Рішення № 19983067, 17.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року справа № 5050-1551/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості в розмірі 365752,66 грн.,

за участю представників:

прокурора Шульга А.М., посвідчення №574 від 18.11.2008;

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідача ОСОБА_1, паспорт серії ВВ №763983, виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 07.04.1999;

третьої особи не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району м.Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 365752,66 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №121-10 від 26.10.2010 в частині своєчасного внесення орендної плати. Прокурор зазначає, що у відповідача за період з 26.10.2010 по липень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 50135,17 грн., на яку нараховані пеня у розмірі 1899,19 грн., 30% річних у розмірі 4118,30 грн. та застосований штраф у розмірі 309600,00 грн.

Ухвалою від 28.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією же ухвалою в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача залучена Севастопольська міська Рада.

Ухвалою від 17.11.2011 в частині стягнення основного боргу за договором оренди нерухомого майна №121-10 від 26.10.2010 у розмірі 50135,17 грн. провадження у справі припинено в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про стягнення вказаної суми врегульовано сторонами шляхом оплати зазначеної заборгованості, предмет спору відсутній.

Прокурор в судовому засіданні виклав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами погодився, в судовому засіданні надав клопотання про зменшення суми штрафу за договором оренди нерухомого майна №121-10 від 26.10.2010 у відповідності зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України до 10000,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, Севастопольська міська Рада, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомила.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

01.11.2011 суд в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив у судовому засіданні перерву до 17.11.2011.

Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з преамбулою Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері орендних відносин, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання комунальною власністю.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

26.10.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №121-10 (далі Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно: вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху житлової чотирьохповерхової будівлі, загальною площею 244,90 кв.м, розташоване за адресою: м.Севастополь, пр. Гагаріна, 20, яке знаходиться на балансі КП «Жилсервіс-5»СМР (далі обєкт оренди). Обєкт оренди буде використовуватися під магазин непродовольчих товарів.

Згідно з пунктами 3.1. 3.3. Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Орендна плата складає 8600,00 грн. за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Пунктом 4.4.3. Договору встановлено, що Орендар зобовязується своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Строк дії Договору встановлений до 13.10.2015 (пункт 7.1 Договору).

26.10.2009 між сторонами підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.16).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідач в процесі розгляду справи погасив заборгованість по орендній платі у повному обсязі.

Оскільки відповідач погасив заборгованість по орендній платі вже після звернення позивача до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1899,19 грн., 30% річних в розмірі 4118,30 грн. та штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 309600,00 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, 30% річних та штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2. цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця крім збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1899,19 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 8.6. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 4118,30 грн. визнав такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 8.7 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафу до 10000,00 грн.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні залишив розгляд питання щодо зменшення розміру штрафу на розсуд суду.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У пункті 17 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007 № 01-8/973 зазначено, що норма пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.9.2 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 №02-5/289, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була погашена основна заборгованість, а також беручи до уваги той факт, що розмір штрафу, заявлений прокурором, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до розміру заборгованості з орендної плати, яка існувала на день звернення прокурора до суду з даним позовом, та складала 50135,17 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення пені в розмірі 1899,19 грн., 30% річних в розмірі 4118,30 грн. та штрафу в розмірі 50135,17 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з пунктом 6.3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати державного мита у встановленому порядку, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011) 56152,66 грн., з яких: 1899,19 грн. пеня, 4118,30 грн. 30% річних, 50135,17 грн. штраф (97% - на р/р місцевого бюджету міста Севастополя №33213870700001 в УДКУ м.Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 3% - на р/р місцевого бюджету міста Севастополя №31516933700001 в УДКУ м.Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 23895637, р/р №31210206700001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001) державне мито в розмірі 3657,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 21.11.2011