати технічну документацію на вказане вище майно з зазначенням року введення в експлуатацію та первісної проіндексованої на період березня 2007 р. балансової вартості.

09.09.2011 р. відповідача повідомлено про необхідність надання документів, зазначених експертом у клопотанні (т. 3 а.с. 60).

03.11.2011 р. на адресу суду від відповідача надійшов лист (т. 3 а.с. 65) про неможливість надання запитуваних у клопотанні документів, оскільки через динамічні зміни у складі нерухомості, що належить відповідачу (відчуження, перепланування, реконструкція) за останні 5 років технічні паспорти неодноразово змінювались та на сьогоднішній день у відповідача є технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: м. Харків пр. Леніна, 38 станом на 2010 р. Креслення архітектурно-будівельної частини проекту будівлі за вказаною адресою не збереглися у звязку із значним віком будівлі (понад 50 років).

Відповідач у вказаному листі також стверджує, що надання технічної документації на рухоме майно ТОВ «Інститут «Харківпроект»також є неможливим у звязку із випадковим знищенням карток обліку основних засобів, що сталося у вересні 2010 р. внаслідок затоплення приміщення архіву, яке знаходиться у підвалі будівлі інституту. Іншою технічною документацією, що містить характеристику майна та дату введення його в експлуатацію відповідач не володіє.

Отже, як стверджує відповідач, ненадання витребуваних експертом документів сталося через відсутність таких документів у розпорядженні інституту.

Про відповідне Харківський апеляційний господарський суд повідомив Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса (т. 3 а.с. 66), а 09.11.2011 р. до суду надійшло повідомлення № 8223 від 28.10.2011 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи через ненадання витребуваних додаткових документів та недостатність наданих матеріалів справи для повноти дослідження і надання висновку (т. 3 а.с. 67-69).

Ухвалою від 14.11.2011 р. (т. 3 а.с. 70-71) поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 21.11.2011 р. (в межах 2-місячного строку), про що сторони повідомлені телефонограмами (т. 3 а.с. 72-73).

18.11.2011 р. представником позивача подані заяви про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів з тих підстав, що він не може прийняти участь у даній справі через те, що буде брати участь у кримінальній справі (т. 3 а.с. 75-76).

Від представника відповідача також надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з тих підстав, що він буде приймати участь у іншій судовій справі (т. 3 а.с. 78-79).

Ухвалою від 21.11.2011 р. задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та розгляд справи відкладено на 05.12.2011 р. (т. 3 а.с. 82-83).

В судове засідання прибув представник відповідача, який підтримав свої заперечення, що подані на апеляційну скаргу, у повному обсязі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача та позивач в судове засідання не прибули.

05.12.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він також просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати та вжити заходи по забезпеченню позову.

У поданій заяві представник позивача, зокрема, просить суд застосувати при вирішенні справи докази щодо дійсної вартості будівлі у м. Харкові по пр. Леніна, 38, що надані апелянтом, оскільки, як вважає позивач, відповідач ухилився від належного проведення товарознавчої експертизи дійсної вартості будівлі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та додатково наданих суду поясненнях і доказах доводи позивача та відповідача, заслухавши у судових засіданнях пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача вартості належної позивачці пропорційної частки прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р., вартості належної їй пропорційної частки чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р. та зобовязання товариства до державної реєстрації змін в його статуті у звязку зі зміною у складі учасників товариства. Підставою поданих позовних вимог позивачка вказувала те, що вона вийшла зі вкладу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви, а відтак, в силу приписів закону їй належить до сплати заявлені частки прибутку та активів. Позивачкою у позовній заяві та в уточненнях до неї не був конкретизований розмір таких часток, а лише зазначено дату, на яку вона просить сплатити їй вказані частки 07.03.2007 р.

09.09.2011 р. (т. 2 а.с. 51) представником позивачки до суду першої інстанції надано розрахунок суми стягнення за позовом, згідно з яким вартість частини майна, що належить позивачці, визначена у розмірі 302125,76 грн.

Відповідачем до суду першої інстанції надано інший розрахунок суми стягнення, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (балансу) т. 2 а.с. 97-98.

У звязку з наявністю спору щодо розмірів такої частки позивачем у суді першої та апеляційної інстанції і заявлялися клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не довів своїх вимог належними та допустимими доказами, оскільки визначення позивачем сум стягнення із застосуванням ринкової вартості майна не відповідає практиці розгляду спорів такої категорії. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що у вирішенні даного спору доцільно застосовувати виключно дані фінансового обліку та звітності відповідача, які були надані на вимогу суду в необхідній кількості. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції було відмовлено з тих підстав, що такі способи захисту не передбачені.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним приписам Постанови Пленуму Верховного Суду України та положенням ст. 84 ГПК України, оскільки висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ґрунтуються виключно на розрахунках відповідача, які зроблені на підставі даних балансу відповідача.

При цьому, судом не досліджено, чи здійснювалася відповідачем індексація основних фондів відповідно до приписів чинного законодавства (відповідне, на думку колегії суддів є суттєвим з огляду на те, що за даними балансу відповідача вартість основних фондів є досить низькою по відношенні до ринкової вартості таких активів).

Також, судом першої інстанції в судовому засіданні 09.03.2011 р. (протокол т. 2 а.с. 67-68) відмовлено позивачу у призначені експертизи по справі без вказання причин відмови. На думку колегії суддів, призначення судової експертизи у даному випадку є обовязковим, у звязку з чим судом першої інстанції відповідна експертиза і була призначена.

Зважаючи на усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового рішення у справі.

Матеріали справи свідчать, що предметом позовних вимог позивача (після уточнення позовних вимог т. 1 а.с. 92-93) є:

стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної їй пропорційної частки прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р.;

стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної їй пропорційної частки чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р.;

зобовязання товариства до державної реєстрації змін в його статуті у звязку зі зміною у складі учасників товариства.

Відповідно до позовної заяви та наявних у справі доказів, позивачка була засновником і учасником відповідача, що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 12 від 25.02.1994 р., статутом відповідача, витягом з ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 12-16, 19, 28-79). Зміна прізвища позивачки з «Демченко»на «Рубежанську»відбулася у зв'язку із перебуванням у шлюбі, що підтверджується наявними у справі свідоцтвами про укладання та розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 20-23).

Вищенаведені статутні та реєстраційні документи свідчать про те, що частка позивача у статутному фонді відповідача становила 18,467 грн., що у відсотковому відношенні складає 0,303%.

Вищенаведені факти не заперечувались та не спростовувались відповідачем.

Наявні у справі докази також свідчать про те, що 27.12.2006 р. позивачем була нотаріально засвідчена заява про вихід зі складу засновників відповідача, яка рекомендованим листом № 634754 28.02.2007 р. поштою була спрямована на адресу відповідача та 07.03.2007 р. була одержана останнім, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (т. 1 а.с. 17-18).

У заяві позивачка просила виділити її частку в натурі, а у разі неможливості виділення виплатити їй вартість частини майна, яка пропорційна її частці.

Як стверджує позивачка (відповідний факт не заперечується відповідачем) відповідна вартість їй не була виплачена, 15.11.2010 р. нею був одержаний витяг з ЄДРПОУ, зі змісту якого вона дізналася, що заява по суті не розглянута і вона до цього часу значиться як учасник товариства відповідача, що й стало підставою для подання позову, який за своєю правовою природою є корпоративним спором (спір між господарським товариством та його учасником, який вибув).

Право позивача на вихід зі складу учасників товариства, одержання частини прибутку товариства та отримання вартості належної пропорційної частки чистих активів товариства передбачено ст. ст. 100, 116 ЦК України, ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, усе вищенаведене дає підстави стверджувати, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обовязків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників, а тому, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення-з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Як встановлено вище та не спростовано відповідачем, 07.03.2007 р. відповідач був повідомлений про вихід позивача зі складу учасників, так як отримав цієї дати його нотаріально посвідчену заяву.

Отже, вищенаведені виплати відповідач повинен був здійснити до 07.03.2008 р., однак, такого зроблено не було. Таким чином, станом на дату подання позову право позивача на отримання частини прибутку та частки чистих активів було порушено. Колегія суддів зазначає, що оскільки позовна заява подана до суду у січні 2011 р., а порушене право позивача рахується з 07.03.2008 р., то строк позовної давності не минув, а відтак, заява відповідача про застосування цього строку (т. 1 а.с. 134) не підлягає задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи у суді першої інстанції між сторонами існував спір щодо фактичної дати виходу позивачки зі складу учасників товариства, оскільки в матеріалах справи міститься і інша її заяви про вихід, що датована 23.12.2010 р. (т. 2 а.с. 7). При цьому відповідач також стверджував, що позивачка зареєструвалася та приймала участь у зборах учасників товариства, що відбулися 10.12.2007 р. (т. 2 а.с. 1-6). В суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував того факту, що позивачка вважається такою, що вийшла зі складу учасників 07.03.2007 р.

Надаючи відповідну правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів вважає, що датою виходу позивачки зі складу учасників є 07.03.2007 р., оскільки вищенаведені норми чинного законодавства визначають датою виходу саме дату подання заяви про вихід. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач заяву про вихід позивачки отримав саме 07.03.2007 р.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено можливості поновлення учасника у складі товариства, анулювання (неврахування) поданої заяви з тих чи інших підстав, а відтак, заява позивачки від 23.12.2010 р. не може бути підставою для неврахування первісної її заяви.

Що ж стосується участі позивачки у зборах товариства відповідача на думку колегії суддів, позивачка безпідставно приймала участь у таких зборах, однак, відповідне не відноситься та не впливає на суть взаємовідносин у даній справі.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачка вийшла зі складу учасників саме 07.03.2007 р. та до 07.03.2008 р. їй слід було сплатити пропорційну частку прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р. та вартість належної їй пропорційної частки чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р.

Саме такі вимоги і були заявлені в уточненій позовній заяві та такі вимоги повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, зокрема ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якою при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника.

При цьому, як зазначено у п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства».

Матеріали справи свідчать, що позивачем у позовній заяві та в уточненнях до неї не був конкретизований розмір таких часток, а лише зазначено дату, на яку вона просить сплатити їй вказані частки 07.03.2007 р. Відповідне пояснювалось відсутністю даних щодо розміру прибутку та ринкової (чи будь-якої іншої) вартості майна.

В подальшому, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано розрахунок суми стягнення за позовом, згідно з яким вартість частини майна, що належить позивачці, визначена у розмірі 302125,76 грн. (т. 2 а.с. 51). Відповідний розрахунок зроблений позивачем на підстав довідки ТОВ фірма «Аверс»№ 8 від 09.03.2011 р. щодо вартості 1 кв. м аналогічних спірним офісних приміщень. Відповідачем же до суду першої інстанції надано інший розрахунок суми стягнення, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (балансу) т. 2 а.с. 97-98.

У звязку з наявністю спору щодо розмірів такої частки позивачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке, на думку колегії суддів, безпідставно було залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі позивачем заявлено до стягнення:

148782,90 грн. - її пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р.;

частину прибутку ТОВ «Інститут «Харківпроект»у розмірі 2330,98 грн. станом на 07.03.2007 р.;

4421,98 грн. її пропорційної частки у прибутку товариства за 2006 рік;

На підтвердження вимог апеляційної скарги щодо стягнення 148782,90 грн. пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р. позивач посилається на висновок від 24.03.2011 р. про вартість нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Харків пр. Леніна, 38 станом на червень 2007 р., що виконаний субєктом оціночної діяльності ТОВ «СІТ Консалт»на запит адвоката ОСОБА_3 згідно договору від 10.03.2011 р. на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності від 10.04.2008 р. № 6787/08 (т. 2 а.с. 141-147).

Подаючи до суду апеляційної інстанції додатковий доказ, апелянт посилався на те, що оскільки судом першої інстанції безпідставно було відмовлено позивачеві у призначення експертизи щодо визначення дійсної ринкової вартості майна, він вимушений був звернутися до субєкта оціночної діяльності, який провів оцінку вартості майна відповідача станом на дату виходу позивачки з товариства, яка становить 49103265,70 грн., а відтак, пропорційна частка позивачки у статутному капіталі товариства становить 148782,90 грн. (0,303%).

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти поданий позивачем додатковий доказ у справі, оскільки, як встановлено вище, судом першої інстанції дійсно 09.03.2011 р. (протокол т. 2 а.с. 67-68) безпідставно було відмовлено у призначенні судової експертизи у справі та після цього, 10.03.2011 р. адвокатом позивачки укладено договір з субєктом оціночної діяльності. Однак, відповідний висновок зроблено 24.03.2011 р., тоді як оскаржуване рішення прийнято раніше 21.03.2011 р.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вірно посилався на п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», який, з посиланням на норми чинного законодавства, зазначає про те, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, чи здійснювалась відповідачем індексація своїх актив та період її здійснення, оскільки Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості таких категорій активів товариства основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові і поточні біологічні активи.

Також, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано абз. 4, 5 п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», згідно з якими будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а тому господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов з товариства, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості обєктів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

На підставі вищенаведеного, та враховуючи те, що дані, що надані сторонами суттєво відрізняються, судом апеляційної інстанції і була призначена у справі судова експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) який прибуток був одержаний відповідачем станом на 07.03.2007 р. та яка пропорційна частка цього прибутку належить до виплати ОСОБА_2 на відповідну дату;

2) яка дійсна (ринкова) вартість чистих активів відповідача станом на 07.03.2007 р. та яка пропорційна частка таких активів товариства належить до виплати ОСОБА_2 на відповідну дату;

3) яка балансова вартість чистих активів відповідача станом на 07.03.2007 р.

11.08.2011 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 6598 від 02.08.2011 р. (т. 3 а.с. 50-55), згідно з яким експертом встановлено, що пропорційна частка прибутку, що належить до виплати ОСОБА_2 станом на 07.03.2007 р. становить 2330,98 грн.

Відповідні дані, вирахувані експертом, виходячи з суми прибутку, що відображена в балансі станом на 31.03.2007 р., збігаються з даними відповідача та не заперечуються позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача частини прибутку ТОВ «Інститут «Харківпроект»станом на 07.03.2007 р., що складає 2330,98 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення 4421,98 грн. її пропорційної частки у прибутку товариства за 2006 рік відповідні вимоги не узгоджуються з приписами чинного законодавства, оскільки, як встановлено вище, позивач має право на отримання частини прибутку, одержаного товариством у відповідному році виходу та така частка повинна розраховуватись на дату виходу учасника з товариства. Виплата частини прибутку при виході учасника з товариства за всі попередні роки не передбачена нормами чинного законодавства. Окрім того, такі вимоги не були предметом дослідження у суді першої інстанції (не заявлялися).

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 148782,90 грн. - її пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р., колегія суддів вважає за необхідне такі вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено вище, для вирішення правомірності заявлення позовних вимог у цій частині судом апеляційної інстанції у справі призначена експертиза.

22.08.2011 р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для висновку експертизи (т. 3 а.с. 57-58), а саме, судовий експерт просив вказати, які активи перебували на балансі відповідача станом на 07.03.2007 р. У разі наявності на балансі нерухомого майна, - надати технічні паспорти або креслення архітектурно-будівельної частини на вказане вище майно; у разі наявності на балансі рухомого майна та обладнання надати технічну документацію на вказане вище майно з зазначенням року введення в експлуатацію та первісної проіндексованої на період березня 2007 р. балансової вартості.

09.09.2011 р. відповідача повідомлено про необхідність надання документів, зазначених експертом у клопотанні (т. 3 а.с. 60).

03.11.2011 р. на адресу суду від відповідача надійшов лист (т. 3 а.с. 65) про неможливість надання запитуваних у клопотанні документів, оскільки через динамічні зміни у складі нерухомості, що належить відповідачу (відчуження, перепланування, реконструкція) за останні 5 років технічні паспорти неодноразово змінювались та на сьогоднішній день у відповідача є технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: м. Харків пр. Леніна, 38 станом на 2010 р. Креслення архітектурно-будівельної частини проекту будівлі за вказаною адресою не збереглися у звязку із значним віком будівлі (понад 50 років).

Відповідач у вказаному листі також стверджує, що надання технічної документації на рухоме майно ТОВ «Інститут «Харківпроект»також є неможливим у звязку із випадковим знищенням карток обліку основних засобів, що сталося у вересні 2010 р. внаслідок затоплення приміщення архіву, яке знаходиться у підвалі будівлі інституту. Іншою технічною документацією, що містить характеристику майна та дату введення його в експлуатацію відповідач не володіє.

Отже, як стверджує відповідач, ненадання витребуваних експертом документів сталося через відсутність таких документів у розпорядженні інституту.

Про відповідне Харківський апеляційний господарський суд повідомив Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса (т. 3 а.с. 66), а 09.11.2011 р. до суду надійшло повідомлення № 8223 від 28.10.2011 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи через ненадання витребуваних додаткових документів та недостатність наданих матеріалів справи для повноти дослідження і надання висновку (т. 3 а.с. 67-69).

Отже, на думку колегії суддів, проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі щодо визначення дійсної (ринкової) вартості чистих активів відповідача станом на 07.03.2007 р. та пропорційної частки таких активів товариства, що належить до виплати ОСОБА_2 на відповідну дату сталося через ненадання відповідачем витребуваних експертом документів.

Як зазначено вище, відповідач вказував на відсутність таких документів у розпорядженні інституту. Однак, відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції жодних доказів та підтвердження вищенаведеного. Не зазначено, які ж дії ним здійснено на відновлення такої документації, ін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищенаведені твердження відповідача є безпідставними та не доведені належними доказами, а дії відповідача щодо ненадання витребуваних документів спрямовані на ухилення від проведення експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ «Інститут «Харківпроект»станом на 07.03.2007 р.

Усе вищенаведене свідчить про те, що судом апеляційної інстанції в силу приписів ст. 4-3 ГПК України створені сторонам усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, однак, відповідач ухилявся від виконання вказівок суду з метою ухилення від виплати позивачці дійсної належної їй частки.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе прийняти у якості належного доказу по справі поданий позивачем висновок від 24.03.2011 р. про вартість нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Харків пр. Леніна, 38 станом на червень 2007 р., що виконаний субєктом оціночної діяльності ТОВ «СІТ Консалт»на запит адвоката ОСОБА_3 згідно договору від 10.03.2011 р. на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності від 10.04.2008 р. № 6787/08 (т. 2 а.с. 141-147).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідний висновок здійснений субєктом оціночної діяльності, у висновку зазначено номер та дату сертифіката оціночної діяльності, та відповідні висновки відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не приймає у якості належних доказів подані до суду першої інстанції розрахунки відповідача, оскільки, як встановлено вище, відповідні розрахунки та дані балансу не містять доказів того, що відповідачем здійснювалась індексація своїх активів.

Окрім того, за даними балансу станом на 31.03.2007 р. (т. 2 а.с. 72) та наданим відповідачем розрахунком (т. 2 а.с. 97-98) вартість майна відповідача визначена виходячи із суми 2869100,00 грн., а зважаючи на те, що станом на дату виходу позивача зі складу учасників відповідач мав у власності більше 10000,00 кв. м. нежитлових будівель, що розташовані у центрі міста, - відповідні розрахунки відповідача є досить сумнівними.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача щодо того, що позивач у апеляційній скарзі змінює позовні вимоги, які були заявлені у суді першої інстанції, оскільки відповідне спростовується матеріалами справи.

Що ж стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача до державної реєстрації змін в його статуті у зв'язку зі зміною у складі учасників (уточнена позовна заява), колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту в цій частині (відповідні вимоги не відповідають ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України і ст.ст. 7, 10 та 54 Закону України «Про господарські товариства»).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню: рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 148782,90 грн. належної її пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р. та частини прибутку ТОВ «Інститут «Харківпроект»у розмірі 2330,98 грн. станом на 07.03.2007 р. підлягають задоволенню у повному обсязі, а в іншій частині вимоги позову та апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню також і заява позивача від 05.12.2011 р. про вжиття заходів по забезпеченню позову, оскільки відповідна заява вже розглянута та у її задоволенні було відмовлено ухвалою апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. (т. 3 а.с.39-41).

Зважаючи на задоволення позовних вимог про стягнення грошових сум, колегія суддів вважає за необхідне віднести на відповідача всі судові витрати, в т.ч. і сплачені позивачем грошові кошти в сумі 4935,00 грн. за виконання експертного дослідження, оскільки, як встановлено вище, проведення призначеної судом експертизи унеможливлено через ухилення відповідача від надання витребуваних експертом документів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2, ст.103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. у справі №5023/091/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект»(61166 м. Харків пр. Леніна, 38 Код 02497996 р/рахунок 26002101504101 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків МФО 351005) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні) 148782,90 грн. належної її пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р., частини прибутку ТОВ «Інститут «Харківпроект»у розмірі 2330,98 грн. станом на 07.03.2007 р., 102,00 грн. витрат по сплаті держмита за подання позову, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги та 4935,00 грн. витрат за виконання експертного дослідження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект»(61166 м. Харків пр. Леніна, 38 Код 02497996 р/рахунок 26002101504101 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків МФО 351005) на користь держбюджету (одержувач коштів - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134567, банк отримувача ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, № рахунку 31210206700003, код класифікації доходів бюджету 22030001), 2113,71 грн. держмита, що не було доплачено позивачем при поданні позову та апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

повний текст постанови складено 12.12.2011 року.