Рішення № 19983276, 24.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року справа № 5020-1531/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Балаклавського району міста Севастополя

(вул. 7-го листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі

(вул. Хрустальова, 83, м. Севастополь, 99040)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»(вул. Брестська, 21, м. Севастополь, 99001)

про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, в розмірі 1246,75 грн.,

за участю представників:

прокурора Степаненко Т.О., посвідчення №594 від 07.04.2009;

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2010;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, в розмірі 1246,75 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 44, 49 Водного кодексу України, обґрунтовані здійсненням відповідачем самовільного забору підземних вод зі свердловини, при відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, розраховувався позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783(далі Методика №389).

Ухвалою від 28.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, до початку розгляду справи через канцелярію суду надав клопотання про слухання справи за його відсутності, а також пояснення, в яких просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 62,34 грн., у звязку з проведенням перерахунку завданої шкоди за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 за № 44/6332 (далі Методика №290), яка діяла на час встановлення порушення.

Прокурор в судовому засіданні надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 62,34 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»був здійснений самовільний забір підземних вод зі свердловини, при відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Проте, як вважає відповідач, позивач, при розрахунку заподіяних державі збитків, повинен був керуватись Методикою №290, оскільки свердловина №5733, з якої відповідач здійснював забір води, має глибину більше 20 метрів.

Відповідач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

01.11.2011 суд в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив у судовому засіданні перерву до 15.11.2011.

Прокурору, представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 19.12.2006 №548, - Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території, віднесеної до зони діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Основними завданнями Інспекції є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території;

- здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

24.02-28.02.2011 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України, за наслідками якої складений акт за вих.№ 74/АП від 01.03.2011.

В ході перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод», в порушення вимог статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, в період з 01.02.2011 по 16.02.2011 здійснило самовільний забір підземної прісної води із свердловини №5733 без дозволу на спеціальне водокористування (арк. с. 9-10).

Термін дії дозволу на спеціальне водокористування із свердловини №5733, розташованої в м. Севастополі по вул. Брестська, 21, закінчився 01.01.2011, термін даного дозволу не продовжено. За даними журналу первинного обліку водоспоживання за формою ПОД-11 обєм самовільного забору підземної води Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»за період з 01.02.2011 по 16.02.2011 із свердловини №5733 склав 25 м3.

25.08.2011 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі за вих. №1503/61-04 надіслана на адресу відповідача претензія №18 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статі 1 Водного кодексу України водокористування це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Забором води є вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно зі статтею 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів: загальне та спеціальне.

Частиною першою статі 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до частини першої та другої статі 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який, у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (частини перша та четверта статті 50 Водного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002, встановлено, що дозволи на використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»здійснювало водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування №164/08/Сев в частині забору підземних вод з артезіанської свердловини №5733, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі 19.03.2008, проте строк дії даного дозволу закінчився 01.01.2011 і продовжений не був.

Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до положень статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з положеннями статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази відсутності вини та протиправності в його поведінці, збитки, завдані державі, на день прийняття рішення ним не відшкодовані.

Суд вбачає у діях відповідача винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення державі збитків, тобто, наявні всі ознаки правопорушення.

З урахуванням викладеного, відповідач має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 1.2. Методики № 389 (в редакції, яка діяла на час скоєння правопорушення) встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

- самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

- забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідно до пункту 9.1. Методики №389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), грн, здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар , де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Але, з паспорту №1 артсвердловини №(2-Э) 5733, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що глибина даної свердловини складає 85 метрів (арк. с. 57-62).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок завданих збитків за Методикою № 389 не може бути застосований у даному випадку.

Відповідно до пункту 1.2. Методики №290 Методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства.

Розділом 6 Методики №290 встановлено, що розмір відшкодування збитків при самовільному водокористуванні, переуступці права водокористування, заборі води з порушенням планів водокористування, при безгосподарському використанні води, при порушенні правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних об'єктів і скидається до них, розраховується за формулою

Зс.в.=хТарх5, де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування, об'єм нераціонально використаної води, об'єм зумисного чи незумисного заниження показників обсягів забору води з водних об'єктів чи обсягів відведення води у водні об'єкти; Тар - діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів; 5 - коефіцієнт.

Вивчивши наданий позивачем уточнений розрахунок суми збитків, зроблений відповідно до вимог Методики №290, суд вважає його вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів у сумі 62,34 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»(вул. Брестська, 21, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 35262724, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (вул. Хрустальова, 83, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 34945496) шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 62,34 грн. (р/р 33119331700008 Держбюджету України Нахімовського району м.Севастополя, ЗКПО 24035606, ГУ ДКУ у м.Севастополі, МФО 824509, код платежу: 24062100).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Севморзавод»(вул. Брестська, 21, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 35262724, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 23895637, р/р №31210206700001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.11.2011