Рішення № 19983482, 06.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа № 20-3/165-4/110-5/646-3/240

За позовомПриватного підприємства „Бригита”,

ідентифікаційний код 31464574

(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, офіс 98)

доПриватного підприємства „Кримські ночі”,

ідентифікаційний код 31042632

(99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 85, кв. 23)

про стягнення збитків в сумі 74999,80 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПП „Бригита”) ОСОБА_1 директор, паспорт серії АР № НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі 16.01.1996;

відповідач (ПП „Кримські ночі”) явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

26.07.2004 Приватне підприємство „Бригита” (далі позивач ПП „Бригита”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Приватного підприємства „Кримські ночі” (далі відповідач, ПП „Кримські ночі”) про стягнення 74999,80 грн /том 1, арк. с. 2-4/.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №5/05 від 05.05.2003 в частині забезпечення схоронності переданого на зберігання товару, внаслідок чого частину товару було втрачено, чим позивачу завдано збитків в сумі 74999,80грн.

Ухвалою суду від 29.07.2004 суддею Гоголем Ю.М. порушено провадження у справі.

Ухвалою від 16.09.2004 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача у межах суми позову 74999,80 грн /том 1, арк. с. 54/.

Ухвалою суду від 08.12.2004 провадження у справі зупинено, а матеріали справи надіслані до Прокуратури Ленінського району м. Севастополя для проведення дослідної перевірки і винесення з цього приводу відповідного рішення /том 1, арк. с. 91/.

Ухвалою суду від 11.11.2011 провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 24.11.2011 /том 2, арк. с. 15-16/.

Через неявку відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог суду, розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 06.12.2011.

У засіданні суду 06.12.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини незявлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України /том 2, арк. с. 7/ та позовній заяві /том 1, арк. с. 2-4/.

Не скористався відповідач і своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2003 між Приватним підприємством „Кримські ночі” (Зберігач) та Приватним підприємством „Бригита” (Володілець) укладено Договір №5/05 про надання послуг по зберіганню товарів (далі Договір) /том 1, арк. с. 13/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Зберігач зобовязаний прийняти на зберігання цукор-пісок кількістю 40 тонн, та повернути товар у схоронності на вимогу Володільця.

У пункті 2.2 Договору сторони визначили, що приймання товару здійснюється завідуючим складом за супровідними документами: накладною на приймання товару та сертифікатом.

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору Володілець передав, а Зберігач прийняв товар на зберігання, що підтверджується наступними документами:

-видатковою накладною № 5/05 від 05.05.2003 на цукор-пісок кількістю 40 т на суму 116000,16 грн з ПДВ /том 1, арк.с.16/;

-довіреністю серії ЯЕХ № 615263 від 05.05.2003 на імя ОСОБА_2 на отримання 40000 кг цукру-піску /том 1, арк. с. 17/.

28.05.2003 частина товару кількістю 14138,00 кг була отримана Володільцем у Зберігача, що підтверджується накладною № 5/3 /том 1, арк. с. 18/, після чого на зберіганні у відповідача залишилось 25862 кг цукру (40000 14138 = 25862).

На вимогу Володільця (вих. № 01/7 від 01.07.2004) про повернення решти товару кількістю 25862 кг /том 1, арк. с. 19/, яка була надіслана Зберігачу цінним листом /том 1, арк. с. 20/, останній відповів, що товар був повернутий Володільцеві у повному обсязі /том 1, арк. с. 21/, про що свідчить акт про відсутність претензій від 20.06.2004, підписаний обома сторонами.

Натомість, позивач зазначає, що товар кількістю 25862 кг ним отриманий не був, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору зберігання, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, глави 66.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 05.05.2003 між сторонами був укладений договір № 5/05 /том1, арк.с.9-11/, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно з частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини першої статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 5/05 від 05.05.2003 укладений сторонами у письмовій формі, підписи сторін скріплені їх печатками.

Крім того, факт передачі на зберігання відповідачеві товару підтверджується видатковою накладною № 5/05 від 05.05.2003, яка також підписана обома сторонами.

Отже, саме договір № 5/05 від 05.05.2003 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обовязку повернути отриманий на зберігання товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, у пункті 1.1 Договору сторони встановили, що Зберігач зобовязаний прийняти на зберігання цукор-пісок кількістю 40 тонн, та повернути товар у схоронності на вимогу Володільця.

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 953 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зберігач зобовязаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Але всупереч зазначеній нормі закону відповідач не виконав свого обовязку та не повернув позивачеві цукор-пісок кількістю 25862 кг.

Доводи відповідача щодо належного виконання ним своїх зобовязань та повернення Володільцю товару у повному обсязі не підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас, Акт про відсутність претензій від 20.06.2004, відхилено судом, оскільки згідно з висновком експерта-криміналіста судово-медичної лабораторії ВМС України № 66/340 від 05.11.2004 підпис на цьому Акті від імені директора ПП „Бригита” ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою. Так само відбиток печатки на даному Акті залишений не печаткою ПП „Бригита” /том 1, арк. с. 70-73/.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Зберігач зобовязаний вжити всіх заходів, передбачених Договором, для забезпечення схоронності переданого йому товару.

Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Листом від 01.07.2004 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути товар, проте цю вимогу відповідачем задоволено не було.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість цукру-піску кількістю 25862 кг за ціною 2,90 грн/кг, відповідно до накладної № 5/05 від 05.05.2003 /том 1, арк. с. 14/ у загальній сумі 74999,80 грн (25862 * 2,9 = 74999,80).

Враховуючи те, що відшкодування Зберігачем збитків, завданих Поклажодавцеві втратою товару, є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 74999,80 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 750,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Кримські ночі” (ідентифікаційний код 31042632; адреса: 99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 85, кв. 23; п/р 2600731709501 в СФ „Приватбанк”, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства „Бригита” (ідентифікаційний код 31464574; адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, офіс 98; п/р26000317586001 в СФ„Приватбанк”, МФО324935) 74999,80 грн (сімдесят чотири тисячі девятсот девяносто девять грн 80 коп.), а також державне мито в розмірі 750,00 грн (сімсот пятдесят грн 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

06.12.2011.