Постанова № 19986330, 06.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/6866/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 124 від 26 липня 2011 року

третьої особи - не з'явився,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4687Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11

за позовом ТОВ "Керам Деко", м. Харків

третя особа - Харківська товарна біржа, м. Харків

до 1. Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м.Харків

2. Відкритого акціонерного товариства "Харківський домобудівельний комбінат № 1", м. Харків

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11 (суддя Буракова А.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи, на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перший відповідач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідачі та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судова колегія вважає можливим розглядати справу за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - ТОВ "Керам Деко", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнень) до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (перший відповідач) та ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1»(другий відповідач) про:

- визнання дійсним договору купівлі-продажу № П-87/2009 від 12.11.2009 року, укладеного між ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат №1»та ТОВ «Керам Деко»;

- визнання за ТОВ «Керам Деко»права власності на: нежитлову будівлю під літерою ГГ-1 площею 1979,5 м2 (склад заповнювачів №2); нежитлову будівлю піл літерою ВК-1 площею 17,4 м2 (каналізаційна насосна станція), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, що набуто на підставі договору купівлі-продажу №П-87/2009 від 12.11.2009 року;

- зобов'язання КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію склад заповнювачів №2 та каналізаційну насосну станцію, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 листопада 2009 року, у відповідності до правил біржової торгівлі на ХТБ, між ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат №1», в особі ліквідатора Кадацкого С.Р., діючого на підставі постанови господарського суду Харківської області від 11 травня 2004 року по справі №Б-8547/2-23 і ухвали цього ж суду від 01 листопада 2004 року про визнання ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат №1»банкрутом, діючого через брокера 351-2 ОСОБА_2 та ТОВ «Керам Деко», в особі представника Калашника В.П., діючого через брокера №373 ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу № П-87/2009 (а.с.14).

Відповідно до пункту 1 договору, ВАТ «Керам Деко»купив виробничі автомобільні дороги (інв. № 80-145); внутрішньо майданчикові автодороги (інв. № 80-155); огорожу території (інв. № 80-140); підпорну стінку (інв. № 80-141); металеві ворота (інв. № 80-173/1); внутрішньо майданчикові сітки зливової каналізації (інв. № 80-160); внутрішньо майданчикові сітки зливової каналізації (інв. № 80-161); внутрішньо майданчикові сітки каналізації (інв. № 80-147); поза майданчикові внутрішні кабельні лінії (інв. № 80-65/1); поза майданчикові внутрішні кабельні лінії (інв. №80-149); склад заповнювачів №2 (інв. № 80-10/1); наземна галерея для подачі піску, щебеню, керамзиту (інв. №80-50); будівля перевантажувальних вузлів (інв. №80-40); станція перекачування конденсату (інв. №80-143); резервуари чистої води (інв. №80-158); каналізаційна насосна станція (інв. № 80-146). Сума продажу в ході торгів на Харківській товарній біржі склала 403391,67 грн. (чотириста три тисячі триста дев'яносто одну гривню шістдесят сім копійок), ПДВ - 80678,33 грн. (вісімдесят тисяч шістсот сімдесят вісім гривень тридцять три копійки).

Згідно статті 55 Конституції України та рішення Конституційного суду України від 25 грудня 1997 року № N 9-зп кожний має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України)

Отже, право на судовий захист у субєкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга цієї статті обовязок подання доказів покладає на сторони та інших учасників судового процесу.

Позивачем не надано доказів порушення або оспорювання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів, які свідчать про порушення чи оспорювання права позивача, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки порушення права не доведене - відсутні підстави для його судового захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, щодо невірного способу захисту права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, обраного позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Предмет позову про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу “визнання права”.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Спосіб захисту права “визнання права” застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом субєктивного права.

Договір не підпадає під категорію конкретного субєктивного права. Згідно зі статтями 626 Цивільного кодексу України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обовязків. Тому договір не можна ототожнювати з субєктивним правом.

Таким чином, спір про визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у звязку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним статті 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права, узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3 Інформаційного листа № 01-8/2229 від 25 листопада 2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору дійсним, ТОВ «Керам Деко»обрало спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і про необхідність відмови в позові.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6866/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписаний 12 грудня 2011 року