Постанова № 19986424, 12.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 5021/1713/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі М.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 04.08.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4201С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 18.08.11 р. у справі № 5021/1713/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хвиля", с. Осоївка, Краснопільський район, Сумська область,

про стягнення 42 045,16 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ТОВ "Сумикомунтранс" (позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило зобовязати ТОВ Агрофірма "Хвиля" (відповідач) повернути на свою користь безпідставно набуте майно - 4348 літрів дизельного пального, за відповідними накладними та довіреностями. Крім того, просило понесені ним судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 серпня 2011 року у справі № 5021/1713/2011 (суддя Резніченко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 18 серпня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача. Вимоги скарги позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд зробив безпідставний висновок про наявність належної правової підстави у відповідача для набуття спірного майна (дизельного палива). Такою правовою підставою в оскаржуваному рішенні визначена наявність накладних. Проте накладна, сама-по-собі, не доводить наявність належної правової підстави для набуття майна. Такою підставою, зокрема, є господарський договір, а накладна (за умови наявності в ній усіх необхідних реквізитів) є лише документом, що підтверджує надання товару контрагенту. Але місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не вказано жодної норми закону та не наведено правочину, на підставі яких відповідачем набуте спірне майно, адже їх і не існує.

Відповідач у відзиві від 18.10.2011р. (вх.10113) проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Разом з цим відповідач зазначає, що майно було передано на підставі накладних, отримано повноважними представниками відповідача, а вимога про стягнення безпідставно отриманого майна - дизельного палива в кількості 4348 літрів є неправомірною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що враховуючи ту обставину, що позивач звернувся до суду у липні 2011р., ним пропущений строк позовної давності, оскільки відносно поставки від 03.04.2007р. строк позовної давності закінчився 03.04.2010р., а поставки від 20.06.2007р. строк позовної давності закінчився 20.06.2010р. На підставі зазначеного, відповідач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У призначене судове засідання уповноважений представник відповідача не зявився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи, наявне в матеріалах справи (т.1 а.с.120).

Колегія суддів вважає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений, у судове засідання суду апеляційної інстанції 05.12.2011р. (як і у попереднє судове засідання 19.10.2011р.) не зявився, не скориставшись своїм диспозитивним правом щодо участі у судовому процесі.

Враховуючи зазначене та, зважаючи на те, що від відповідача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає, що відповідач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право щодо участі у розгляді справи, тому розглянула апеляційну скаргу у порядку статті 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиву на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Сумської області з позовною вимогою про зобовязання ТОВ Агрофірма "Хвиля" повернути безпідставно набуте майно - 4348 літрів дизельного пального, позивач посилався на те, що згідно з відомістю б/н за квітень 2007 р. на підставі довіреності серії ЯМЮ № 455357 від 03.04.2007 року відповідачем - ТОВ АФ “Хвиля” через уповноважену ним особу - ОСОБА_2 отримано 2413 літрів дизельного палива (а.с. 22-23). Також 20.06.2007 р. відповідач - ТОВ АФ “Хвиля” отримав від позивача - ТОВ “Сумикомунтранс” ще 1935 літрів дизельного палива, про що свідчить відомість б/н за червень 2007 року та довіреність серії ЯМЮ № 455376 від 20.06.2007 року, яка видана на імя ОСОБА_3 (а.с. 24-25). Вартість 4348 літрів дизельного пального відповідач не сплатив. В межах іншої господарської справи № 14/39-10 між цими ж сторонами, по цим же правовідносинам, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що між сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови як ціна товару у встановленому законом порядку та формі, тому господарський договір між сторонами, щодо якого була досягнута згода про його укладення у спрощений спосіб, фактично не був укладений.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ “Сумикомунтранс”, місцевий господарський суд посилався на те, що майно було передано на підставі накладних, отримано повноважними представниками відповідача, а тому суд вважає, що вимога про стягнення безпідставно отриманого майна, а саме - дизельного пального в кількості 4348 літрів, є неправомірною та необґрунтованою.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 03.04.2007 р. на адресу ТОВ “Сумикомунтранс” (позивач) від ТОВ АФ “Хвиля” (відповідач) надійшов лист № 67 з проханням виділити дизельне паливо у кількості 2413 літрів.

03.04.2007 р. позивач надав відповідачу дизельне паливо в об'ємі 2413 літрів за довіреністю серії ЯМЮ № 455357 від 03.04.2007 р на ім'я ОСОБА_2. Прийняття цією уповноваженою особою дизельного палива підтверджується відомістю ТОВ “Сумикомунтранс” на видачу паливо-мастильних матеріалів за квітень 2007 р.

Також 20.06.2007 р. позивач здійснив видачу дизельного палива відповідачу в об'ємі 1935 літрів за довіреністю серії ЯМЮ № 455376 від 20,06.2007 р. на ім'я ОСОБА_3. Прийняття цією уповноваженою особою дизельного палива підтверджується відомістю ТОВ “Сумикомунтранс” на видачу паливо-мастильних матеріалів за червень 2007 р.

Як свідчать матеріали справи, факт поставки товару за наявними в матеріалах справи відомостями та довіреностями дійсно був, що не заперечується і самим відповідачем.

Загальний об'єм дизельного палива, який отримав відповідач від позивача складає 4348 літрів (2413 л + 1935 л).

Позивач звертався до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ АФ “Хвиля” за вказаним фактом надання дизельного палива.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Соп'яненко О.Ю.) від 27 липня 2010 р. у справі № 14/39-10 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленості щодо ціни переданого дизельного палива, а ціна є істотною умовою господарського договору.

Вказаним рішенням господарського суду Сумської області також встановлено факт передання дизельного палива відповідно до накладних № 42 від 3.04.2007 р. та б/н від 20.06.2007 р. Підтвердив цей факт і сам відповідач у запереченнях № 78 від 23.04.2010 р. на позов у вказаній справі (про що зазначено в даному рішенні суду).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 р. у справі № 14/39-10 вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Даною постановою також встановлено, що відповідач самостійно надав до господарського суду Сумської області вищевказані копії накладних ТОВ “Сумикомунтранс” про надання дизельного палива в об'ємі 2413 л та 1935 л.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, матеріалів справи та, враховуючи преюдиційний факт судових актів у справі №14/39-10, колегія суддів дійшла висновку про те, що у володінні відповідача без достатньої правової підстави перебуває належне позивачу майно - дизельне паливо. У звязку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ “Сумикомунтранс” та зобовязання ТОВ Агрофірма "Хвиля" повернути позивачеві безпідставно набуте майно - 4348 літрів дизельного пального.

Натомість, місцевий господарський суд вказану норму процесуального права - ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не застосував при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до висновків, що не співвідносяться з матеріалами справи, і як наслідок - до ухвалення неправильного рішення. Так, місцевий господарський суд в даному рішенні дійшов суперечливих висновків, вказавши, що «для визнання зобов'язання таким, що виникло без достатньої правової підстави, вирішальне значення має не характер поведінки набувача і не юридичні факти, на підставі яких виникає це зобов'язання, а відсутність встановлених законом або правочином підстав для набуття майна». Але місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не вказано жодної норми закону та не наведено правочину, на підставі яких відповідачем набуте спірне майно, оскільки їх і не існує.

Таким чином, встановлюючи вказаним рішенням факт наявності у відповідача правової підстави для набуття спірного майна, місцевий господарський суд фактично створив конкуренцію судових рішень, що є неприпустимим. Так, рішення про відмову у позові про стягнення боргу у зв'язку з неукладеністю господарського договору та рішення про відмову у позові про повернення безпідставно набутого майна у зв'язку з наявністю у відповідача правової підстави для його отримання є взаємовиключними та не можуть бути ухвалені одне після одного, адже таким чином ігнорується принцип встановленості преюдиційних фактів (тобто фактів, вже встановлених рішенням у спорі між тими ж сторонами).

Разом з цим, посилання відповідача на те, що позивачем в рахунок наданого дизельного палива було поставлено інші товари є також юридично неспроможним. Таке зустрічне надання матеріальних цінностей не підтверджується жодними допустимими доказами, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи таким доказом не є, жодних преюдиційних фактів вона не встановлює. Також, з листа № 67 від 03.04.2007р., в якому зазначено, що дизельне паливо замовляється відповідачем в рахунок взаємних розрахунків не вбачається, що саме було запропоновано позивачеві відповідачем у якості проведення розрахунків за отримане паливо. Більше того, акт звірки взаємних розрахунків не може слугувати доказом того, що між сторонами було укладено договір міни (бартеру), оскільки таких обставин в ньому не зазначено.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно наводяться доводи щодо спливу строку позовної давності по спірному зобов'язанню, враховуючи наступне.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правовідносини про повернення безпідставно набутого майна, врегульовані ст.ст. 1212, 1213 не є деліктними, але мають позадоговірний характер. Строк їх виконання не визначений.

У зв'язку з цим, до даних відносин у системному зв'язку має застосовуватися положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка вказує, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, частина 5 ст. 261 ЦК України має застосовуватись у зв'язку із вказаною нормою, тобто, фактично, боржнику за зобов'язанням без встановленого строку виконання встановлюється пільговий семиденний строк на виконання зобов'язання від дня отримання вимоги. А за таких обставин строк позовної давності починає свій перебіг з восьмого дня від її отримання.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 22/4, а також у п. 26 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

З матеріалів справи вбачається, що вимога ТОВ “Сумикомунтранс” про виконання зобов'язання від 24.05.2011р. за вих.№114 (т.1 а.с.33-34), відповідачем була отримана 04.06.2011 р., доказом чого є лист Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»№ 03/24/1-308 від 25.07.2011р. (т.1 а.с.68). У звязку з цим - перебіг строку позовної давності починається з 12.06.2011р., що свідчить про те, що позивач звернувся до господарського суду Сумської області за захистом свого порушеного права у межах строку позовної давності по спірному зобов'язанню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.08.11 у справі № 5021/1713/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хвиля" (42424, с. Осоївка, Краснопільський район, Сумська область, пров. Заводський, буд.4 код 03779538) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" (40007, м. Суми, вул. Менжинського, буд.3 код 05514620 п/р 26006741749 в ХФ ПАТ «Кредит промбанк», м. Харків МФО 350707) 4 348 літрів дизельного пального.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хвиля" (42424, с. Осоївка, Краснопільський район, Сумська область, пров. Заводський, буд.4 код 03779538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" (40007, м. Суми, вул. Менжинського, буд.3 код 05514620 п/р 26006741749 в ХФ ПАТ «Кредит промбанк», м. Харків МФО 350707) 420,46 грн. державного мита за подачу позову, 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 210,23 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 12.12.2011 року.