Рішення № 19982959, 17.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року справа № 5020-1135/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність від 15.08.2011 № 21);

відповідача ОСОБА_2. (адвокат, виписка з угоди від 12.08.2011 № 416);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Полар”

(99040, м. Севастополь, 5 км Балаклавського шосе, база Торгмортранс)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Южний регіон”

(99043, м.Севастополь, вул. Ракетна, 8/85)

про повернення майна та стягнення 20333,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Полар” (далі позивач, ТОВ «Полар») звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Южний регіон” (далі відповідач, ТОВ «Южний регіон») про стягнення 18344,21грн.

Під час розгляду справи позивач на підставі ст. 22 ГПК України змінив предмет позову (а.с 42-44) та просить повернути орендоване майно за Договором, стягнути заборгованість з орендної плати у розмірі 10000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 206,10 грн, 3% річних у розмірі 127,05 грн, а також неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 20000,00 грн.

03.10.2011 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с 100-101), яку суд, ухвалою від 03.10.2011, прийняв до розгляду. Остаточно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів за договором оренди у розмірі 10000,00 грн, інфляційні збитки у розмірі 206,10 грн, 3% річних у розмірі 127,05 грн, неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі 23333,00 грн, а також повернути орендоване майно.

Ухвалою суду від 17.10.2011 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 820 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач порушує умови договору оренди майна (холодильного обладнання) в частині повного і своєчасного внесення орендної плати, та повернення орендованого майна Орендодавцю після закінчення строку дії договору.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач проти позовних вимог заперечив (а.с 71-72, 106-108), вважає, що заборгованість виникла з вини Орендодавця через несвоєчасне надання з його боку податкових накладних та рахунків на оплату орендованого майна. На думку відповідача, договір оренди не припинив своєї дії, а тому вимоги позивача про стягнення неустойки та повернення майна є неправомірними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

01.03.2010 між ТОВ «Полар»(Орендодавець) та ТОВ «Южний регіон» (Орендар) укладено договір оренди майна б/н (а.с. 9; далі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування холодильну камеру обємом 40 куб.м, холодильну камеру обємом 80 куб.м 2-х секційну, кондиціонер GREE KFR 20*2 GW/J (далі обєкт оренди), що належить Орендодавцю та розташовані за адресою: 99040, м. Севастополь, 5-й км Балаклавського шосе, база Торгмортранс.

Право власності, користування, розпорядження вказаним майном у позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором від 19.07.2000 № 43 (а.с 116-119), актом приймання-передачі від 18.08.2000 (а.с 120, 124), договором від 15.08.2000 № 46 (а.с 125-129), актом приймання-передачі від 25.09.2000 (а.с 130), актом прийому-здачі робіт від 14.08.2000 (а.с 132), податковою накладною від 19.07.2000 (а.с 134).

Строк дії Договору визначений в 1 рік (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору Орендар зобовязаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Протягом 20 днів з моменту припинення дії Договору Орендар зобовязаний повернути обєкт оренди Орендодавцю у стані, в якому він був переданий Орендарю, з урахуванням нормального зносу, з підписанням відповідного Акту приймання-передачі (п. 3.6 Договору).

Розділом 4 Договору сторонами визначені умови орендної плати та порядок розрахунків.

Орендна плата сплачується Орендодавцем щомісячно авансом за поточний місяць банківським платежем на рахунок Орендодавця до 5 числа поточного місяця включно (п. 4.1 Договору). Розмір орендної плати складає 6000,00 грн (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цім Договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України та даним Договором.

На підставі акту приймання-передачі майна від 01.03.2011 орендодавець передав визначене Договором майно Орендарю (а.с 11).

Угодою від 01.04.2011 № 2/1 сторони дійшли згоди про продовження строку дії Договору до 31.05.2011 та змінили суму оплати за Договором, яка склала 5000,00 грн на місяць (а.с 92).

Угодою від 01.06.2011 № 3 сторони погодили продовжити строк дії Договору до 30.06.2011 (а.с 10).

Листами від 30.06.2011 № 25 (а.с 51), від 25.07.2011 № 62 (а.с 54-55) позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість за Договором та повернути орендоване майно.

Під час судового засідання відповідача погасив суму основної заборгованості у розмірі 10000.00 грн (платіжне доручення від 03.10.2011 № 1066, а.с 110).

Актами від 20.07.2011, від 22.07.2011 співробітники ТОВ ТПК «Болеро-сервіс»зафіксували чинення перешкод з боку відповідача щодо демонтажу орендованого майна (а.с 56, 57).

Через несвоєчасне та неналежне виконання зобовязання за Договором з боку відповідача в частині сплати орендних платежів, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 206,10 грн, 3% річних у розмірі 127,05 грн. Також позивач вимагає від позивача повернення орендованого майна та стягнення неустойки у розмірі 23333,00 грн, за несвоєчасне повернення майна, що стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором оренди.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, до 5 числа поточного місяця (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Основна заборгованість сплачена відповідачем під час судового розгляду справи.

Проте, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 127,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 206,10 грн.

Твердження відповідача про ненадання з боку позивача актів виконаних робіт, податкових накладних та рахунків за користування орендованим майном, у звязку з чим відповідач не мав можливості своєчасно сплатити орендні платежі, судом до уваги не приймаються, оскільки Договором не встановлений обовязок Орендодавця надавати Орендарю для сплати орендних платежів податкові накладні, і це не є зустрічним зобовязанням позивача у розумінні ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право позивача вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Зазначена правова позиція викладена у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 №01-08/685 „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства” та постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача за квітень, травень, червень 2011 року (а.с 58) суд визнав його вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 206,10 грн.

Щодо нарахування 3% річних (а.с 58), то суд зазначає наступне.

Позивач вірно визначив період прострочення орендної плати за квітень 2011 року з 06.04.2011 по 20.07.2011, оскільки 20.07.2011 від відповідача надійшла оплата за оренду майна (платіжне доручення № 946, а.с 81), що також відображено в акті звірки взаєморозрахунків (а.с 36-37). Проте, при визначенні процентів річних позивачем невірно взятий 366-денний рік, в той час як 2011 рік має 365 днів. Таким чином, 3% річних за період з 06.04.2011 по 20.07.2011 склали 43,15 грн (5000,00*105*3/365/100=43,15).

Визначення періоду нарахування 3% річних за травень 2011 року (з 06.05.2011 по 31.08.2011) та червень 2011 року (з 06.06.2011 по 31.08.2011) не протиричіть вимогам діючого законодавства. Аналогічно, при застосуванні 365-денного року, 3% річних за травень склали 48,49 грн (5000,00*118*3/365/100=48,36), за червень 35,75 грн (5000,00*87*3/365/100=35,75).

Загальна сума 3% річних за прострочені платежі з квітня по червень склали 127,39 грн (43,15+48,49+35,75), що є більшим, ніж заявлено позивачем (127,05 грн).

Приймаючи рішення, суд має право вийти за межи позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами та про це є клопотання зацікавленої сторони (п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України). Оскільки відповідного клопотання від позивача не надійшло, суд приймає суму нарахованих 3% річних у розмірі 127,05 грн та вважає її такою, що підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Твердження відповідача щодо необґрунтованості нарахування інфляційних втрат та 3% річних спростовуються вищенаведеними нормами.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 3.6 Договору холодильне обланання повинно бути повернуто у 20-денний термін з дати припинення дії Договору, тобто не пізніше 20.07.2011.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України).

Приписи ч.2 ст. 785 ЦК України застосовуються судом до правовідносин тільки в тому разі, коли договір припинив свою дію.

Судом встановлено, а матеріалами справ підтверджується, що Угодою № 3 від 01.06.2011 сторони домовилися про строк дії договору до 30.06.2011.

Листом від 30.06.2011 № 25 позивач заявив про припинення дії договору та необхідності повернення орендованого майна Орендодавцю (а.с 51).

Доказів, що підтверджують своєчасне повернення орендованого майна відповідачем не надано, отже нарахування неустойки за несвоєчасне повернення майна є правомірним.

Перевіривши розрахунок неустойки, наведений позивачем у письмових поясненням (а.с 88-90), суд вважає його вірним, а неустойку у розмірі 23333,00 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про повернення орендованого майна, то суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ураховуючи наведене і те, що Договір припинив свою дію 30.06.2011, а п. 3.6 Договору передбачено повернення майна протягом 20 днів з моменту припинення дії договору, а також те, що орендар станом на день вирішення спору майно не повернув, суд вважає вимогу позивача про повернення орендованого майна такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Южний регіон” (ідентифікаційний код 36598364; 99043, м. Севастополь. вул. Ракетна, 8/85; п/р 26002248847000 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Полар” (ідентифікаційний код 22237984; 99040, м. Севастополь, 5 км Балаклавського шосе, база Торгмортранс, п/р 26009060311955 в СФ ПАТ «ПриватБанк», МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) інфляційні втрати у розмірі 206,10 грн (двісті шість грн 10 коп), 3% річних у розмірі 127,05 грн (сто двадцять сім грн 05 коп.), неустойку у розмірі 23333,00 грн (двадцять три тисячі триста тридцять три грн 00 коп.), а також державне мито в розмірі 204,00 грн (двісті чотири грн 00 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Южний регіон” (ідентифікаційний код 36598364; 99043, м. Севастополь. вул. Ракетна, 8/85) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Полар” (ідентифікаційний код 22237984; 99040, м. Севастополь, 5 км Балаклавського шосе, база Торгмортранс) орендоване майно, а саме:

-холодильну камеру двохсекційну обємом 80 куб.м, що складається з холодильних агрегатів HGZ050-4M, повітроохолоджувачів NHBE41 та NHBE62, щитів керування ЕКС тв. ЕКС-301, а також з інших складових, вказаних в акті здачі-приймання робіт за вересень 2000 року;

-холодильну камеру обємом 40 куб.м, що складається з холодильного агрегату MGM 036 - S 10 E, повітроохолоджувателя NHBE38, щита керування ЕКС 301 та інших складових;

-кондиціонер GREE KFR 20*2 GW/J.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

24.10.2011.