Постанова № 19986423, 12.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5021/1462/2011

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Пилипенко О.Г., посв. №17 від 11.01.2011 року

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5017 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року у справі № 5021/1462/2011

за позовом Прокурора Зарічного району міста Суми в інтересах держави в особі Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Укртехносервіс", м. Суми,

про стягнення 4363,85 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

          25.06.2011 року Прокурор Зарічного району міста Суми в інтересах держави в особі Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, позивача, у позовній заяві до господарського суду Сумської області просив суд стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Укртехносервіс", відповідача, на користь Сумської міської ради та на рахунок міського бюджету м. Суми 4363,85 грн. заборгованості з орендної плати.

          Позивач у заяві про уточнення позовних вимог, наданій до суду 28.07.2011 року, яка була прийнята господарським судом Сумської області до провадження, просив суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету 125019,51 грн. заборгованості з орендної плати.

          Рішенням господарського суд Сумської області від 13.10.2011 р. у справі № 5021/1462/2011 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено: стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Укртехносервіс" на користь міського бюджету 125019,51 грн. заборгованості з орендної плати; на користь бюджету м. Суми –1250,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач із вказаним рішенням не погоджується, вважає, що воно підлягає частковому скасуванню у зв’язку з неповним з?ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване ним рішення, в частині безпідставного стягнення 4363,85 грн. боргу та необґрунтованим стягненням 5314,00 грн. пені. Просить прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а також розстрочити виконання рішення суду.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що частиною З статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, звертає увагу на те, що у зв"язку з фінансовою кризою в країні з квітня 2009 року скоротились обсяги виробництва і підприємство не мало фінансової можливості своєчасно сплачувати орендну плату, проте вживало всіх заходів для перерахування належних платежів. А тому, на думку відповідача, господарський суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.12.2011 року на 16:00 год.

Прокурор у судовому засіданні 07.12.2011 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6115823209120 та №6115823209111 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 26.11.1997 року між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради, орендодавцем, та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Укртехносервіс», орендарем, було укладено договір № ФМ - 544 оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування нежитлові приміщення в будинку № 13 по вул. Робітниче селище в м. Суми для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до умов укладеного договору оренди та змін до нього, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за об'єкт оренди в розмірі та в термін встановлений цим договором.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що знаходиться у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 287 Господарського Кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, —відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендодавцями нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.17 Положення про Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 333-МР від 27.12.2006 року, управління укладає договори оренди майна комунальної власності, у тому числі на нежитлові приміщення, вносить до них зміни, продовжує термін їх дії у встановленому міською радою порядку та здійснює контроль надходженням орендної плати, вживає заходи щодо ліквідації заборгованості з орендної плати; виконанням орендарями договірних зобов'язань та дотримання ними умов договорів оренди.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до стататті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та ним договору оренди нерухомого майна № ФМ - 544 від 26.11.1997 р. із змінами, а саме, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за користування приміщеннями в розмірі 119604,70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 5.3. змін № 1 до договору оренди № ФМ - 544 передбачено, що у разі, якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, сума пені нарахована у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Оскільки позивач заперечував проти розстрочення сплати суми заборгованості, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення сплати суми заборгованості на 12 місяців.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що частиною З статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, звертає увагу на те, що у зв"язку з фінансовою кризою в країні з квітня 2009 року скоротились обсяги виробництва і підприємство не мало фінансової можливості своєчасно сплачувати орендну плату, проте вживало всіх заходів для перерахування належних платежів. А тому, на думку відповідача, господарський суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке

Частиною З статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

А тому, виходячи зі змісту цих норм, господарський суд має враховувати не лише інтереси та майновий стан відповідача, а й інтереси позивача, який у зв"язку із неотриманням коштів може понести значні збитки.

Також, стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Крім того, виходячи зі змісту статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення судом вимог законодавства та недотримання принципів обгрунтованості, всесторонності, повноти рішення, тоді як норми, що регулюють зменшення господарським судом пені та розстрочення виконання рішення встановлюють право, а не обов"язок господарського суду на зменшення господарським судом пені та розстрочення виконання рішення, у зв"язку з чим незастосування такого права не може свідчити про порушення судом вимог закону або про те, що рішення не є обгрунтованим, повним та всестороннім.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суд Сумської області від 13.10.2011 р. у справі № 5021/1462/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Повний текст постанови складено 12.12.2011 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Скорописова Н.І.

13.12.2011