Рішення № 19983487, 05.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року справа № 5020-2/222-1/014-10/099-1/028-6/063-208/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Люкс”,

ідентифікаційний код 25149921

(99011, м. Севастополь, вул. Пожарова, 6)

доФонду комунального майна Севастопольської міської ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 24872845

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

за участюПрокурора міста Севастополя,

ідентифікаційний код 22275105

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

про визнання права власності,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Авто-Люкс”) ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 01.09.2009;

відповідач (Фонд комунального майна СМР) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

прокурор (Прокурор м. Севастополя) Шульга А.М., старший прокурор, посвідчення №574 від 18.11.2008.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-Люкс” (далі позивач, ТОВ „Авто-Люкс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі відповідач, Фонд комунального майна СМР) за участю третьої особи на стороні відповідача Севастопольської міської ради, про визнання за ним права власності на обєкт нерухомості демонстраційні майданчики № 1, № 2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літера „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож № 1-4, № 6-7, №3а, № ІІ-1-№ ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ, які розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради оформити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Люкс” на обєкт нерухомості, створений позивачем на земельній ділянці по вул. Пожарова, якою він користувався на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.10.2003 між позивачем та Севастопольської міською Радою.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 09.04.2009 позов задоволено в повному обсязі /том 1, арк. с. 55-57/.

За результатами перегляду справи у касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 зазначене рішення скасовано, справу № 5020-2/222 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя /том 1, арк.с.70-74/.

В своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не досліджено питання стосовно правового статусу майна, а саме:

-що являє собою спірний обєкт, про визнання права власності на який позивач звернувся до суду, в розумінні приписів Цивільного кодексу України, а саме норм статей 331 та 376 вказаного Кодексу;

-чи відповідає спірний обєкт характеристикам, встановленим для обєктів капітального будівництва;

-чи надавався дозвіл власника земельної ділянки саме для здійснення капітального будівництва.

Також Вищий господарський суд України зазначив, що судом першої інстанції безпідставно застосовані до спірних правовідносин сторін положення статей 331 та 392 Цивільного кодексу України.

Крім того, Вищим господарським судом України вказано на необхідність при новому розгляді спору зясувати, в чому полягає порушене право позивача та чи відповідає обраний ним спосіб його захисту способам, визначеним законодавством.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України ухвалою від 10.03.2011 у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої ставилися наступні питання:

1)Чи відповідає за своїми конструктивними рішеннями демонстраційні майданчики №1, №2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літер „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож №№1-4, 6-7, 3а, №ІІ-1 №ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ в сукупності або окремо, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А, нормативно-встановленому визначенню „обєкт нерухомості”?

2)Чи відповідає побудований ТОВ „Авто-Люкс” обєкт робочому проекту будівництва, що погоджений Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (висновок № С-2-06 від 11.01.2006)?

3)Чи відповідає спірний обєкт демонстраційні майданчики №1, №2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літер „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож №№1-4, 6-7, 3а, №ІІ-1 №ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, №1-А, характеристикам, встановленим для обєктів капітального будівництва?

4)Чи є у складі обєкта демонстраційні майданчики №1, №2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літер „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож №№1-4, 6-7, 3а, №ІІ-1 №ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, №1-А, капітальні споруди?

Відповідач у засіданні суду 22.11.2011 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях /том 1, арк. с. 103/, основні з яких полягають в тому, що за умовами Договору оренди земельної ділянки по вул. Пожарова для будівництва та обслуговування демонстраційного майданчика автомобілів, укладеного 07.10.2003 між позивачем та Севастопольської міською Радою, позивач прийняв вищезазначену земельну ділянку у тимчасове користування без права капітальної забудови. Збудовані позивачем на орендованій ним земельній ділянці обєкти в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, є самочинним будівництвом, зведеним без згоди Севастопольської міської Ради, що суперечить положенням договору оренди. Тому відповідач вважає, що підстави для визнання права власності позивача на спірний обєкт відсутні.

У судовому засіданні, призначеному на 22.11.2011 в порядку частини третьої статті 77Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.12.2011.

Після перерви розгляд справи був продовжений за відсутності представника відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 2-5/, з урахуванням уточнень від 09.04.2009 /том 1, арк. с. 42/.

Присутній в судовому засіданні 22.11.2011-05.12.2011 прокурор підтримав правову позицію відповідача, проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених відповідачем у письмових поясненнях по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Севастопольської міської ради № 1265 від 02.07.2003 позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1225 га, що розташована в Ленінському районі міста Севастополя по вул. Пожарова для будівництва та обслуговування демонстраційного майданчику автомобілів.

На виконання зазначеного рішення 07.10.2003 між Севастопольською міською Радою та ТОВ „Авто-Люкс” укладено договір оренди землі строком дії до 01.07.2008 /том 1, арк.с.9-13/.

На даній земельній ділянці позивачем, згідно з робочим проектом будівництва, який погоджений з Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (висновок № С-2/06 від 11.01.2006 /том 1, арк. с. 17-18/), здійснено будівництво демонстраційного майданчику автомобілів.

29.02.2008 обєкт будівництва введено в експлуатацію згідно з Актом державної приймальної комісії /том 1, арк. с. 29-32/, затвердженим розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 209-р від 07.03.2008 /том 1, арк. с. 33/.

Демонстраційним майданчикам для виставки-продажу автомобілів № 1 та № 2 привласнена адреса: м. Севастополь, вул. Пожарова, 1-А, що підтверджується відповідною довідкою Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації вих. № 1977/5-2 від 16.04.2008 /том 1, арк. с. 34/.

З метою оформлення права власності на закінчений будівництвом обєкт ТОВ„Авто-Люкс” звернулося до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з відповідною заявою, у задоволенні якої відповідач відмовив, про що свідчить лист Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 765 від 16.03.2009 /том 1, арк. с. 36/.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ„Авто-Люкс” про визнання за ним права власності на обєкт нерухомості демонстраційні майданчики № 1, № 2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літер „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож № 1-4, № 6-7, №3а, № ІІ-1 № ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ, які розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як убачається зі змісту пункту 1.1 Договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003, укладеного між Севастопольською міською Радою та ТОВ „Авто-Люкс”, земельна ділянка загальною площею 0,1225 га, що розташована в Ленінському районі міста Севастополя по вул. Пожарова, була надана Радою Товариству з обмеженою відповідальністю „Авто-Люкс” для будівництва та обслуговування демонстраційного майданчику автомобілів без права капітального будівництва.

Відсутність права на зведення капітального будівництва на орендованій земельній ділянці є одним з основних доводів відповідача при запереченні проти позовних вимог ТОВ „Авто-Люкс”.

Зокрема, відповідач зазначає, що Актом державної приймальної комісії від 29.02.2008, затвердженим розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя № 209-р від 07.03.2008, підтверджується факт зведення обєктів капітального будівництва, а саме: будівлі сторожки літер „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож № 1-4, №6-7, № 3а, №ІІ-1 № ІІ-3, інших споруд 5, мощень І, ІІ, які розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А.

Для вирішення питань щодо правового статусу майна та зясування, що собою являє спірний обєкт та чи відповідає він характеристикам, встановленим для обєктів капітального будівництва, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, про що винесено відповідну ухвалу від 10.03.2011.

За результатами експертного дослідження судовим експертом надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 366 від 01.09.2011 /том 2, арк. с. 103-107/, яким підтверджується, що обєкт дослідження демонстраційні майданчики № 1, № 2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літера „А”, площею 9.5 м2, з ґанком, огорож № 1-4, 6-7, 3а, № ІІ-1, № ІІ-3, інших споруд 5, мощення І, ІІ, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А є обєктом нерухомого майна, що відповідає робочому проекту будівництва демонстраційного майданчику № 1; 2 по вул. Пожарова в м. Севастополі, який погоджений Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.

Крім того, експертом зроблено висновок, що поняття капітальності неможливо застосувати для споруд, які входять до складу досліджуваного обєкта, а тому ані в цілому спірний обєкт не відповідає характеристикам, встановленим для обєктів капітального будівництва, ані до його складу не входять капітальні споруди.

Отже, доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору щодо зведення на орендованій земельній ділянці капітальних споруд не відповідають дійсності. Так само відсутні підстави для твердження про те, що спірний обєкт є самочинним будівництвом.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування позивачем до спірних правовідносин положень статті 392 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки ця норма не регулює питання набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Так, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь-якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна.

Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності. Проте позивачем не надано доказів наявності у нього права власності на спірний обєкт нерухомості демонстраційні майданчики № 1, № 2 для виставки та продажу автомобілів, які складаються в цілому з: будівлі сторожки літера „А”, площею 9,5 м2, з ґанком, огорож № 1-4, 6-7, 3а, № ІІ-1, № ІІ-3, інших споруд 5, мощення І, ІІ, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, № 1-А.

Натомість, згідно з частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто, до здійснення у встановленому законом порядку реєстрації права власності на спірний обєкт позивач не є власником цього обєкта, а отже, його субєктивне право власності на вказаний обєкт до здійснення такої реєстрації відсутнє.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Закон (пункт 2 статті 20 Господарського суду України) надає кожному субєкту господарювання та споживачу право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Станом на день прийняття рішення у справі відсутні належні та допустимі докази порушення Фондом комунального майна права власності ТОВ „Авто-Люкс” на спірний обєкт нерухомості.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч зазначеним нормам позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення чи невизнання його права власності на збудований обєкт нерухомості Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

На думку суду, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за проведення судової експертизи тощо) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити повністю.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

06.12.2011.