Рішення № 19983063, 10.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року справа № 5020-3/139

За позовомДочірньої компанії „Газ України”

Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”,

ідентифікаційний код 31301827

(04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 1)

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплопостачання”

ідентифікаційний код 36138454

(99046, місто Севастополь, пр. Перемоги, 44)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Відкритого акціонерного товариства

по газопостачанню та газифікації „Кримгаз”,

ідентифікаційний код 03348117

(95001, місто Сімферополь, вул. Училищна, 42-А)

про стягнення 9606583,83 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) ОСОБА_1 представник, довіреність № 172/10 від 23.12.2010;

відповідач (ТОВ „Кримтеплопостачання”) ОСОБА_2. представник, довіреність №23 від 21.12.2010;

третя особа (ВАТ „Кримгаз”) явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

17.09.2010 Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі позивач, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплопостачання” (далі відповідач, ТОВ „Кримтеплопостачання”) про стягнення 9606583,83 грн, з яких: 7671985,09 грн основний борг; 868108,98 грн збитки від інфляції; 346543,01 грн 3% річних; 719946,75 грн пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором поставки природного газу №06/08-2042-БО-19 від 16.10.2008.

Ухвалою суду від 24.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.10.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Кримгаз”.

Ухвалою суду від 16.11.2010, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010, у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручалось Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинялось до отримання результатів експертизи /том 1, арк.с.107-109/.

Ухвалою від 12.10.2011 провадження у справі поновлено /том 2, арк. с. 130/.

Розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2011.

10.11.2011 присутній в засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /том1, арк. с. 3-6/ та письмових поясненнях у справі /том 2, арк. с. 33-37/.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов /том 2, арк. с. 20-21/ та письмових поясненнях /том 2, арк. с. 23-24, 40-41/, зокрема, з підстав списання боргу за спожитий природний газ на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” № 3319-IV від 12.05.2011 та Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011.

10.11.2011 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2008 між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтеплопостачання” (Покупець, відповідач) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання № 06/09-2042 БО-19 (далі Договір) /том 1, арк. с. 11-16/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобовязувався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобовязувався прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що за Договором постачається імпортований природний газ, отриманий Постачальником за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та постачальником (п. 1.2 Договору). Газ, що постачається за даним Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (п. 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткових угод № 2 від 30.01.2009 /том 1, арк. с. 20-21/ та № 3 від 27.04.2009 /том 1, арк. с. 22/), Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня по 30 вересня 2009 року газ в обсязі до 4520 тис. м3 (з 01.01.2009 по 30.04.2009), до 260 тис. м3 (з 01.05.2009 по 30.09.2009), в тому числі по місяцях:

-у січні 2009 року в обсязі 1440 тис. м3;

-у лютому 2009 року в обсязі 1180 тис. м3;

-у березні 2009 року в обсязі 1100 тис. м3;

-у квітні 2009 року в обсязі 800 тис. м3;

-у травні 2009 року в обсязі 55 тис. м3;

-у червні 2009 року в обсязі 50 тис. м3;

-у липні 2009 року в обсязі 50 тис. м3;

-у серпні 2009 року в обсязі 50 тис. м3;

-у вересні 2009 року в обсязі 55 тис. м3.

Пунктом 4.4 Договору (у редакції Додаткової угоди № 2 від 30.01.2009) передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.2006 № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.2009 № 36) та вартість.

Акт приймання-передачі складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткових угод № 2 від 30.01.2009, №3 від 27.04.2009, № 4 від 28.04.2009 /том 1, арк. с. 23/), ціна за 1000 м3 природного газу становить 2020,25 грн без урахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (з урахуванням витрат на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”) з 01.01.2009 по 12.01.2009 12%; з 13.01.2009 по 30.04.2009 0%; з 01.05.2009 2%;

-тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00 грн;

-податок на додану вартість 20%.

Отже, разом до сплати за 1000 м3 природного газу: з 01.01.2009 по 12.01.2009 2861,62 грн з ПДВ; з 13.01.2009 2570,70 грн з ПДВ; з 01.05.2009 2619,19 грн з ПДВ.

Оплата за газ, згідно з пунктом 6.1 Договору, проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця,

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.04.2009) визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2008 по 30.09.2009, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

На виконання умов укладеного Договору протягом січня-вересня 2009 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, на загальну суму 10671985,09 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

-від 31.01.2009 на суму 3547933,62 грн /том 1, арк. с. 24/;

-від 28.02.2009 на суму 2968389,86 грн /том 1, арк. с. 25/;

-від 31.03.2009 на суму 3108966,02 грн /том 1, арк. с. 26/;

-від 30.04.2009 на суму 442813,36 грн /том 1, арк. с. 27/;

-від 30.04.2009 на суму 3703355,19 грн /том 1, арк. с. 28-29/;

-від 31.05.2009 на суму 187885,12 грн /том 1, арк. с. 30/;

-від 30.06.2009 на суму 74856,50 грн /том 1, арк. с. 31/;

-від 31.07.2009 на суму 65016,20 грн /том 1, арк. с. 32/;

-від 31.08.2009 на суму 61485,53 грн /том 1, арк. с. 33/;

-від 30.09.2009 на суму 59217,31 грн /том 1, арк. с. 34/.

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, зобовязання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого газу виконав лише частково у сумі 3000000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-№ 394 від 12.06.2009 на суму 500000,00 грн /том 2, арк. с. 55/;

-№ 396 від 17.06.2009 на суму 500000,00 грн /том 2, арк. с. 56/;

-№ 753 від 03.08.2009 на суму 2000000,00 грн /том 2, арк. с. 57/.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 7671985,09 грн, що спричинило звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 16.10.2008 між сторонами був укладений договір № 06/08-2042 БО-19 /том 1, арк.с.11-16/, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу статті частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 6.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобовязання щодо проведення остаточного розрахунку за фактично спожиті обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, остання партія Товару (за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2009) остаточно мала бути оплачена відповідачем в строк до 10.10.2009.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого несплаченими залишились 7671985,09грн.

Доказів зворотного в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано. Навпаки, відповідачем визнано заборгованість у сумі 7671985,09грн, що підтверджується, серед іншого, Актом звірення взаємних розрахунків від 02.09.2010, підписаним обома сторонами Договору /том 1, арк. с. 59/.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 7671985,09грн з урахуванням індексу інфляції в сумі 868108,98 грн та 3% річних в сумі 346543,01 грн, а також пеню в сумі 719946,75 грн.

Враховуючи те, що оплата постачальникові (позивачу) отриманого товару є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальній сумі 8886637,08грн (7671985,09+868108,98+346543,01). Також є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій (пені) в сумі 719946,75грн, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що 04.06.2011 набрав чинності Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, яким передбачено списання заборгованості відповідача за отриманий ним за Договором природний газ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління обєднаною енергетичною системою України, субєктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України” та її дочірні підприємства ДК „Газ України”, ДК „Укртрансгаз”, ДК „Укргазвидобування”, ДАТ „Чорноморнафтогаз” та ДК „Енергоринок”.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основними видами діяльності відповідача є розподілення та постачання газу; постачання пари та гарячої води /том 1, арк. с. 40, 73/.

Отже, відповідач підпадає під дію Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”.

Статтею 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” встановлено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:

-заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, субєктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та її дочірніх підприємств ДК „Газ України”, ДК „Укртрансгаз”, ДК „Укргазвидобування”, ДАТ „Чорноморнафтогаз”, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

-заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 01 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеного Закону списанню підлягає уся сума заборгованості 9606583,83 грн, в тому числі: 7671985,09грн основний борг, 868108,98грн інфляційні втрати, 346543,01грн 3% річних та 719946,75 грн пеня.

Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 №894 (далі Порядок).

Виходячи зі змісту абзацу другого пункту 1 Порядку, підприємства незалежно від форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, є учасниками процедури списання.

Згідно з пунктом 1.3 Договору № 06/09-2042 БО-19 від 16.10.2008 газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання.

Отже, відповідач є учасником процедури списання, передбаченої Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” та Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Пунктами 4, 6 Порядку встановлено, що обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі компанія „Газ України”) у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обовязково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію” ТОВ „Кримтеплопостачання” відповідно до Наказу №176 від 01.09.2011 було створено комісію з питань списання заборгованості /том 2, арк. с. 42/.

02.09.2011 за результатами засідання комісії з питань списання заборгованості ТОВ „Кримтеплопостачання” перед ДК „Газ України” було складено Протокол № 1, відповідно до якого прийнято рішення про списання кредиторської заборгованості за спірним Договором у сумі 7671985,09 грн та штрафних санкцій у сумі 1934598,74 грн /том 2, арк. с. 43-44/.

Даний протокол затверджено 02.09.2011.

Наведене свідчить про те, що відповідачем дотримано вимог законодавства щодо процедури списання заборгованості за Договором на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, а отже заборгованість є списаною 02.09.2011.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобовязання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків (ст. 605 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 9606583,83 грн, з яких: 7671985,09 грн основний борг; 868108,98 грн збитки від інфляції; 346543,01 грн 3% річних; 719946,75 грн пеня, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Наприкінці суд вважає за необхідне зазначити, що на виконання пункту 8 Порядку відповідачем на адресу позивача надіслано інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості, що підтверджується листами № 01/213 від 05.10.2011, № 01/244 від 26.10.2011 /том 2, арк. с. 45-46/, квитанцією Курєрської служби доставки з описом внутрішнього змісту поштового відправлення /том 2, арк. с. 47/.

Тому позивачеві залишається лише виконати пункт 9 Порядку та, в свою чергу, здійснити списання заборгованості перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” в межах сум, списаних відповідачеві, та надіслати відповідне повідомлення Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України”.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити повністю.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

15.11.2011.