Рішення № 19983536, 13.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року справа № 5020-1761/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1761/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Ліга»

про стягнення заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг в сумі 759,31 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, юрисконсульт відділу правового забезпечення Севастопольської філії, довіреність №260 від 30.06.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Ліга»про стягнення заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг в сумі 759,31 грн, у тому числі основного боргу за період березня по липень 2011 року 737,74 грн, пені 15,51 грн, 3% річних 06,06 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.11.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

24.11.2010 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Севастопольської філії (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Ліга»(далі - відповідач) був укладений договір №8279 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, згідно переліку та в обсягах, замовлених відповідачем, а відповідач зобовязався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору (арк.с. 8-12).

У пункті 7.1 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 01.11.2011.

Розділом 4 Договору визначено, що надання послуг є платним, форма розрахунків за Договором безготівкова, система розрахунків, що застосовується позивачем, з надсиланням рахунків, порядок оплати наданих послуг аванс.

Відповідно до пункту 4.16 Договору у разі застосування авансової оплати відповідач зобовязаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді. Позивач проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковому періоді. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

Додатком 2 до Договору встановлені тарифи на послуги, замовлені відповідачем станом на 24.11.2010 (арк.с.9).

Відповідно до пункту 3.4.2 Договору відповідач зобовязався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Проте, як зазначив позивач, зобовязання щодо внесення плати за надані послуги відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим у період з березня по липень 2011 року за останнім виникла заборгованість в розмірі 737,74 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 175 Господарського кодексу України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому позивачем послуг.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно пунктів 33, 34, 35, 36, 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N720 від 09.08.2005, телекомунікаційні послуги надаються за плату. Надання телекомунікаційних послуг здійснюється за попередньою оплатою (внесення авансу, придбання телекомунікаційних карток тощо) та/або в кредит. Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору або без договору за готівкову оплату (чи за допомогою телекомунікаційних карток тощо) в разі одержання споживачем замовленої за попередньою (авансованою) оплатою послуги. Розрахунки із споживачем за надані телекомунікаційні послуги можуть здійснюватися як за допомогою квитанцій (з попереднім надсиланням рахунків на адресу абонентів), так і без квитанцій (без надсилання рахунків). За умови здійснення розрахунків за попередньою оплатою споживач може внести необхідну суму коштів на свій особовий рахунок до початку отримання послуги, придбати телекомунікаційну картку на отримання визначеного виду послуг чи розрахуватися готівкою в пунктах колективного користування. Плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2, 4.3, 4.5, 4.16 Договору визначено форму, порядок та строки оплати відповідачем наданих послуг форма розрахунків безготівкова, система розрахунків - з надсиланням рахунків, порядок оплати внесення авансу до 20 числа поточного місяця в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді.

Проте, відповідач, у порушення умов Договору, свої зобовязання виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за період з березня по липень 2011 року в розмірі 737,74 грн.

Судом встановлено, що отримання відповідачем телекомунікаційних послуг за період з березня по липень 2011 року та наявність заборгованості перед позивачем за ці послуги, підтверджено ним особовим рахунком №8279 по нарахуванням за телекомунікаційні послуги: березень 2011 року 349,65 грн; квітень 2011 року 134,58 грн; травень 2011 року 147,31 грн; червень 2011 року 54,00 грн, липень 2011 року 52,20 грн (арк.с.7).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати наданих йому телекомунікаційних послуг за період з березня по липень 2011 року на суму 737,74 грн.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 737,74 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Аналогічні норми містить і пункт 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15,51 грн.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6,06 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та 3% річних (арк.с. 7), суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, проте позивачем невірно визначений період, з якого необхідне було здійснювати нарахування, оскільки Договором встановлено порядок оплати внесення авансу до 20 числа поточного місяця.

Таким чином, позивач при розрахунку пені та 3%річних повинен був виходити з наступного:

Сума боргу Період прострочення кількість днів прострочення 349.6521.03.2011 - 31.08.2011 164 134.5821.04.2011 - 31.08.2011133 147.3121.05.2011 - 31.08.2011103 5421.06.2011 - 31.08.201172

52.2021.07.2011 - 31.08.201142

Тому згідно розрахунку суду розмір пені складає 20,50 грн, а 3% річних 7,93 грн, що більш, ніж заявлені позивачем суми пені та 3% річних.

Проте, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, не має право виходити за межі позовних вимог за своєю ініціативою та враховуючи відсутність відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені та 3% річних в межах заявлених позивачем сум, тобто 15,51 грн та 6,06 грн відповідно.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173-175, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Ліга»(вулиця Сенявіна, 1 офіс 501, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 36932321) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766, на р/р 2600613647 в Кримській Республіканській дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324021, або на інші рахунки) заборгованість за договором №8279 від 24.11.2011 про надання телекомунікаційних послуг в сумі 759,31 грн, у тому числі основної борг за період з березня по липень 2011 року 737,74 грн, пеня 15,51 грн, 3% річних 06,06 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 19.12.2011.