Рішення № 19983064, 17.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року

справа № 5020-1756/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна”

(вул.Невського, 96, м. Радивилів, Радивилівський р-н, Рівненська область, 35500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”

(вул. М.Музики, 58 кв.74, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 14 487,66 грн.,

представники сторін не з’явилися,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про стягнення 14 487,66 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання щодо оплати поставленої продукції.

Ухвалою від 01.11.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (арк. с. 43).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв’язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Максимум”, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Максимум” прийняло товар за видатковими накладними: №24/07-1 від 24.07.2009 –на суму 98040,18 грн., №24/09-5 від 24.09.2009 –на суму 3253,13 грн., №23/03-1 від 23.03.2010 –на суму 2971,20 грн., всього на суму 104264,51 грн. (арк. с. 8-10).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Максимум” повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна” товар згідно поворотних накладних: №ЦЦ10612 від 24.09.2009 –на суму 28537,74 грн., №ЦЦ00103 від 05.02.2010 –на суму 857,40 грн., №ЦЦ01631 від 12.11.2010 –на суму 48102,67 грн., №ЦЦ01635 від 17.11.2010 – на суму 1049,04 грн., всього на суму 78546,85 грн. (арк. с. 11-14).

Відповідачем поставлений товар був частково оплачений в сумі 11230,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 15-34).

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 14487,66 грн. і залишається на сьогоднішній день непогашеною, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна” лист, в якому відповідач зобов’язався погасити перед позивачем заборгованість в розмірі 14487,66 грн. рівними частинами по 2414,00 грн. в місяць до 01.04.2012 (арк. с. 35).

16.09.2011 позивачем на адресу відповідача за вих. №01/16-09-11 була направлена вимога про сплату заборгованості в розмірі 14487,66 грн. в семиденний строк з часу отримання вимоги (арк. с. 36-37).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи в суді складає 14487,66 грн.

На підставі викладеного, у зв’язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна” заборгованості в розмірі 14487,66 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (вул. М.Музики, 58 кв.74, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 31005009, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Байхім-Україна”, вул. Невського, 96, м. Радивилів, Радивилівський р-н, Рівненська область, 35500, код ЄДРПОУ 32639354, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) заборгованість в розмірі 14487,66 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 144,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 21.11.2011