Постанова № 19986160, 07.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2011 року Справа № 5002-5/2012-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПроценко О.І.,

суддівФенько Т.П.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився, прокурор Центрального району міста Сімферополя;

позивача: не з'явився, Сімферопольська міська рада;

відповідача: не з'явився, Комунальне підприємство Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури та відпочинку";

відповідача: не з'явився, приватне підприємство юридичної фірми "Феміда";

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Центрального району міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 19 вересня 2011 року у справі №5002-5/2012-2011

за позовом прокурора Центрального району міста Сімферополя в інтересах держави в особі (вул. К. Маркса, 6,Сімферополь,95000)

Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

до комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури та відпочинку" (вул. Київська, 78 а,Сімферополь,95000)

приватного підприємства юридичної фірми "Феміда" (пров. Миру, 9,Куйбишеве,Бахчисарайський район,,98470)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Центрального району міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради із позовною заявою до відповідачів: комунального підприємства Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку» та приватного підприємства юридичної фірми «Феміда», в який просив суд визнати недійсним, укладений між приватним підприємством юридичною фірмою «Феміда»та комунальним підприємством «Парк імені Гагаріна»договір про надання послуг від 01 серпня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір є удаваним правочином, який приховує інший - договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, прокурор вважає, що договір про надання послуг від 01 серпня 2010 року, суперечить положенням чинного законодавства, оскільки розпорядження земельною ділянкою у даному випадку віднесено до компетенції Сімферопольської міської ради, яка не приймала рішення про надання земельної ділянки приватному підприємству юридичній фірмі «Феміда».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 19 вересня 2011 року у справі №5002-5/2012-2011 в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначав, що договір про надання послуг від 01 серпня 2010 року фактично не є договором оренди землі, оскільки з аналізу змісту договору не вбачається виникнення між сторонами договору земельних правовідносин або про направленість спірного договору на виникнення таких відносин. Отже, при укладанні спірного договору ПП юридичною фірмою «Феміда»та комунальним підприємством Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку»була визначена певна мета, права та обовязки сторін, у звязку з чим, суд вважає, що договір був укладений з ціллю створити певні правові наслідки.

Також, суд першої інстанції у обґрунтування своєї позиції посилався на те, що прокурором не надано доказів відповідно якої земельної ділянки, саме на його думку, укладений оспорюваний договір та доказів того, що відповідач ПП юридична фірма «Феміда»займала будь-яку земельну ділянку, також не надано доказів того, що договір про надання послуг є удаваним правочином. Крім того, суд звертав увагу на те, що на час звернення прокурора із відповідним позовом до суду, права Сімферопольської міської ради, на захист яких звернувся прокурор не булі порушені, оскільки оспорюваний договір припинив свою дію ще 10 жовтня 2010 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання недійсним договору про надання послуг від 01.08.2010 р. відсутні.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор Центрального району міста Сімферополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Так заявник апеляційної скарги зазначає, що аналіз прав та обовязків, які виникають за спірним договором, свідчать про те, що даний договір містить положення, які не характерні для договору відповідного типу, оскільки комунальне підприємство «Парк імені Гагаріна»згідно умов договору, узгоджує місце для роботи приватного підприємства юридичної фірми «Феміда»згідно наданої ним схеми. Отже, даний договір передбачає користування приватним підприємством юридичною фірмою «Феміда»територією комунального підприємства «Парк імені Гагаріна», а фактично земельною ділянкою, на якій розташований останній, що в свою чергу не характерно для договору про надання послуг.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2011 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 09 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Фенько Т.П., Ткаченко М.І.

09 листопада 2011 року за розпорядженням виконуючого обовязки секретаря судової палати Остапової К.А. суддю Ткаченка М.І., у звязку з відпусткою, замінено на суддю Євдокімова І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2011 року, у звязку з неявкою сторін у судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, розгляд справи був відкладений на 07 грудня 2011 року.

В судове засідання, призначене на 07 грудня 2011 року, представники сторін не з'явилися, витребувані судом документи не надали, причин своєї неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.

Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2011 року у справі №5002-15/1918-2011, правонаступником комунального підприємства Сімферопольської міської ради «Парк імені Гагаріна»є відповідач у справі комунальне підприємство Сімферопольської міської ради «Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку», що вбачається з пункту 1.1 його статуту (арк.с. 36).

01 серпня 2010 року, між комунальним підприємством «Парк імені Гагаріна»та приватним підприємством юридичною фірмою «Феміда»був укладений договір про надання послуг (арк. с. 9).

Відповідно до пункту 1 договору, його предметом є надання послуг населенню, учать в організації та проведенні святкових заходів для мешканців та гостей міста на території парка, а також організація роботи дитячого майданчику.

Згідно з пунктом 2 цього договору, комунальне підприємство «Парк імені Гагаріна»:

-погоджує місце для роботи (згідно наданої ним схеми), в плані виконання вимог о/т/, т/б, п/б при розташуванні обєкта,

-контролює роботу,

-надає консультаційні послуги,

-надає комунальні послуги, (прибирання, вивезення сміття)

-узгоджує режим роботи.

Приватне підприємство юридична фірма «Феміда»:

-надає комунальному підприємству «Парк імені Гагаріна»документи, необхідні для погодження розміщення обєкту, а також дозвільні документи на здійснення діяльності,

-встановлює режим роботи з 10.00 до 20.00,

-самостійно несе повну відповідальність за роботу дитячого майданчика, тощо.

Згідно пункту 9 договору про надання послуг, сторони визнали відсутність нормативних актів, а також відповідної інформації для визнання величини перечислень на рахунок КП розрахунковим шляхом. Приватне підприємство Юридична фірма «Феміда»щомісячно перераховує за згодою сторін 1000,00 грн., і дані перерахування є договірними.

Вважаючи, що укладений між відповідачами спірний договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вчинений відповідачами, а саме: договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець (комунальне підприємство «Парк імені Гагаріна») зобов'язується передати наймачеві (приватному підприємству Юридична фірма «Феміда») земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за певну плату, прокурор звернувся із відповідним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Зокрема при укладенні господарського договору, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи зі змісту укладеного між відповідачами спірного правочину, предметом цього договору є передача певної земельної ділянки у користування приватному підприємству Юридична фірма «Феміда»для використання її у своїй підприємницькій діяльності, а тому суд приходить до висновку, що відповідачами фактично вчинено удаваний правочин.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Наприклад, укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або видається генеральна довіреність на автомобіль з правом його продажу з метою приховання договору купівлі-продажу. В даній ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

Таким чином, апеляційною інстанцією встановлено, що фактично між відповідачами укладено договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк володіння та користування за плату, тобто укладений між відповідачами договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Втім, згідно зі статтею 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Таким чином, законодавчо чітко визначено, що земельні ділянки, що передаються у оренду, повинні перебувати у власності орендодавця як такого.

Проте, під час розгляду даної справи жодним з відповідачів не було надано суду доказів, щодо оформлення у встановленому законодавством порядку права власності на землю, суд апеляційної інстанції зауважує, що земельна ділянка, передана фактично у користування приватному підприємству Юридична фірма «Феміда», є власністю територіальної громади міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради.

За приписами статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Так відповідно до вимог статей 124, 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана у оренду приватному підприємству юридичної фірмі «Феміда»у комунального підприємства Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку», відсутні, а також не надано відповідне рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки у оренду та докази встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Отже комунальне підприємство Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку», відповідно до вимог вищенаведеного законодавства не є власником земельної ділянки, а тому не має права передачі в оренду земельної ділянки іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (з змінами на 29 січня 2010 року - дата укладення спірних договорів) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання цієї вимоги сторонами (стороною) в момент вчинення правочину є підставою недійсності правочину, що передбачено частиною 1 статті 215 вказаного Кодексу.

Зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-який правочин (додаткова угода) має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом.

У статті 203 Цивільного кодексу України перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Іншими словами, за цією статтею, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту право чину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника право чину, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату, відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як ЦК, так і інших актів цивільного законодавства, наприклад Законам України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондовий ринок", які переважно є актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У вказаній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту спірного договору, укладеного між відповідачами, предметом цього договору є передача певної земельної ділянки у користування приватному підприємству юридичній фірмі «Феміда»для використання її у своїй підприємницькій діяльності, проте вказані дії щодо передачі земельної ділянки в оренду, суперечать вимогам діючого законодавства та встановленому порядку набуття прав на оренду землі.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що стосунки, які виникли між відповідачами, щодо надання комунальним підприємством Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку»в оренду земельної ділянки приватному підприємству юридичній фірмі «Феміда»є удаваним правочином, однак порядок передачі відповідної земельної ділянки за цім договором суперечить вимогам діючого законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, а тому вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Центрального району міста Сімферополя задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2011 року у справі №5002-5/2012-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання послуг від 01 серпня 2010 року, укладений між комунальним підприємством «Парк імені Гагаріна»та приватним підприємством Юридична фірма «Феміда».

Стягнути з комунального підприємства Сімферопольської міської ради «Сімферопольське обєднання парків культури та відпочинку»(м. Сімферополь, вул. Київська, 78-А, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 16503312) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) судовий збір у розмірі 235,25грн.

Стягнути з приватного підприємства Юридична фірма «Феміда»(Бахчисарайський район, смт Куйбишево, провулок Миру, 9, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23148862) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) судовий збір у розмірі 235,25грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя< Підпис >О.І. Проценко

Судді< Підпис >Т.П. Фенько

< Підпис >І.В. Євдокімов

Розсилка: 1.Прокурор Центрального району міста Сімферополя (вул. К. Маркса, 6,Сімферополь,95000) 2.Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000) 3.Комунальне підприємство Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури та відпочинку" (вул. Київська, 78 а,Сімферополь,95000) 4.Приватне підприємство юридичної фірми "Феміда" (пров.Миру,9,Куйбишеве,Бахчисарайський район,,98470) 5.прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)