Рішення № 19983538, 13.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року справа № 5020-1683/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №№5020-1683/2011

за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Севелектроавтотранс»ім. О.С. Круподьорова

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 4036,12 грн,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №05/114 від 31.01.2011;

відповідача - не з’явився;

Суть спору:

24.10.2011 Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Севелектроавтотранс»ім. О.С. Круподьорова звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 4036,12 грн, у тому числі 3694,75 грн –основної борг за період з 20.10.2010 по 31.05.2011, 341,37 грн –штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Відповідач у судове засідання не з’явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні від представника позивача надійшла заява про «уточнення позовних вимог»в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 3088,12 грн, у тому числі 2806,75 грн –основної борг за період з 27.10.2010 по 01.05.2011, 281,37 грн – штрафні санкції (арк.с.37-38).

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не подав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

20.10.2010 між Комунальним підприємством Севастопольської міської ради «Севелектроавтотранс»ім. О.С. Круподьорова (Виконавець, далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник, далі - відповідач) укладено договір №428 на розміщення реклами (надалі - Договір), предметом якого є розміщення на платної основі реклами відповідача на зовнішніх поверхнях рухомого состава, що належить позивачу на умовах та в порядку, визначеному Договором (арк.с. 9). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.05.2011. Продовження Договору допускається за угодою сторін.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Договору відповідач надає позивачу ескізи реклами, що розміщується на зовнішніх поверхнях рухомого состава, які є невід’ємною частинною Договору (Додаток №1), а також інші документи та відомості, що передбачені Законом України «Про рекламу». Позивач на платної основі надає підготовлений до покрашення рухомий состав №1188 та забезпечує експлуатацію рухомого состава з рекламою відповідача протягом строку визначеному Договором.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що вартість розміщеної реклами на зовнішніх поверхнях рухомого состава визначається на підставі Положення про порядок формування договірних цін на окремі види послуг, що надаються КП СМР «Севелектроавтотранс»та відображається в Протоколі узгодження ціни, який є невід’ємною частиною Договору (Додаток №2). Оплата здійснюється безготівкою перерахуванням на поточний рахунок позивача суми, визначеної Протоколом узгодження ціни та в установлений протоколом строк.

Відповідно до пункту 3.6 Договору розміщення реклами на зовнішніх поверхнях рухомого состава оформлюється двостороннім Актом, який є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що протоколи узгодження ціни та інші документи, пов’язані з виконанням Договору від імені позивача підписуються уповноваженими на це особами. Повноваження особи на підписання вищевказаних документів підтверджується наявністю печатки підприємства на підпису уповноваженої особи.

Додатком №2 до Договору сторони встановили, що вартість щомісячного розміщення реклами на двох бортах або усіх зовнішніх поверхнях рухомого составу за 1 одиницю №1188 складає 380,00 грн в місяць без урахування ПДВ та податку на рекламу. ПДВ, 20% 76,00 грн, податок на рекламу 0,5% 1,90 грн. Відповідач зобов’язаний вносити щомісячний платіж не пізніше 20 числа місяця, що попереджає місяць надання послуг (арк.с.11).

27.10.2010 сторони склали акт про те, що роботи по розміщенню реклами на зовнішніх поверхнях рухомого составу бортові номера 1188 в об’ємі 1 одиниця на строк з 27.10.2010 по 01.05.2011 виконані в повному обсязі та належним чином оформлені (арк.с.12).

Як зазначив позивач, зобов’язання щодо внесення плати за надані послуги по розміщенню реклами відповідач виконував неналежним чином, у зв’язку з чим у період з жовтня 2010 року по травень 2011 року за останнім виникла заборгованість в розмірі 3694,75 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 175 Господарського кодексу України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих йому позивачем послуг з розміщення реклами.

Дія Договору припинилась у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, з 01.05.2011, Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №2 до Договору визначено порядок та строки оплати відповідачем наданих йому послуг –не пізніше 20 числа місяця, що попереджає місяць надання послуг.

Проте, відповідач, у порушення умов Договору, свої зобов’язання виконував не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, як зазначив позивач, за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року на суму 3 694,75 грн.

У судовому засіданні 13.12.2011 представник позивача зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 3088,12 грн, у тому числі 2806,75 грн –основної борг за період з 27.10.2010 по 01.05.2011, 281,37 грн –штрафні санкції (арк.с.37-38).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір не продовжувався та припинив свою дію з 01.05.2011, тому позивач виключив з розрахунку суми боргу травень 2011 року.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати наданих йому послуг з розміщення реклами на суму 2806,75 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обов’язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги по розміщенню реклами за період з 27.10.2010 по 01.05.2011.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд з основною заборгованістю позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 281,37 грн в розмірі 10% від простроченої суми оплати.                     

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 4.3 Договору сторони встановили, що за кожне прострочення оплати розміщення реклами відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від простроченої суми оплати.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок штрафу (арк.с.39), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства,проте позивачем не вірна визначена сума для розрахунку штрафу за грудень 2010 року (з розрахунку не виключено 6,90 грн, які були сплачені відповідачем), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 280,68 грн з наступного розрахунку суду: 2806,75 грн х 10% = 280,68 грн.

Контррозрахунків на розрахунки позивача щодо сум основного боргу та штрафу відповідачем суду подано не було.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 3087,43 грн, у тому числі основної борг –2806,75 грн, штраф –280,68 грн, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі позову) при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173-175, 193, 231 Господарського кодексу України, статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Севелектроавтотранс»ім. О.С. Круподьорова (вулиця Л.Толстого, 51, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 03328899) заборгованість за надані послуги за договором №428 від 20.10.2010 на розміщення реклами в розмірі 3087,43 грн (у тому числі 2806,75 грн –основної борг, 280,68 грн –штраф), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,98 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 0,69 грн – відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 19.12.2011.