Постанова № 19984799, 01.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

01.12.2011

Постанова

Іменем України

30.11.2011 р. справа №32/5009/4564/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 29.11.2011р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від21.09.2011 року

у справі№32/5009/4564/11 (суддя Колодій Н.А. )

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя простягнення боргу в розмірі 40000грн., інфляційних в розмірі 2544,80грн., 3% річних в розмірі 706,85грн., суми втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення боргу в розмірі 40000грн., інфляційних в розмірі 3813,20грн., 3% річних в розмірі 1620,82грн., пені в розмірі 3319,12грн., штрафу в розмірі 2000грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя задоволені частково. Стягнуто з відповідача основний борг в розмірі 40000грн., 3% річних в розмірі 1620,82грн., інфляційні в розмірі 1990,51грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач,Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.11р. скасувати в частині стягнення 3% річних та відмовити у задоволенні 3% річних.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідач,Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 10.11.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, м. Запоріжжя був укладений договір поставки продукції №17-(10) (далі по тексту договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов»язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити зернові, вказані у додатках до даного договору специфікаціях.

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється узгодженими партіями. Обсяг, номенклатура та строк поставки кожної партії товару узгоджується у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.

Строк дії договору з 29.04.2010р. по 31.12.2010р., а по розрахункам - до моменту виконання фінансових зобов»язань (п. 8.1 договору) і підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.

На виконання умов договору та специфікації №1 до нього, позивачем здійснено передплату на суму 40000грн., що підтверджується платіжним дорученням №552 від 29.04.2010р.

Відповідно до специфікації №1 від 29.04.2010р. строком поставки визначено до 14.05.2010р.

Відповідачем зобов»язання з поставки товару у строк до 14.05.2010р. не виконані, тому позивач звернувся до до відповідача з претензією від 01.12.2010р. про повернення суми в розмірі 40000грн., яка залишена відповідачем без задоволення. В зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу в розмірі 40000грн., інфляційних в розмірі 3813,20грн., 3% річних в розмірі 1620,82грн., пені в розмірі 3319,12грн., штрафу в розмірі 2000грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, поставка товару відповідачем повинна була бути виконана до 14.05.2010р. відповідно до специфікації №1 до договору, яка підписана обома сторонами без розбіжностей.

Позивачем зобов»язання з передплати виконані належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №552 від 29.04.2010р.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором зобов»язань щодо поставки товару або повернення суми передплати в розмірі 40000грн. в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму в розмірі 40000грн.

Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 3813,20грн. за період з червня 2010р. по серпень 2011р. та 3% річних в розмірі 1620,82грн. з 15.05.2010р. по 20.09.2011р. (розрахунок арк.с. 42) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки розрахунок необхідно було здійснювати з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (претензія направлена 03.12.2010р.), тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача інфляційні в розмірі 1990,51грн. за період з грудня 2010р. по серпень 2011р., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судова колегія також вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки розрахунок необхідно було здійснювати з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (претензія направлена 03.12.2010р.), оскільки нарахування відсотків за приписами ст. 536 Цивільного кодексу України можливе лише при наявності їх розміру у законі або договорі. В даному випадку, ні договором, ні законом не встановлений такий розмір, а тому нарахування 3% річних здійснюється відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України при наявності прострочки виконання саме грошового зобов»язання, яка наявна тільки після направлення претензії відповідачу про повернення суми в розмірі 40000грн.

В зв»язку з чим, рішення суду підлягає зміні, а з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя підлягають стягненню 3% річних за період з 11.12.2010р. по 20.09.2011р. в розмірі 933,70грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, відмовивши у стягненні 3% річних в розмірі 687,12грн.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 3399,12грн. за період з 10.08.2010р. по 07.06.2010р. відповідно до п. 5.2 договору, яким встановлено, що за прострочку поставки або недопоставку товару понад строки, обумовлені у специфікації, постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі 0,2% від вартості непоставленого або недопоставленого у строк товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Також позивачем нарахований штраф в розмірі 2000грн. відповідно до п. 4 специфікації №1 до договору.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки позивач звернувся до господарського суду - 08.08.2011р.

Дослідивши питання застосування строку позовної давності, судова колегія вважає, що дійсно розраховувати пеню необхідно було з 14.05.2010р по 14.05.2011р., але оскільки позивач звернувся до суду у серпні 2011р., тому судом першої інстанції правомірно застосовані приписи ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовлено у стягненні пені в розмірі 3399,12грн. та штрафу в розмірі 2000грн.

Так, позивач за позовною заявою просив стягнути суму в розмірі 40000грн., інфляційні в розмірі 2544,80грн., 3% річних в розмірі 706,85грн., суму втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн., і в т.ч. штраф в розмірі 2000грн., пеню в розмірі 3399,12грн. В подальшому, позивач в заяві від 21.09.2011р. відмовляється від позовних вимог про стягнення втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн. і підтримав вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 40000грн., інфляційних в розмірі 3813,20грн., 3% річних в розмірі 1620,82грн., пені в розмірі 3399,12грн., штрафу в розмірі 2000грн., яка правомірно прийнята судом першої інстанції як заява про зменшення позовних вимог відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом першої інстанції не прийнято рішення щодо відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн., тому судова колегія вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині стягнення втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана відмова не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 року у справі №32/5009/4564/11 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 року у справі №32/5009/4564/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 року у справі №32/5009/4564/11 змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином:

«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення боргу в розмірі 40000грн., інфляційних в розмірі 3813,20грн., 3% річних в розмірі 1620,82грн., пені в розмірі 3319,12грн., штрафу в розмірі 2000грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя (69069, м. Запоріжжя, вул. Миргородська, 65, ідентиф. код 20027122784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190, кв. 137, ЄДРПОУ 22157831) суму в розмірі 40000грн., інфляційні в розмірі 1990,51грн., 3% річних в розмірі 933,70грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 429,24грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 199,60грн.

Припинити провадження по справі в частині стягнення втраченої вигоди в розмірі 9733,34грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення інфляційних в розмірі 1822,69грн., 3% річних в розмірі 687,12грн., пені в розмірі 3319,12грн., штрафу в розмірі 2000грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 року у справі №32/5009/4564/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Доручити господарському суду Запорізької області при наявності обставин, встановлених ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, видати поворотній наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5ГС Запоріз. обл.