Постанова № 19984830, 02.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.11.2011 р. справа №30/99пд

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Татенка В.М. та Склярук О.І., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Банк Форум” на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.11 року у справі №30/99пд (суддя Лейба М.О.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Обласна аптечна холдингова компанія” (представник ОСОБА_1, довіреність від 19.10.11) до публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (представник ОСОБА_2, довіреність від 27.04.11 №10/13-09, представник ОСОБА_3, довіреність від 28.11.11 №10/00-305), за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»(представник ОСОБА_4, довіреність від 23.11.10), за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 (представник до судового засідання не зявився) про визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором від 20.12.2007 року та розірвання іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області 25.10.11 року прийнято рішення у справі №30/99пд, згідно якого вирішено частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна аптечна холдингова компанія»(далі Товариство) до публічного акціонерного товариства «Банк Форум»(далі Банк) про визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором від 20.12.2007 року та розірвання іпотечного договору, а саме визнано відсутнім у Банку права іпотеки за укладеним з Товариством договором іпотеки від 20.12.2007 року, обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №6269864 від 20.12.2007 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №6269796 від 20.12.2007 року, та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна Товариства: вбудоване нежиле приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Макіївка, квартал «Хімік», вулиця Леніна, буд.55, реєстраційний номер 21493156 та належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2001 року Макіївським БТІ на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №736 від 01.08.2001 року, право власності на яке було зареєстровано 07.08.2001 року в Макіївському БТІ в реєстровій книзі 4 за реєстровим №1288, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі, у задоволенні позовних вимог щодо розірвання іпотечного договору від 20.12.2007 року відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь Товариства витрати зі сплати державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 31.10.11 року.

Рішення суду обґрунтоване статтями 177, 179, 190, 553, 554, 559 ЦК України та статями 17, 18, 19 Закону України «Про іпотеку», зокрема, ухилянням відповідача від здійснення дій, повязаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження, попри наявність обставин, що вказують на припинення іпотечних правовідносин через неузгоджене з майновим поручителем збільшення процентних ставок за кредитним договором. Відмову у задоволенні вимог щодо розірвання договору іпотеки суд обґрунтував припиненням правовідносин майнової поруки у відповідності до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України ще до подання досліджуваного позову.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №30/99пд, заперечуючи висновки, встановлені рішенням господарського суду Донецької області та вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, Банк звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.11 року у справі №30/99пд, обґрунтовуючи її тим, що правовідносини між майновим поручителем та кредитором за договором іпотеки регулюються виключно нормами § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу»та Законом України «Про іпотеку».

Відповідач вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми, які регулюють правовідносини, що повязані з порукою, а тому оскаржуване рішення Банк розцінює як таке, що прийняте в порушення норм матеріального права, без належної оцінки та зясування обставин справи. Банк просив апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання відсутнім у відповідача права іпотеки за спірним договором іпотеки та відсутнім права на утримання під обтяженням предмету іпотеки, а також припинити провадження по справі.

Позивач проти доводів скаржника заперечив, просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Банку підтримав заявлені у ній вимоги, Товариство заперечило проти задоволення цієї скарги з підстав, викладених усно.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 29.11.2011 року з 1113 до 1118 години.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно наявного в матеріалах справи кредитного договору №0024/07/19-К від 20.12.2007 року (а.с.15-19) укладеного між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»(далі Компанія), Банк надає Компанії кредитні кошти на покупку нерухомості та інші повязані з цим обовязкові платежі у сумі 32689912 грн. строком по 31.01.2008 року зі сплатою 16% річних за користування кредитом, а Компанія зобовязується повернути кредитні кошти не пізніше встановленого договором строку та сплатити проценти за користування кредитом. Правочином також було визначено, що кредитні кошти надаються Компанії за умови забезпечення виконання зобовязань Компанії іпотекою.

Так, 20 грудня 2007 року між Банком та Товариством був укладений іпотечний договір (а.с.71-73), який відповідно до п.1.1. забезпечує виконання Компанією кредитних зобовязань, що випливають з кредитного договору.

Згідно з п.1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно Товариства, а саме: вбудоване нежиле приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, м. Макіївка, квартал «Хімік», вулиця Леніна, буд.55, реєстраційний номер 21493156, яке належить Товариству на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2001 року Макіївським БТІ на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №736 від 01.08.2001 року та право власності на яке було зареєстровано 07.08.2001 року в Макіївському БТІ в реєстровій книзі 4 за реєстровим №1288, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.

За змістом п.п. 4.1, 4.2 іпотечного договору, іпотека виникає з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору сторонами. Іпотека припиняється виконанням забезпечених нею зобовязань за кредитним договором та іпотечним договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Наявними в матеріалах справи Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №32235279 від 20.07.2011 (а.с.13) та Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна №32235200 (а.с.14) підтверджується обтяження іпотекою нерухомого майна нежиле приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, м. Макіївка, квартал «Хімік», вулиця Леніна, буд.55, номер за РПВН: 21493156.

В подальшому Банком та Компанією було внесено зміни до кредитного договору, шляхом укладення договору №1 від 29.01.2008 року (а.с.20-29), який передбачав можливість надання кредиту в межах первісно визначеної суми кредитної заборгованості в розмірі 32689912 грн. або їх еквівалент в інших іноземних валютах зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставками: 16% річних в гривні, 13% річних у доларах США та 12% річних в Євро. Водночас, в пункті 1.9 сторони передбачили можливість зміни Банком процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом направлення Компанії повідомлення з новим розміром процентної ставки і дати її введення.

За умовами даного пункту Компанія протягом 10 днів з моменту відправлення Банком такого повідомлення повідомляє про свою згоду із запропонованими змінами процентної ставки. У випадку незгоди із запропонованою процентною ставкою, Компанія повідомляє про це Банк та повертає кредитні кошти. У разі неотримання Банком відповіді протягом 10 днів з моменту отримання Компанією повідомлення про зміну процентної ставки, або якщо прийде зворотне повідомлення про його неотримання, вона вважається зміненою і погодженою сторонами та починаючи з дати, зазначеної в повідомленні нараховується за вказаним розміром.

Зі зміною основного зобовязання, забезпеченого іпотекою, відповідні зміни були внесені і до іпотечного договору (а.с.74).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання.

Так, згідно положень ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку»визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника.

Проаналізувавши наведені у ст.1 Закону України «Про іпотеку»терміни та порівнявши їх із приписами статей 553, 572, 575 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобовязання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави.

В свою чергу, здійснивши таке співставлення норм матеріального права та дослідивши іпотечну угоду, з якої виникли цивільні права та обовязки Банку (іпотекодержателя) та Товариства (іпотекодавця), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки (іпотеки), який підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 ЦК України та норм Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, в силу статті 572 ЦК України та пункту 1.2 означеної іпотечного договору, Товариство передало в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання Компанією основного зобовязання за кредитним договором, спірне нерухоме майно.

За приписами ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 598 ЦК України встановлено, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно приписів ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України «Про іпотеку», відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в встановленому порядку.

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

З наявної в матеріалах справи відомості нарахованих та сплачених відсотків за кредитним договором станом на 12.07.2009 року, підписаної та скріпленої печаткою відповідача (а.с.33), вбачається збільшення процентної ставки Банком за користування Компанією грошовими коштами, яке вперше відбулось 14.07.2008 року.

Факт отримання Компанією повідомлення Банку про зміну процентної ставки за кредитним договором встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року у справі №30/27пн (а.с.94-100), який в силу ст.35 ГПК України має преюдиціальне значення в межах розглядуваної справи.

Водночас, доказів наявності погодження або заперечень Компанії проти такого збільшення процентної ставки впродовж 10 днів з моменту отримання повідомлення матеріали справи не містять. Також Банком не надано будь-яких доказів, які б свідчили про погодження вказаного збільшення процентної ставки з Товариством.

Між тим, апеляційний суд також приймає до уваги той факт, що укладенню договору №1 від 29.01.2008 року, якою передбачалась можливість подальшого збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, в світлі статті 19 Закону України «Про іпотеку», повинно було передувати внесення змін до самого іпотечного договору (30.01.2008 року). З цих підстав, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта, що з підписанням договору №1 про внесення змін до іпотечного договору позивач ознайомився з порядком зміни кредитної ставки, зокрема, можливої її збільшення, за ініціативою Банку шляхом надсилання письмового повідомлення.

Крім того, в контексті статті 7 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду Донецької області стосовно того, що збільшення розміру процентів за кредитним договором попередньо неузгоджені в іпотечному договорі вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобовязання.

Зокрема, збільшення процентних ставок за кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобовязання.

З огляду на зазначене, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду Донецької області про припинення спірного іпотечного договору з підстав, встановлених ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, є очевидним, що з припиненням іпотечного договору, відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Проте, продовження утримання під обтяженням та обмеженням спірного майна, обмежує вільне розпорядження ним з боку Товариства, чим порушує його гарантовані права та інтереси як власника.

Рішенням суду першої інстанції від 25.10.11 року відмовлено у задоволені вимоги позивача щодо розірвання спірного іпотечного договору, оскільки встановлене судом припинення правовідносин майнової поруки у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України відбулося ще до звернення позивачем з розглядуваним судовим позовом.

Зазначений висновок суду є законним та логічним, враховуючи той факт, що в світлі ч.2 ст.653 ЦК України, розірвання договору як форма припинення зобовязання може мати місце лише у разі наявності правовідносин за договором як таким.

Що ж стосується апеляційних вимог відповідача припинити провадження у справі, Донецький апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав за наявності яких господарський суд припиняє провадження у справі. Проте, жодна з наведених означеною нормою підстав не знаходить свого правового підґрунтя в даному випадку, зокрема і висунута представником Банку у судовому засіданні 29.11.2011 року відсутність предмету спору.

Так, предмет даного господарського спору безпосередньо полягає у визнанні відсутнім у Банка права іпотеки за спірним іпотечним договором.

В той же час, відсутність предмету спору передбачає врегулювання спору самими сторонами, внаслідок чого між сторонами не залишилось неврегульованих питань, які раніше зумовили виникнення спору між ними.

Проте, доказів такого врегулювання спору, зокрема, визнання Банком іпотечного договору припиненим та звільнення обєкту іпотеки з під обтяження, наразі сторонами не надано, а тому у судової колегії відсутні підстави вважати даний господарський спір врегульованим, а відтак відсутні й підстави для припинення провадження по справі у звязку з відсутністю предмету спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 25.10.11 року у справі №30/99пд підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.11 року у справі №30/99пд.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.10.11 року у справі №30/99пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя В.Татенко

Суддя О.Склярук