Постанова № 19986161, 06.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2011 року Справа № 5002-18/3519-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВолкова К.В.,

суддівБалюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №1-4/140 від 21.02.11, публічне акціонерне товариство "Каланчацький комбінат хлібопродуктів";

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №211юр від 05.12.11, приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 17 жовтня 2011 року у справі №5002-18/3519-2011

за позовомпублічного акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" (вул. Елеваторна, 5, Мирне, Каланчацький район, Херсонська область, 75822)

до приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а,Чернишове, Роздольненський р-н,96210)

про стягнення 73119,79 грн. заборгованості за наданні послуги

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, приватного сільськогосподарського підприємства „Чернишевське” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 73 119,79 грн. за наданні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були належним чином виконані взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2011 року у справі №5002-18/3519-2011 (суддя Осоченко І.К.) у задоволені позову публічного акціонерного товариства „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також порушенням норм процесуального права.

Так, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ціна за надані послуги встановлена відповідно до калькуляції підприємства та додатками до договору які біли направлені на адресу відповідача.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на акт-розрахунок №8 від 10 вересня 2010 року, який підтверджує факт надання послуг відповідачу, а також ціну вищевказаних послуг.

У судовому засіданні, призначеному на 06 грудня 2011 року, представник позивача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні, представник відповідача з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погодився та заперечував проти їх задоволення.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З 30 серпня 2010 року по 06 вересня 2010 року відповідачем було поставлено позивачу зерно рису серцю з метою доведення його до базисних показників.

При завезені зерна рису виробничою лабораторією було визначено якість зерна за методиками й показниками, установленими чинними нормативами Інструкції „Про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах”.

Як вказував позивач, при завезені зерна ним було направлено відповідачу для підпису в двох екземплярах договір про надання послуг по прийманню, підробки, сушці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарських культур №41 від 25 серпня 2010 року.

Також, позивачем було направлено відповідачу рахунок фактура №КС-0000508 від 28 вересня 2010 року про сплату наданих послуг.

10 вересня 2010року між сторонами було підписано акт-розрахунок №8 про проведення перевірки результатів операцій з зерном.

Після пред'явлення рахунку №КС-0000508 від 28 вересня 2010 на суму 73 119,79 грн. для оплати, розрахунки відповідачем не були проведені, що і стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана повинна сторона утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов господарського договору, частина 3 статті 180 Господарського кодексу України, у будь-якому разі віднесено питання щодо предмету, ціни та строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 даної статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами

Тобто, обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором), довіреністю тощо, та скріплюються печаткою юридичної особи.

Згідно до статті 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач скеровував на адресу відповідача 25 вересня 2010 року та 16 листопада 2010 року, тобто вже після отримання зерна рису від позивача, два проекти договорів про надання послуг по прийманню, підробки, сушці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарських культур №41.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що такий договір у належній формі між сторонами, публічним акціонерним товариством „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” та приватним сільськогосподарським підприємством „Чернишевське”, до теперішнього часу так і не був підписаний, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося ні відповідачем, ні позивачем.

Як вже вказувалось вище частинами 1-4 статті 180 Господарського Кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості: Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли єдиного висновку стосовно того, що умови господарського договору щодо предмета, ціни та строку, як обов'язкові, є тим мінімумом, який дозволяє договірному зобов'язанню бути здійсненим.

Отже, частинами 1 та 2 статті 189 Господарського Кодексу України встановлено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відсутність згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору (як тих, що визнані істотними за законом чи необхідні для договорів даного виду, так і тих, щодо яких на вимоги сторін, вказаних у тексті самого договору, повинна бути досягнута згода), означає, що договір не відбувся.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договірне зобов'язання не виникає через відсутність передбачених нормами права загальних умов, необхідних для здійснення угоди.

Враховуючи всю переписку, яка відбулася між сторонами по справі, та положення частини 1 статті 181 Господарського Кодексу України, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сторони по справі так і не узгодили таку умову як - ціна вартості сушки зерна рису, договір про надання послуг по прийманню, підробки, сушці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарських культур сторони між собою не уклали, а тому зобовязань у відповідача перед позивачем за сплату наданих послуг не виникає.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що ціна за надані послуги встановлена відповідно до калькуляції підприємства та додатками до договору які біли направлені на адресу відповідача, колегія суддів зазначає, що вказана калькуляція є тільки внутрішнім документом позивача, а тому не може породжувати для відповідача будь-яких правових зобов'язань.

Що стосується посилання публічного акціонерного товариства „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” на акт-розрахунок №8 від 10 вересня 2010 року (т.1, а.с. 94), який був підписаний представником відповідача, колегія суддів зазначає, що у вказаному акті - розрахунку також не було погоджено ціну за проведення операцій із зерном рису - сирцю врожаю 2010 року.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у звязку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормами статей 1, 3 Закону України „Про судовий збір” встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір” за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку (інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір” від 21 листопада 2011 року за №01-06/1625/2011).

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” подано позов майнового характеру, в якому позивач просив господарський суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 73119,79 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Два відсотки від ціни позову по даній справі (73119,79) складає 1462,40 грн., що є більше ніж 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, яка складає 1 411,50 грн. (941,00 грн. (за станом на 01 січня 2011 року) Х 1,5 = 1 411,50 грн.).

Таким чином, при поданні позовної заяви публічним акціонерним товариством „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1462,40 грн.

Як зазначалось вище, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” повинно бути сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 731,20 грн. (1462,40. х 50% = 731,20 грн.).

Проте, публічне акціонерне товариство „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” сплатило судовий збір у розмірі 365,60 грн., що не відповідає встановленому законодавством розміру судового збору при подачі апеляційної скарги на рішення суду, недоплата складає 365,60 грн. (731,20 -365,60).

Таким чином, судова колегія вирішила стягнути з заявника апеляційної скарги на користь державного бюджету України недоплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 365,60 грн..

Керуючись статтею 44, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” залишити без задоволення.

2. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2011 року у справі №5002-18/3519-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Каланчацький комбінат хлібопродуктів” (75822, Херсонська обл.., Каланчанський р-н, смт Мирне, вул.. Елеваторна, 5, р/р №26001702428621 у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, Код ЄДРПОУ 00952344) на користь Державного бюджету України (рахунок 3 111309 570 000 7, банк одержувача: УДК в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 240 355 98, код платежу: 220 90200, одержувач - ОДК в Ленінському районі м. Севастополя) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 365,60 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >К.В. Волков

Судді< Підпис >К.Г. Балюкова

< Підпис >Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" (вул. Елеваторна, 5,Мирне,Каланчацький район, Херсонська область, 75822)

2. Приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а, Чернишове, Роздольненський р-н, 96210)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)